81. До Селіни   

 

23-25 (?) січня 1889 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус і його хрест!... 

 

Дорога сестро! 

Так, радосте мого серця, Ісус є тут зі своїм хрестом (Алюзія до хвороби батька. Його здоров’я погіршувалося з кожним днем, а Селіна відчувала це найболісніше)! Ти упривілейована Його любов’ю, і Він хоче уподібнити тебе до себе. Чому ти перелякалася, що не зможеш нести цей хрест і ослабнеш? На дорозі до Кальварії Ісус упав три рази, а ти, бідна дитино, не будеш подібною до свого Обручника, не захочеш впасти 100 раз, щоб довести Йому свою любов, і не встанеш знову з іще більшою силою?... 

Селіно… якщо Ісус тебе так випробовує, то любить тебе особливою любов’ю. Я майже заздрю тобі! Тому, хто любить більше, Він дає більше, тому, хто любить менше, Він дає менше!... 

Але ти не відчуваєш любові до свого Обручника, ти хотіла би, щоб твоє серце стало полум’ям, яке піднімається до Ісуса без диму. Зрозумій, що дим довкола тебе потрібний тільки тобі й щоб ти не бачила своєї любові до Ісуса. А вогонь бачить тільки Він і тому тільки Він ним володіє. А якщо Він хоч трошки показав би нам вогонь, то власна любов прийшла би швидко як фатальний вітер, який все гасить!... 

Тепер ти робиш враження людини, оточеної незліченним багатством… погляд губиться в цьому горизонті… Ця людина хоче відвернутися від цього багатства, бо, як говорить, воно її турбує, вона не знає, що з ним робити, вважає, що краще буде, якщо втратить його або залишить для когось іншого!... Але інший не прийде, бо це багатство приготоване для обручниці Ісуса, і тільки для неї одної!... Бог переверне весь світ, щоб знайти страждання і дати його душі, на якій зупинився його божественний погляд невимовної любові (думки о. Пішона ТІ)!... 

Яке значення вони мають для нас… речі цієї землі… Чи буде нашою батьківщиною це болото, негідне безсмертної душі… і чи нас обходять немічні люди, які зрізують цвіль з цього болота? Чим більше наше серце спрямоване до Неба, тим менше відчуваємо уколи шпильок (Прагнення, висловлене св. Йоаном від Хреста (пор. А73r))… 

Але не думай, що це не благодать, це велика благодать – відчувати ці уколи, бо тоді наше життя стає мучеництвом, і одного дня Ісус нагородить нас вінком. Страждати і зазнати приниження (йдеться про опіку Селіни над батьком)! Яка гіркота й слава водночас! Це девіз безсмертної Лілії!... Кращого не знайти. Моє серце супроводжує тебе у цій шляхетній праці, яку тобі довірив Ісус. Ти не Солдат, а Генерал… Страждати тепер і завжди… Але все минає (Лист не підписаний). 

 

82. До Селіни   

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус…..Кармель, 28 лютого 1889 

 

Дорога Селіно, 

Невже пишу до тебе в Куен (12 лютого пана Мартена перевезли до притулку в Куен. Леонія і Селіна оселилися поблизу, у Сестер св. Вінкентія де Паоло. Мати Марія від св. Гонзаги дозволила Терезі часто листуватися з сестрами. Листи до Леонії не збереглися)?... Запитую в себе: це сон чи дійсність?… Але ні, це дійсність!... Ти здивуєшся, дорога сестричко, якщо скажу, що зовсім тебе не жалію, але знай, вважаю, що тобі можна позаздрити. Ісус має стосовно тебе плани невимовної любові, хоче, щоб його безсмертна лілія належала тільки Йому, і тому Він сам веде її в першому новіціяті й своєю божественною рукою прикрашає свою наречену до дня шлюбу, а його дорогоцінна рука не помиляється у виборі прикрас… Ісус є обручником, окупленим кров’ю (Вих. 4, 25. О. Пішон ТІ часто повторював ці слова)… Хоче мати всю кров серця… 

Ох! Скільки ж це нам коштує – дати Ісусові те, що Він просить!... Яке щастя, що це нам коштує… Яка невимовна радість – ледве нести свій хрест. Чи безсмертна лілія розуміє бідну піщинку?... Біль є твоїм новіціятом – який незрозумілий привілей… 

