91. До сестри Марії від Пресвятого Серця

 

кінець травня 1889 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

 

Дорогий Леве, дякую, дякую!... Що хочеш, щоб тобі сказало бідне ягнятко (с. Марія від Пресвятого Серця написала до Терези:„Якщо твоя ласка, то нехай сестра пришле маленьке слівце своїй бідній великій сестрі. Наша с. Марія від Ангелів [магістра новіціяту] дозволила, отож прошу, щоб сестра мене трошки потішила. Так мені важко на серці, коли думаю про нашого дорогого Татка )?... Чи це не ти його навчала?… Згадай ті часи, коли ти сиділа на великому кріслі й, тримаючи мене на колінах, розповідала мені про Небо (Пор.A33r )… я ще досі чую твій голос: «Поглянь на купців, як важко вони заробляють гроші, а ми можемо збирати скарби для неба будь-коли, без важкої праці, можемо збирати діаманти ГРАБЛЯМИ». 

І я відходила з серцем, наповненим радістю і добрими намірами!... Можливо, що без тебе я би не була в Кармелю!... 

Пройшов час від цих щасливих моментів, прожитих у нашому солодкому гнізді… Ісус прийшов до нас… Визнав нас гідними пройти через тигель страждання (Пор. Муд. 3, 6)…. 

Перед моїм вступом до Кармелю наш незрівнянний Тато, віддаючи мене доброму Богові, сказав: «Я хотів би мати щось краще для Бога». Ісус вислухав його молитви… цим чимось кращим був він сам!... Яка радість за мить страждання… Від Господа це сталось (Пс. 118, 23)… Господь любить Тата набагато більше, ніж ми. Тато – мала дитина доброго Бога; добрий Бог для того, щоб звільнити його від великих страждань, хоче, щоб ми страждали замість нього!... 

І ми повинні Йому за це дякувати!..

Дорогий Леве, життя пройде дуже швидко, в Небі нам буде зовсім байдуже, коли побачимо, що всі реліквії Буісонне розкидані (Леонія і Селіна повернулися з Куен до Лізьє і оселилися у родини Герен. Умова найму Буісонне закінчилась, а меблі й різні речі перейшли в чужі руки. Тереза називала ці речі «реліквіями»як пам’ять про батька)!... Чи ж земля має якесь значення? 

Твоя донечка, яку ти виховала!... 

 

С. Тереза від Дитяти Ісус 

і Пресвятого Обличчя 

н. к. н.  

 

 

92. До Марії Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус     Четвер, 30 травня [18]89 

 

Дорога сестричко 

Ти добре зробила, що написала до мене (Марія Герен була тоді в Парижу й переживала великі скрупули, що стримувало її від Причастя), я зрозуміла все… все все все!... 

Ти не вчинила й найменшого гріха, я дуже добре знаю цей вид спокус, отож можу тебе запевнити без обави, а втім, Ісус говорить це в глибині мого серця… Необхідно з погордою ставитись до цих спокус, не звертати на них найменшої уваги. 

Чи хочеш, щоб я тобі визнала одну справу, яка спричинила мені великий біль?... 

Моя Марійка не прийняла Причастя… у день Вознесіння і останній день місяця Марії!... Який це біль для Ісуса!... 

Диявол повинен бути дуже хитрим, щоб так обдурити душу!... але чи ти не знаєш, моя дорога, що це мета його бажань. Він, віроломний, добре знає, що не зможе спокусити до гріха душу, яка прагне повністю належати Ісусові, отож навіть не пробує її намовляти до цього. Для нього вже багато, якщо зможе в цій душі збудити неспокій, але його лють вимагає ще чогось, він хоче позбавити Ісуса улюбленого кивоту, не маючи змоги ввійти в цю святиню, він хоче, принаймні, щоб вона залишилася порожньою і без господаря!... Ах! Що вчинить це бідне серце?... Якщо диявол успішно відтягне душу від Причастя, то виграє все… І Ісус плаче!... 

Моя дорога, подумай, що Ісус перебуває в кивоті тільки для тебе, для тебе єдиної, Він палає бажанням увійти в твоє серце… йди, не слухай диявола, висмій його і йди без страху прийняти Ісуса миру й любові!... 

