II. Рукопис Г:  

Другий автобіографічний рукопис для Матері Марії де Гонзаг

 

21 березня 1896 р. завершується термін керування настоятельки Матері Агнеси. На її місце обрано Матір Марію де Гонзаг. Мати Агнеса тепер знаходить час, щоб спокійно прочитати розповідь Терези. Більш ніж будь-коли вона перебуває під враженням того, що помічає в глибині цієї душі. За рік стан здоров'я Терези небезпечно погіршується. Дедалі зрозуміліше, що молода кармелітка не проживе довго.

У цих обставинах рукопис Терези знову й повніше притягує до себе увагу. В Кармелі існував звичай по смерті кожної монахині висилати до монастирів Ордену й деяких друзів Некрологічний циркуляр. У ньому згадувалося життя сестри й певні характерні риси її духовності. Повніша публікація та ширше розповсюдження: такий проект починає потроху визрівати у Матері Агнеси. Бо хіба Тереза не представила вже сама свій духовний розвиток?

Однак Тереза, на нещастя, "дуже скоротила" у своєму рукописі "історію свого монашого життя" (А 84v). Мати Агнеса роздумує, чи не могла б її сестра продовжувати розповідь. Звичайно, для цього потрібна згода настоятельки. Мати Марія де Гонзаг визнає, що це справді добра ідея, й доручає Терезі продовжувати своє "мале житіє", як це називає Мати Агнеса.

Отже, в очевидний спосіб ідеться про "продовження малого житія"    (Мати Агнеса дослівно це підтвердила двічі у своїй записці до сестри від 2 червня 1897 р., за день до того, як Тереза знову візьметься за редагування. У цьому самому листі Мати Агнеса розповідає, що саме має намір робити у зв'язку з майбутньою публікацією: "Постараюся зробити так, щоб Господа любили й служили Йому завдяки світлу, яким Він тебе наділив і яке ніколи не згасне". Майбутнє покаже, які пророчі були інтуїція й наміри Матері Агнеси) .

Новий Рукопис Г(онзаг) безпосередньо пов'язаний із Рукописом А(гнеса), про що можемо прочитати вже у перших словах, які Тереза скеровує до Матері де Гонзаг: "Люба моя Матінко, Ви висловили бажання, щоб я разом із Вами закінчила Прославлення Милосердя Господа [це головна тема рукопису для Матері Агнеси, пор. А 2r]. Цю солодку пісню я почала з Вашою донькою, Агнесою від Ісуса..." (Г 1r). Отже, зараз Тереза "закінчує" те, що "почала" раніше.

Обидва Рукописи, А(гнеса) й Г(онзаг), становлять єдину нарративну, інтенціональну й психологічну лінію, й саме в такому порядку: безпосередньо за Рукописом А(гнеса) слідує Рукопис Г(онзаг) –  вони були вміщені у первісному виданні Історії однієї душі 1898 року й у всіх наступних виданнях аж до смерті Матері Агнеси 1951 р. Це логічно й очевидно, як на те вказує їхній зміст!

Книжка 1898 року мала представляти життя й думку Терези, й тоді не передбачалося критичного та цілісного видання автобіографії, навіть якщо з неї щедро черпали. Терезі були чужі всі літературні претензії та турбота про повне висвітлення теми.

Коли починає визрівати задум посмертної публікації, Тереза добре розуміє, що її автобіографічні твори мають бути використані розсудливо. Вона сказала про це своїй сестрі: "Мати моя, скажіть, що це я вирізаю й додаю все, що Ви вважатимете за потрібне вирізати або додати до зошита мого життя". (В беатифікаційному процесі Терези Мати Агнеса під присягою засвідчить істинність цих слів. Вона багато разів стверджувала, що її сестра доручила їй це завдання. Зі свого боку, сестра Женев'єва засвідчує, що на власні вуха чула ці слова Терези. Пор. НАС, стор. 39-41) .