ПЕРЕДМОВА

 

Якщо ми захочемо виразити в одному слові глибину душі святої Терези з Лізьє й таємницю її далекосяжного світла, з'явиться одне ім'я: Ісус. Тереза світить світлом Ісуса, свого Сонця. Й у цьому все.

Вона беззастережно відкривається перед справжністю Того, Хто її притягає, мешкає в ній, захоплює її й перетворює її на палкого посланця. "Пророк, учитель, місіонер" –  стільки покликань пульсує у ній.

Все добре зважено, кармелітка воліла б мовчати й у тиші спалювати себе в любові, бути тільки апостольською молитвою "в серці Церкви", як Марія у Горниці.

Втім, майбутній Учитель Церкви висловився словами, які ніби були вирвані з нього любов'ю й послухом, а навіть самим Ісусом. "Ісус дав мені відчути, що якщо просто буду Його слухатися, справлю Йому радість" (А 2r) (Як ми невдовзі пояснимо, прогрес останніх років у терезіанських дослідженнях схилив нас до зміни порядку трьох великих Рукописів Історії однієї душі [ІД], до розміщення їх у відповідному й автентичному порядку, а також до подання їм нових позначок, утворених від імен адресатів: А(гнеса), Г(онзаг) і М(арія). Вони відповідають давнім позначенням А, С і В. Число за ним означає аркуш r(ecto) або v(erso)).

Отже, вона пише, тому що так їй звеліла настоятелька. Але не припинить молитви. "Зроблю тільки одне: почну оспівувати те, що маю повторювати цілу вічність, –  Милосердя Господа!" (А 2r). Справжню динаміку її розповіді не видно з подій, якими були наповнені її дні. Тереза показуватиме постійну дію Христа у своєму житті, золоту нитку Божого милосердя у тканині свого існування. Напише святу історію, свою особисту історію спасіння –  "мої думки про благодаті, якими Господь захотів мене наділити" (А Зr).

Пишучи, Тереза подає свою розповідь не тільки літературно. Варто тут звернути увагу на три часові шари, які регулярно перетинаються у її викладі: минуле, теперішнє й майбутнє. Часто Тереза безпосередньо описує минуле –  це її "історія". Так само часто перериває історію й роздумує, оцінює, скорочує, пояснює, порівнює, повчає, вставляє обіцяні "відступи" (A 3v) у теперішньому часі. Іноді ж скеровує погляд у майбутнє.

Отже, Тереза пропонує свою працю як "історію своєї душі" ((А 4r ) – звідси й назва Історія однієї душі) (А 4r). І справді, багато душі у цій книжці, багато душі для Душі. Тут усе –  взаємний погляд, нове пасхальне прочитання справи Воскреслого в пораненому існуванні, що було б дуже бідне без цієї Присутності, якою воно преображується.

Тут зав'язується таємний контакт, який захопив так багато читачів. З погляду Терези на Когось, Хто перший нас полюбив, запалюється іскра: "А якби я теж так відкрився перед його Сонцем?" Слухаючи Терезу, читач відчуває принципову спорідненість, впізнає свою власну вбогість і багатство надії, дарованої в Ісусі. Історія однієї душі –  це книжка, яка дозволяє мати надію. Між Терезою й читачем мандрує Спаситель, так само, як дорогою до Еммаусу. Може виникнути бажання взяти Його за руку. Відгукнутися на його дружбу, океан життя.