Але вже чую, як ти говориш: «Тереза говорить це тому, що не знає… вона не знає, що чиню це свідомо… це мене веселить… і потім – я не можу приступити до Причастя, бо вважаю, що вчинила святотатство, ітд. ітд. ітд.» Так, твоя бідна Тереня знає добре, я тобі кажу, що вона здогадується про все, вона тебе запевняє, що можеш йти без страху і отримати свого єдиного справжнього товариша… Вона також пройшла через мучеництво скрупулів (Пор. A39r i 44r), але все-таки Ісус дав їй благодать приймати Причастя, і навіть тоді, коли вона вважала, що поповнила важкі гріхи… отож! Я тебе запевняю, що вона зрозуміла, що це був єдиний спосіб звільнитися від диявола, бо коли він бачить, що марнує час, то залишає нас у спокою!... 

Ні, це НЕМОЖЛИВО, щоб серце, «яке спочиває, споглядаючи кивот», ображало Ісуса до такої міри, щоб не могло Його прийняти. Ісуса ображає і ранить Його серце брак довіри!... 

Сестричко, ще до твого листа я передчувала твої тривоги, моє серце було з’єднане з твоїм серцем, минулої ночі у сні я намагалася потішити тебе, але даремно! Я не змогла цього зробити!... І сьогодні не зможу цього зробити, якщо Ісус і Пресвята Діва не прийдуть мені на допомогу; вірю, що моє бажання здійсниться, і останнього дня свого місяця Пресвята Діва зцілить мою дорогу сестричку. Але в цьому намірі треба молитися, багато молитися, чи ти не могла би поставити свічку Богородиці Переможній (В Парижу, куди родина Герен поїхала разом із Леонією і Селіною, аби відвідати велику виставку)… маю до Неї таку довіру? 

Твоє серце створене, щоб любити Ісуса, любити Його пристрасно, молися гаряче, щоб найкращі роки твого життя не перетворилися у химеричний страх. 

Для любові Ісуса ми маємо тільки коротку мить життя, диявол добре це знає, отож хоче, щоб ми прожили її в непотрібній праці… 

Дорога сестричко, приступай до Причастя часто, дуже часто… Це єдині ліки, якщо хочеш зцілитися, Ісус недаремно вклав це бажання у твою душу. (Я переконана, що Він буде задоволений, якщо ти приймеш два рази Причастя, яке пропустила, тоді перемога диявола буде меншою, бо йому не вдалося віддалити Ісуса від твого серця) (Цей лист про євхаристійну доктрину просто захопив Пія X: „Oportunissimo! oportunissimo!” – кричав він. А потім, звертаючись до єпископа Тейла, віце-постулятора справи Божої Слугині, додав: „Ох! Це велика радість для менеgaudio magno!… цей процес потрібно швидко закінчити!”). Не бійся любити Пресвяту Діву занадто, ніколи не любитимеш її достатньо, і Ісус буде задоволений, бо Пресвята Діва – Його Мати. 

До побачення, Сестричко, пробач мені ці карлючки, які я сама не можу прочитати, мені бракує часу, обніми від мене всіх моїх близьких. 

 

С. Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. н. 

 

 

93. До Марії Герен  

 

І. М. Й. Т. 

 

 

Ісус         Неділя, 14 липня [18]89 

 

Дорога сестричко, 

Оскільки ти така смиренна, що просиш поради в малої Терези, то вона не може тобі відмовити (Марія запитувала, чи розповідати Селіні про свої проблеми. Не мала на це дозволу сповідника), але бідна новичка без досвіду боялася би помилитися, і ти могла би мати сумніви щодо того, що вона тобі скаже. Але сьогодні не бійся – я передаю тобі відповідь самого Ісуса… Ох! Яка я щаслива, що можу її тобі передати…! 

Сьогодні вранці я запитала нашу добру Матір, що маю відповісти тобі стосовно того, що ти розповіла Селіні. Ця добра Мати сказала передати тобі, що, роблячи так, не бійся помилитися, бо Бог дав її серцю глибоке знання душ і всіх їхніх бід – вона знає все; для неї немає нічого прихованого, твою маленьку душу розуміє досконало; ось що вона сказала передати тобі від імені Ісуса: «Ти добре вчинила, що розповіла все Селіні, але краще про ці справи не говорити, краще взагалі на них не звертати уваги, бо наша Мати переконана, що ти не робиш нічого поганого». Тепер ти заспокоїлась?... Мені здається, що якби я була на твоєму місці й мені би сказали так багато, то я би повністю зцілилася і дозволила, щоб мене вели насліпо, бо це єдиний спосіб осягнути мир і, понад усе, вчинити приємність Ісусові. 