Ах! Дорога сестричко, я далека від того, щоб жалітися Ісусові на хрест, який Він нам посилає, але не можу зрозуміти безмежну любов, яка спонукала Його так з нами поводитися… Ісус дуже любить нашого дорогого татка, якщо він так страждає. Але чи ти не вважаєш, що біда, яка його торкнула, є увінчанням його красивого життя?... Відчуваю, маленька безсмертна ліліє, що говорю тобі одні дурниці, але це не має значення, я думаю набагато більше про інші справи, в яких Ісус проявляє до нас свою любов… Яке ж це щастя – бути приниженою! Це єдина дорога до святості!... Чи можемо тепер мати найменші сумніви щодо волі Ісуса стосовно наших душ?... Життя – це лише сон, але скоро ми прокинемось, і яка радість… чим більші наші страждання, тим більшою буде наша слава… Ох! Не згубімо випробувань, які Ісус нам посилає, це золоті поклади, якими можна користуватися, чи пропустимо таку можливість?... Піщинка хоче розпочати працю без радості, без відваги, без сили, а всі титули полегшать працю, вона хоче працювати ради Любові. 

Розпочинається Мучеництво, вийдемо на арену разом, якщо тільки Безсмертна Лілія не погордить бідною Піщинкою. 

 

83. До Селіни   

 

5 березня 1889 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

 

Дорога Селіно, 

Не вмію висловити радість, яку мені приніс твій дорогий короткий лист!... Тепер ти дійсно безсмертна лілія Ісуса. Ох! Як Він задоволений своєю лілією, з якою любов’ю Він дивиться на свою дорогу квітку, яка прагне лише Його одного і не має іншого бажання, як тільки потішати Його… 

Кожне нове страждання, кожний неспокій серця є як легенький вітерець, який несе до Ісуса запах Його лілії. Тоді Він усміхається з любов’ю і відразу готує нову гіркоту, наповнює келих по вінця, бо вважає, що чим більше Його лілія зростає в любові, тим більше повинна зростати також і в стражданні!... 

Який привілей надає нам Ісус, посилаючи такий великий біль. Ах! Щоб Йому віддячитись, вічність буде закороткою. Він обдаровує нас своїми ласками так, як обдаровував найбільших святих, звідки таке велике вподобання?... Цю таємницю Ісус нам відкриє в нашій батьківщині, коли «витре кожну сльозу з очей їхніх» (Одк. 21, 4)… Потрібно, щоб я так говорила до рідної душі (У такий спосіб Тереза виражає духовну єдність із Селіною), бо в іншому випадку мене не зрозуміти, тому я звертаюся саме до неї, бо всі мої думки вже були в неї; можливо, що вона не помічає любов Ісуса до неї, любов, яка вимагає всього. Для Нього немає нічого неможливого, Він не хоче обмежувати святість своєї Лілії, для Нього не існують жодні границі!... І хіба для Нього вони можуть існувати? Ми більші від усього всесвіту, і колись отримаємо Божественне існування… 

Ох! Як я вдячна Ісусові за те, що помістив лілію біля нашого дорогого тата, лілію, яка нічого не боїться, лілію, яка скоріше помре, ніж залишить славне поле, на якому її помістила любов Ісуса! 

Тут, на землі, ми не можемо надіятись на щось інше, тільки страждання і ще раз страждання. Як тільки відійде одне страждання, то наступне відразу витягне до нас свої руки. Ох! Доля, якій варто заздрити… Херувими в Небі заздрять нашому щастю. 

Але я написала дорогій Селіні з іншою метою: аби сказати їй, щоб написала до пані Поліни (Поліна Ромер) про біду, яка нас спіткала у зв’язку з хворобою Тата. А тепер можеш сміятися з бідної Терези, яка написала про головне аж в кінці листа. Бідна Леонія, я її також люблю, вона нещасливіша від нас, бо Ісус дав їй менше. Але від тих, кому дано більше, буде вимагатися більше (Лк. 12, 48). 

 

Твоя Сестричка 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. п. (замість «новичка» написала «постулянтка»). 

