IV. Помилковий шлях від 1956 року

 

На все свій час. Був час першого представлення публіці, коли Тереза була ще зовсім невідома. Був ще й інший час, коли свята Тереза від Дитяти Ісус стала знаною в усьому світі, й величезного значення набуло володіння її найповнішіми автентичними текстами, до найменшої подробиці.

1948 року отець Андре Комб опублікував усі Листи Терези. По смерті Матері Агнеси 1951 року критичне видання Історії однієї душі було доручене бельгійському кармелітові о. Габріелю (де Во) від св. Марії Магдалини, римському професору й визнаному фахівцеві з кармелітської духовності. Але на початку 1953 року отець Габріель раптово помер. Замінив його французький кармеліт о. Франсуа (Ліффор де Бюфеван) від Святої Марії.

З допомогою групи співпрацівниць отець Франсуа зробив 1956 року цінне видання фотокопій трьох великих рукописів, які містилися в Історії однієї душі. 1957 року вони вийшли друком. Обидва видання носили назву Автобіографічні рукописи. Але це було перебільшенням: не можна називати так лист Терези до Марії від Пресвятого Серця, бо він не є автобіографічний.

З приводу сторіччя від дня смерті Терези (1997 р.) та сторіччя від першої публікації Історії однієї душі (1998 р.) ми знову дуже докладно дослідили історію постання й усю проблематику Історії однієї душі. Ми мали повний доступ до архівів кармелю в Лізьє й могли використати величезні здобутки прогресу, якого досягли протягом останнього півстоліття в дослідженнях, присвячених Терезі та її працям.

Стосовно думки отця Франсуа від Святої Марії, ми зустрілися з непереборними перешкодами. Інтелектуальна ретельність не дозволяє їх замовчати, навіть якщо для цього доведеться полишити традицію, якої дотримувалися від 1956 року, щоб повернутися до первісної традиції Терези й кармеліток з Лізьє, яка походить від 1898 року. Тому ми затримаємося на мить на неузгодженостях у публікації отця Франсуа від Святої Марії й видань, які були зроблені після неї:

1. У виданні отця Франсуа була перервана єдність автобіографічної розповіді Терези.

2. Лист до Марії від Пресвятого Серця був визнаний рукописом "автобіографічним": ми одразу отримали три автобіографічних рукописи замість двох.

3. Вміщений між двома первісними автобіографічними рукописами, цей лист був переміщений з третьої позиції, яку первісно посідав в Історії однієї душі, на другу, таким чином безпідставно ставши Рукописом В у впровадженій абетковій класифікації.

4. У другому автобіографічному рукописі, Рукописі Г(онзаг), знаходимо багато елементів, істотних для шляху Терези, які випереджають лист до Марії. Важливо їх добре пізнати, якщо хочемо зрозуміти життєву дійсність і глибину листа до Марії. (До цього невдовзі повернемося.) Тому Рукопис Г(онзаг) має бути розміщений перед Рукописом М(арія), як це завжди було у разі Історії однієї душі. Порядок, впроваджений отцем Франсуа від Святої Марії, затемнює шлях Терези.

У критичному виданні, безперечно, необхідно вшанувати порядок того, що написала сама Тереза. Не можна з власної ініціативи змінювати усталений самим автором у його редакторській праці порядок. Єдність між двома автобіографічними рукописами була створена самою Терезою, і її сестри завжди це шанували.

Дуже дивно, що отець Франсуа від Святої Марії у своєму виданні 1956 року змінив порядок документів, не давши для цього жодного пояснення чи обґрунтування! Читача просто переконують, що "так є"... Це замовчування важко зрозуміти в публікації такого рівня, тим більше що йдеться про таку радикальну зміну в контексті всього минулого. Це рішення не було добрим. Навіть якщо лист від вересня 1896 р. до Марії від Пресвятого Серця хронологічно був завершений раніше, ніж друга частина автобіографії, його характер і намір цілком інші, ніж в автобіографічних творах. Тереза хотіла пояснити в ньому свою "малу науку", і в такому значенні лист був "доданий" до Історії однієї Душі на третьому місці.

Якби Тереза та її співрозмовниці визнали, що добре було б розділити автобіографічну розповідь на дві частини, вставивши між ними лист до Марії від Пресвятого Серця, вони зробили б це. Але цього не сталося.

Зрештою, якщо хочемо зрозуміти Рукопис М(арія) в його екзистенційному контексті й відповідно оцінити інтенсивність цих відомих сторінок від вересня 1896 р., необхідно прочитати спочатку Рукопис Г(онзаг), оскільки Рукопис Г розповідає про багато важливих подій, які випередили лист до Марії. Наприклад, відкриття "малої дороги" восени 1894 р. (пор. Г 2v- 3r ), головним коментарем до якої слугує Рукопис М(арія). Або як Терезу попросили про молитву за місіонерів Бельєра й Руллана (пор. Г 31v- 33r), що сильно оживило в ній апостольський запал, про який у незрівнянний спосіб говорить Рукопис М(арія). Крім того, у Рукописі Г(онзаг) йдеться і про перші кровотечі з горла Великої П'ятниці 1896 р., які провіщають її близьку смерть (пор. Г 4v-5r) –  читач Рукопису М(арія) повинен знати про це, якщо хоче зрозуміти клімат цілковитого умалення себе й повної довіри, в якому живе Тереза. I нарешті, страшне випробування віри, яке Тереза відбуває від Великодня 1896 р. (Г 5v-7v), –  хто не читав цих сторінок, не може оцінити ані темряву, у якій перебуває Тереза, пишучи Рукопис М(арія), ані зворушливу вірність її довірливої віри (М 5r). Саме посеред ночі віри Тереза відкриває своє покликання "в серці Церкви" (М 3v).

Це ті причини, з яких кармелітки ніби інстинктивно хотіли зберегти у своїй публікації первісну єдність автобіографії, перш ніж представити велику частину листа до Марії від Пресвятого Серця".