Навіть якщо вважатимеш, що вчинила погано, то й тоді немає жодної небезпеки, бо наша Мати (я думаю) досвідченіша від тебе і говорить тобі, що ти не вчинила нічого поганого… 

Ох! Маріє, яка ти щаслива, що маєш серце, яке вміє так Любити… Подякуй Ісусові за цей цінний дар і віддай Йому своє серце повністю. Створіння занадто мізерні, щоб наповнити безмежну порожнечу, яку Ісус створив у тобі, не віддавай їм найменшого місця в своїй душі… 

Добрий Бог не зловить тебе в свої сіті, бо ти вже в них ув’язнена… 

Так, це правда, що наша взаємна любов неземна – занадто сильна, щоби бути земною, навіть смерть не зможе її знищити… 

Не бідкайся, що під час Причастя не відчуваєш утіхи; це випробування необхідно переживати з любов’ю, не згуби жодної колючки, які знаходиш щоденно; за допомогою однієї з них можеш спасти душу!... 

Ах! Якби ти знала, як ображають доброго Бога! Твоя душа може Його добре потішати… люби Його до безумства за всіх тих, які Його не люблять!... Сестричко, після шаленого бігу моє перо мусить зупинитися, мушу сьогодні написати п’ять листів, почала писати для моєї Марійки… дуже тебе люблю, і в цій любові мало природного!... Обніми від мене мого Дядька, мою Тітку, мою дорогу Жанну, і скажи їм, що я їх люблю. А ти, маленька улюблениця Ісуса, молися, щоб твоя негідна сестричка могла Любити так, як ти любиш, якщо це можливо!... 

 

С. Тереза від Дитяти Ісус

і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

 

94. До Селіни  

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус      Кармель, 14 липня [18]89 

 

Дорога Селіно, 

Моя душа не залишає тебе… вона страждає на вигнанні разом з тобою!... Ох! Скільки коштує життя – щоб залишатися на цій землі гіркоти і неспокою… Але завтра… за годину ми будемо в порту – яка радість! Ах! Якою ж буде радість споглядати Ісуса обличчям в обличчя всю вічність! Увесь час, увесь час щораз більше любити, щораз більше насичуватися радістю… безхмарне щастя!... 

Що вчинив Ісус, щоб так відірвати наші душі від усього створеного? Ах! Він нас сильно зранив… але це була рана любові. Бога треба подивляти, але, передовсім, треба любити, отож любімо Його… любімо Його так, щоб страждати ради Нього стільки, скільки Він захоче, зносячи навіть покарання душі, сухість, неспокій, холод… Ах! Це велика любов – любити Ісуса, не відчуваючи ніжності цієї любові… це мучеництво… І добре! Помремо як Мучениці. Ох! Моя Селіно… солодке відлуння моєї душі, чи ти розумієш?... приховане мучеництво, відоме тільки Богові, яке око створіння не може побачити, мучеництво без слави, без тріумфу… Це героїчна любов… Але одного дня вдячний Бог заволає: «Тепер моя черга» (C. Arminjon, La fin du monde…, с. 290). Ох! І що ми тоді побачимо?... Що це буде за життя, яке ніколи не закінчиться?... Бог буде душею наших душ… незбагненна таїна… Людське око не бачило нестворене світло, вухо не чуло незрівнянні мелодії, серце не може передчувати те, що Бог зберігає для тих, кого любить. І все це станеться швидко, дуже швидко, спішімо сплести собі вінок, простягнімо руку, щоб вхопити пальму, і якщо полюбимо сильно, якщо полюбимо Ісуса пристрасно, то Він не буде дуже жорстоким, щоб залишати нас у вигнанні довго… Селіно, під час цих коротких хвилин, які нам залишаються, не марнуймо часу… рятуймо душі… душі, вони гинуть як сніжинки (D’Argentan, Conférences sur les grandeurs de Dieu, т. II, с. 83-84), й Ісус плаче, а ми… ми думаємо про свій біль замість того, щоб потішати нашого обручника… Ох! Моя Селіно, живімо для душ… будьмо апостолами… рятуймо передовсім душі священиків, ці душі повинні бути чистішими, ніж кришталь… На жаль! Скільки є поганих священиків, які недостатньо побожні… Молімося, терпімо за них, і останнього дня Ісус нам віддячить. Ми віддамо Йому душі!... 