 

  

84. До пані Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель, 12 березня 1889 

 

Дорога Тітонько, 

Я не можу бути послушною Вам, бо мені дуже важко не подякувати Вам!... П’ять листів (З цих п’яти листів до пані Герен один написала настоятелька, три – її племінниці-кармелітки, один – монахиня, рукоділля якої Тереза прикрасила малюнком) не виразять моєї вдячності, отож, дорога Тітонько, прошу Вас зрозуміти все, що Ваша донечка не може висловити. Тітко, Ви дуже добрі!... Буду молитися за Вас! На жаль, це правда, що я не здатна зробити щось добре, не заробляю гроші, а тільки витрачаю їх, і тому делікатна увага дорогої Тітоньки мене глибоко зворушила (Сестра Женев’єва зауважила: „Моя Тітка заплатила за рукоділля, виконане Терезою”). Ніколи не думала, що раптово стану такою багатою, нічого не роблячи, щоб заробити стільки грошей… Не можу стриматися від сміху, думаючи, що саме я, завдяки доброті моїх рідних, забезпечила рибою всю спільноту… 

Надіюся, дорога Тітонько, що Ви подякуєте від мене дорогому Дядькові й скажете, що я йому дуже вдячна. 

Дорога Тітко, добрий Бог любить Вас в особливий спосіб, якщо посилає Вам стільки страждань, бо якщо би Він виконав мої прохання, то Ви би більше не хворіли, бо я була би щасливою, якщо би Він зволив зіслати на мене всю Вашу біль. 

На жаль, дорога Тітонько, мій лист не може виразити почуття мого серця… Я хотіла би показати Вам всю мою вдячність!... 

Який добрий Ісус, що дозволяє нам у тяжких випробуваннях, які нам посилає, зазнати втіху від того, що бачимо, як наш біль розділяють і розуміють рідні!... 

Обнімаю всім серцем дорогу Жанну й малу господиню дому (Марія Герен). 

До побачення, дорога Тітонько, ще раз дякую Вам і дорогому Дядькові й ніжно Вас обнімаю. 

Ваша дуже вдячна донечка. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. п. 

 

 

85. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Кармель, 12 березня 1889 

 

«Слава Ісусові!... Як добре віддати себе Йому і посвятитися Його любові» (З листа о. Пішона до Терези). 

Селіна!... Це дороге ім’я лагідно звучить в глибині мого серця!... Чи ж наші серця не співзвучні у досконалий спосіб?... 

Прагну ввечері разом з Селіною зануритись у безконечність… прагну забути землю… тут, внизу, все мене втомлює, все мене обтяжує… Я знаходжу радість лише у стражданні ради Ісуса, але ця невідчутна радість перевершує всі інші радості!... 

Життя проминає… Вічність наближається великими кроками… Скоро будемо жити життям Ісуса… напившись із джерела всякої гіркоти, ми будемо обожествлені біля джерела всіх радостей, всіх насолод (Ця думка і звороти, які її виражають, – не буквальні цитати, а напевно були інспіровані кількома фрагментами з книжки C. Arminjona, La fin du monde…, с. 297, 298, 315) … Незабаром, Сестричко, одним поглядом зможемо зрозуміти те, що відбувається в глибині нашого єства!... Незабаром побачимо нове небо. 

Проминає образ світу цього (1 Кор. 7, 35), яскравіше Сонце освітить своїм блиском морські простори, безмежні горизонти (Цитати з книжки Une Voix de Prison Lamennais) !... Безмірність буде нашою власністю… Вже не будемо в’язнями на цій землі вигнання… все промине!... Разом з нашим небесним обручником будемо плисти озерами, які не мають берегів… безмежність не має ані границь, ані дна, ані берегів (C. Arminjon, La fin du monde…, с. 300)!... «Відваги, Ісус чує найвіддаленіше відлуння нашого болю» (З листа о. Пішона до с. Марії від Пресвятого Серця Ісуса ). Наші арфи зараз висять на вербах вздовж Вавилонської річки… але в день нашого визволення які ж гармонічні звуки будемо чути… з якою радістю зазвучать струни наших інструментів (Пор. Пс. 137, 1–2 )!... 

Тільки Ісус може розуміти любов Ісуса до Селіни!... Ради Селіни Ісус робить безумні речі… Нехай Селіна робить те саме для Ісуса… За любов можна заплатити тільки любов’ю ( Йоан від Хреста, Духовна пісня (9, 7) ), і рани, завдані любов’ю, можна вилікувати тільки любов’ю. 