Селіно, чи ти розумієш крик мого серця?... Разом… Назавжди разом. 

 

Селіна і Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

П.С. Сестра Марія від Пресвятого Серця не може тобі написати, бо лист був би дуже довгим 

 

 

 

 

95. До сестри Агнеси від Ісуса 

 

Липень-серпень (?) 1889 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

 

Дороге ягня, дозволь твоєму бідному ягняткові трошки побекати… Ягня мені зробило добре в неділю!... 

Одне речення порушило мене в особливий спосіб, а саме: «Не говорімо те, що може нас вивищити». Це правда, необхідно все зберегти для Ісуса з заздрісною турботою… Дороге ягня, як добре працювати лише для Ісуса, для Нього ЄДИНОГО!... Ох! Як тоді наповнене серце, як легко на душі…  

Маленький Беноні Ісуса (Бт. 35, 18), молися за Пісчинку, щоб пісчинка завжди була на своєму місці, тобто під ногами у всіх, щоб ніхто про неї не думав, щоб ніхто не знав про її існування, пісчинка не прагне приниження – було би забагато честі для неї, бо хтось повинен був би нею опікуватися, вона бажає тільки одного – бути ЗАБУТОЮ, щоб її мали за ніщо (Наслідування Христа I, 2, 3)… Але вона бажає, щоб Ісус її бачив; якщо створіння не можуть її побачити, то нехай, принаймні, в її сторону повернеться скривавлене обличчя Ісуса… Вона прагне лише погяду, одного погляду!... Якби пісчинка могла втішити Ісуса, витерти його сльози, то існує одна пісчинка, яка хотіла би це вчинити… 

Нехай Ісус візьме вбогу пісчинку і сховає її на своєму славному Обличчі… там бідний атом вже не буде боятися нічого, впевнений, що вже ніколи не согрішить!... 

Пісчинка прагне за будь-яку ціну спасати душі… потрібно, щоб Ісус дав їй цю благодать; мала Вероніко (сестру Агнесу від Ісуса називали так з огляду на її побожність до Пресвятого Обличчя), проси про цю благодать ясніюче Обличчя Ісуса!... Так, Обличчя Ісуса ясніє, але якщо воно таке прекрасне в ранах і сльозах, то яким воно буде, коли побачимо його в Небі?... Ох! Небо… Небо… Так, аби одного дня побачити Обличчя Ісуса, аби вічно споглядати дивну красу Ісуса, пісчинка хоче бути погордженою на землі!... 

Дороге ягня, проси Ісуса, щоб його пісчинка спішно і швидко спасла багато душ, і могла якнайскоріше полетіти до його дорогого Лику!... 

Я страждаю!... Але надія на Батьківщину додає мені відваги, скоро будемо в Небі… Там вже не буде ні дня, ні ночі, бо Обличчя Ісуса буде незрівнянним світлом!... 

Дороге ягня, зрозумій пісчинку, вона не знає, що сказала сьогодні ввечері, але насправді не мала наміру написати жодного слова з усіх, які тут накарлякала… 

 

 

 

96. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус                  15 жовтня [18]89 

 