Жертвуймо наші страждання Ісусові ради спасіння душ, бідних душ!... вони мають менше благодатей, ніж ми, але кров Бога була пролита ради їхнього спасіння… окрім того Ісус хоче, щоб їхнє спасіння залежало від зітхання нашого серця… Яка таїна!... Якщо одне зітхання може врятувати одну душу, то скільки можуть зробити наші страждання?... Не відмовмо Ісусові нічого!... 

Дзвонить дзвоник, а я ще не написала до бідної Леонії, поздоров її від мене, обніми й скажи, що я її люблю!... Нехай вона буде вірна благодаті, і Ісус її благословить. Нехай спитає в Ісуса, що я хочу їй сказати, я Йому це доручаю!... 

До побачення!... Ох! Небо, Небо! Коли ми там будемо? 

 

Піщинка Ісуса 

 

 

86. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    15 березня 1889 

 

Дякую тобі за лист, він дуже втішив Піщинку!... 

В одному з останніх листів ти говорила, що ти – моя тінь. Ах! Якщо би це було правдою, то було би дуже сумно, бо що таке тінь Піщинки?... 

Я думала про щось краще для дорогої Селіни; ця ідея про тінь мені сподобалась, і я сказала собі, що моя Селіна повинна бути тінню чогось, але чого?... Я не можу знайти серед творінь нічого, що би задовольнило моє поняття про дійсність, вірною тінню якої мала би бути дорога Селіна… Лише сам Ісус може бути цією божественною дійсністю!... 

Так, Селіна мусить бути маленькою тінню Ісуса… Який смиренний й водночас славний титул тіні?... Але тіні Ісуса – яка слава!... 

Скільки всього я могла би сказати на цю тему маленькій тіні Ісуса, але маю мало часу, тому це неможливо!... 

Сон моєї Селіни дуже гарний, може колись здійсниться (Селіні приснилося, що загине мученицькою смертю)… Але поки що розпочнемо наше мучеництво, дозволимо Ісусові відібрати від нас усе найдорожче і не відмовимо Йому в нічому. Перед тим, як померти від меча, вмираймо від уколів шпильок… Чи Селіна розуміє?... 

Піщинка єднається у стражданні з маленькою тінню Ісуса. 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

 

 

 

87. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус     Кармель, 4 квітня [18]89 

 

Дорога Селіно, 

Твій лист дуже засмутив мою душу!... Нещасний Тато!... Ні, думки Ісуса – не наші думки, а Його шляхи – не наші шляхи (пор. Іс. 55, 8)… 

Він нам подає такий гіркий келих, що наша слабка природа ледве його приймає!... Не відсуваймо губ від цього келиха, приготованого рукою Ісуса… 

Подивімося на життя у властивому світлі… Воно є миттю між двома вічностями… Страждаймо у мирі… 

Признаюся, що слово «мир» видавалося мені трохи сильним, але одного дня, роздумуючи над тим, я відкрила секрет страждання у мирі… Хто говорить «мир», не говорить «радість», принаймні «відчутна радість»… Аби страждати в мирі, достатньо бажати те, що бажає Ісус… Щоб бути обручницею Ісуса, необхідно уподібнитись до Ісуса – закривавленого Ісуса (За часів Терези свято Найдорожчої Крові Господа нашого Ісуса святкували в п’ятницю IV тижня Великого Посту, 4 квітня була Вечірня цього свята ), увінчаного терням!... 

Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув (Пс. 90, 4)!... 

Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон. На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла. Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!» Як нам пісень Господніх на чужій землі співати? (Пс. 137, 1-4)… Псалом Давида… 

Ні, не співаймо пісень Неба створінням… але, як Цецилія, співаймо в серці мелодійну пісню нашому Улюбленому!... 

Пісня страждання, з’єднана з Його стражданнями, найбільше захоплює Його серце!... 

Ісус палає любов’ю до нас… Поглянь на Його прославлене Обличчя!... Поглянь на Його згасаючі й опущені очі!... поглянь на Його рани… Поглянь на Його Обличчя… І побачиш, як Він нас любить. 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус 

і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

 

88. До Марії Герен 

 

24 квітня 1889 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    середа, квітень [18]89 

 

Дорога сестричко, 

Звертаюся до тебе з проханням, і саме до тебе тому, що знаю, що Буїсонне, яке тепер, на жаль, безлюдне, колись було твоєю пасією. 