Дорога Селіно, 

Якби ти знала, як зворушила серце своєї Терези!... Твої вазонки (для фігури Ісусика) прекрасні, не можеш собі уявити, як я раділа!... Селіно… Мені дуже сподобався твій лист, я відчула, наскільки наші душі створені, щоб розуміти одна одну, щоб йти тим самим шляхом!... Життя… Ах! Правда, що для нас воно вже не привабливе… але помиляюся, це правда, що принади світу маліють для нас, бо це тільки туман… нам залишається дійсність. Так, життя – це скарб… кожна мить – це вічність, вічність радості неба, вічність споглядати Бога лицем в лице, бути одним цілим з Ним!... Є тільки Ісус; усе інше не існує… Отож любімо Його до безумства, спасаймо для Нього душі. Ах! Селіно, я відчуваю, як Ісус просить нас вгамувати його спрагу, даючи Йому душі, особливо душі священиків. Відчуваю, що Ісус хоче, щоб я тобі це сказала, бо наша місія – забути про себе, знищити себе… ми такі маленькі… а, все-таки, Ісус хоче, щоб спасіння душ залежало від нашого самозречення, від нашої любові, Він благає нас про душі… Ах! Зрозуміймо Його погляд! Так мало людей Його розуміють. Ісус дав нам особливу благодать – Він сам нас навчає, показує нам приховане світло!... Селіно… Життя коротке, вічність безконечна… Перетворімо наше життя у постійну жертву, мучеництво любові – щоб втішити Ісуса. Він хоче лише одного погляду, одного зітхання, але погляду і зітхання виключно для Нього!... Нехай усі хвилини нашого життя належатимуть лише Йому одному, нехай створіння торкають нас тільки мимоходом… Тієї ночі – тієї єдиної ночі, яка приходить у наше життя тільки один раз, необхідно любити, любити Ісуса всім серцем і спасати для Нього душі – щоб Його любили… Ох! Робити все для того, щоб Його любили! Селіно! Як легко з тобою розмовляти… так, ніби розмовляю з власною душею. Селіно, мені здається, що тобі можу розказати все… 

(Ще раз дякую за вазонки, маленький Ісусик аж сіяє – Він так гарно прикрашений). 

 

С. Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

 

97. До пані Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    15 жовтня 1889 

 

Дорога Тітко, 

Не знаю, як вам сказати, як я раділа всім вашим гостинцям!... Молюся до моєї святої заступниці, щоб вона вам віддячила і уділила вам і моєму дорогому Дядькові своїх благодатей. Прошу вас подякувати моїм дорогим сестричкам Жанні й Марії за прекрасні букети і смачний виноград. 

Я перестала писати лист, бо прийшов новий подарунок: дві чудові квітки для маленького Ісусика… Справді, мене занадто обдаровують, я би збентежилася, якщо би це не були прикраси для вівтаря дитяти Ісуса. Він, без сумніву, сплатить мій борг перед моїми рідними. Я не знаю ім’я особи, яка зробила такий чудовий подарунок Терезиному Ісусикові… якщо ви знаєте, дорога Тітко, то подякуйте їй від мене… 

Дорога Тітонько, як ревно я молюся сьогодні до святої Терези, щоб сторицею віддячила вам за все, що для нас робите. Селіна, поздоровляючи мене маленьким листом, написала про вашу доброту до неї, це мене дуже зворушило, але не здивувало, бо я знаю, що Ви маєте до нас материнські почуття. 

Дорога Тітко, моє серце наповнене солодкими відчуттями, про які я хотіла би вам розказати, але зараз мушу залишити вас і йти на вечірню. 

Цілую вас, мого дядька і моїх чотирьох сестричок (Леонія, Селіна і дві кузинки Герен). 

Ваша глибоко вдячна донечка. 

 

С. Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. н. 

 

 

98. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель, 22 жовтня 1889 

 

Дорога Селіно, 

Як би ти знала, як мене болить, коли думаю, що не привітаю мою Селіну з двадцять першою річницею уродин!... Чи Селіна засумнівалася би в серці своєї Терези?... 

Вона вже довгий час думає про це чудове свято, але життя в Кармелю так закрите, що мала пустельниця ніколи не знає, який сьогодні день… Селіно, ця забудькуватість вразила моє серце, але знаєш, я думаю, що Ісус хоче, щоб цього року ми святкували уродини разом; хіба сьогодні не октава святої Терези? Так, Селіно, свята Тереза також і твоя заступниця, бо ти вже її улюблена дочка… 

Як би ти знала, що я дивлюся на сьогоднішній біль як на волю Ісуса, бо Він любить сіяти в наше життя дрібні прикрощі… 

Посилаю тобі красивий образок Пресвятого Обличчя, який наша дорога Мати недавно мені подарувала. Думаю, що він дуже пасує Марії від Пресвятого Обличчя (Це ім’я вибрала Тереза, Селіні його дали в день вступу до Кармелю, вона носила його до облечин (від 14 вересня 1894 до 5 лютого 1895). Потім Селіна отримала ім’я Геновефа від Пресвятого Обличчя), і тому не можу залишити його собі; я довго думала про те, щоб віддати його моїй Селіні… моїй Селіні від мене… нехай Марія від Пресвятого Обличчя буде другою Веронікою, яка витирає всю кров і сльози Ісуса, свого єдиного Улюбленого, хай здобуває для Нього душі, особливо душі, які вона любить (душі священиків), хай не боїться солдатів, тобто світ – аби дійти до Нього… Ах! Якою щасливою вона буде, коли зможе одного дня споглядати в славі таїнственний напій, яким вгамувала спрагу свого небесного Улюбленого, коли побачить Його губи, колись засохлі, а тепер відкриті – щоб сказати їй єдине й вічне слово Любові!... Подяку, яка триватиме вічно… 

До побачення, дорога мала Вероніко, завтра, без сумніву, Улюблений захоче нової жертви, нового заспокоєння своєї спраги, але найголовніше: вмираймо разом з Ним… 

Веселих свят, дорога Селіно… 

Твоя бідна сестричка. 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

Не забудь зірвати маленьку квітку Селіни (білу астру), це дар мого серця тобі… 

 

 

99. До пані Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель, 18 листопада 1889 

 

Дорога Тітонько, 

Як швидко біжить час… Минуло вже два роки, як я посилала Вам з Риму вітання з іменинами, а здається, що це було вчора. 

Упродовж цих двох років багато чого сталося, добрий Бог обдарував мене великими благодатями… Він також позначив нас своїм хрестом і водночас об’явив велику доброту, яку вклав у серце нашої дорогої Тітоньки… 

Скільки споминів поєднано з датою 19 листопада, якою була радість, коли цей день приходив!... І завжди з тією самою радістю я повторюю дорогій Тітоньці всі побажання, які приготувала для неї; але помиляюся, не буду марнувати час, повторюючи те саме, бо знаю, що для цього не вистачило би грубої книжки… 

Як би Ви знали, дорога Тітонько, як ваша донечка молитиметься за Вас у день ваших іменин. Але на жаль! Я така недосконала, що мої вбогі молитви, з певністю, не мають великої вартості, але є жебраки, які своєю надокучливістю отримують бажане; я робитиму так, як вони, і добрий Бог не відішле мене з порожніми руками… 

Вже дзвонять на четверту, і я мушу Вас залишити, дорога Тітонько, але запевняю Вас, що моє серце залишається біля Вас. 

Прошу Вас, дорога Тітонько, нагадати про мене пані Форне, бо я пам’ятаю, що це також і її іменини. І само собою, що обнімаю усім своїм серцем мого дорогого Дятька і моїх дорогих сестричок. 

Вам, дорога Тітонько, ваша найменша донечка посилає найкращі обійми серця 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. н. 

 

 

100. До пана Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    30 грудня 1889 

 

Дорогий Дядьку і дорога Тітко, 

Ваш Вен’ямин приходить у свій час, аби побажати Вам щасливого Нового Року!... Як кожний день має свою останню годину, так і кожний рік бачить, що наближається його останній вечір, і цього вечора цього року я відчуваю необхідність зміряти одним поглядом минуле і прийдешнє; вдивляючись у минуле, я відчуваю необхідність подякувати доброму Богові, бо хоча Його рука подала нам келих гіркоти, але Його Божественне Серце підтримувало нас у випробуванні й дало нам необхідну силу, щоб ми могли випити його келих до дна… А що нам принесе наступний рік?... Мені не відкрилась ця таїна, але благаю доброго Бога винагородити сторицею моїх дорогих рідних за все добро, яке вони роблять для нас!... 

Перший день року для мене – світ споминів… Ще бачу Тата і його ласки… Він був таким добрим!... Але навіщо це згадувати? Наш дорогий Тато отримав нагороду за свої чесноти, Бог дав йому гідне випробування. 

Дзвонять вже на дев’яту, мушу закінчити лист, хоча не написала нічого з того, що хотіла сказати, але надіюся, що моя дорога родина пробачить свою Тереню, особливо за почерк, який важко прочитати… 

Щасливого Нового Року моїм дорогим сестричкам!... Особливо, щоб Марія вилікувалась, бо я буду гніватися на неї, якщо грип перешкоджатиме їй відвідувати нас!... 

До побачення, дорогий Дядьку і дорога Тітко, ваша донечка зичить вам доброго… доброго Нового Року й обіймає вас усім серцем. 

 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. н.