Чи ти пам’ятаєш книжку, яку пані Тіфан (Приятелька родини Мартен, хресна мама Леонії) подарувала мені з нагоди першого Причастя?... Назва книжки: «Букет дівчини». Ця книжка повинна бути в одній з шухляд комода бідного Татка, я була би дуже щасливою, якщо могла би її отримати якнайскоріше, і також іншу, меншу книжку, яку мені подарували пані Прімуа (Марія і Яніна Прімуа, приятельки родини в Лізьє). Це коричнева книжка з золотою рамкою, думаю, що це роздуми про Євхаристію. Ця книжка лежить на полці шафи Селіни (що біля дверей). Дорога сестричко, вибач мені за це прохання!... Якщо це можливо, то ти могла би пояснити служниці те, що хочеш, і не йти самій до Буїсонне!... 

Неймовірно, як тепер, як мені здається, зміцніли наші родинні зв’язки, мені здається, що після нашого важкого випробування ми стали ще більше сестрами, ніж були до того!... 

Якби ти тільки знала, як я тебе люблю!.. і як часто думаю про вас усіх… Ох! Як добре в стражданні мати друзів, чиї серця відповідають відлунням на наш біль!... Як я вдячна Ісусові, що дав нам таку добру родину… таких милих сестричок. Наші бідні сестрички здалека (Леонія і Селіна мешкали тоді в Куен у пансіонаті біля лікарні батька) недавно невтомно розповідали нам про вашу доброту до них. Я знала, що серце моєї Марійки порушить серце моєї Селіни, і це дуже втішило моє бідне серце, бо дуже люблю мою Марійку!... Всі компліменти, якими її обсипають, не змогли би виразити те, що я про неї думаю. 

Спішу як шалена, не думаючи про те, що моє бідне перо не може наздогнати моє серце, і, безсумнівно, мені буде соромно, що це неможливо буде прочитати. 

Дорога сестричко, обніми від мене всіх, кого я дуже люблю, і подякуй їм, що балують нас на Пасху добрим шоколадом і доброю рибою… Ох! Не можу думати про рибу… Того дня у поведінці дядька було щось таке батьківське, щось незвичайне!... що я ніколи не забуду цей візит. 

Твоя сестричка, яка тебе любить. 

с. Тереза від Дитяти Ісус 

 

 

89. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус… Кармель, 26 квітня 1889 

 

Сам Ісус поздоровляє свою обручницю з 20-ою річницею її уродин! (28 квітня)... 

Ці 20 років були плідні стражданнями і особливими благодатями!... 20 років! Вік, сповнений ілюзіями… скажи мені, які ілюзії ти залишаєш в серці моєї Селіни?... 

Скільки спільних споминів!... Це цілий світ… Так, Ісус має своїх вибраних, в Його саду є плоди, які під Сонцем Його любові визрівають майже миттєво… Чому ми належимо до них?... Запитання, наповнене таїною… Які рації може нам привести Ісус? На жаль, Його раціями є відсутність будь-яких рацій!... Селіно!... Користаймо з цього привілею Ісуса, завдяки якому за кілька років Він навчив нас так багато, не пропустімо нічого, що може Його втішити!... Ах! Дозвольмо оздобити себе Сонцем Його любові… воно так палає… хай нас поглине любов!... Святий Франциск Сальський говорить: «Коли вогонь любові палає в серці, тоді всі меблі вилітають через вікна» (Слова о. Пішона ТІ під час реколекцій у Кармелю в Лізьє у жовтні 1887, друга наука, сьомий день (Тереза читала нотатки однієї учасниці реколекцій)). Ох! Не залишімо нічого… нічого в своєму серці, крім Ісуса!... 

Не вірмо, що любити можна без страждання, без великого страждання… наша вбога природа бере в цьому участь! І не малу!... Це наше багатство, наш засіб для існування!... І вона така цінна, що Ісус прийшов на землю, щоб прийняти її. 

Страждаймо важко, втративши відвагу!... «Ісус страждав у смутку! Хіба душа може страждати без смутку?...» (Реколекції о. Пішона у 1887). І ми хотіли би страждати великодушно, героїчно!... Селіно! Яка це ілюзія!... Хотіли би ніколи не падати?... Чи це важливо, Ісусе, що постійно падаю? Бачу тоді свою слабкість, і це мій великий здобуток… Тоді Ти бачиш, на що я здатна, і більш схильний підняти мене своїми руками… А якщо не піднімаєш, то тому, що Тобі подобається бачити мене на землі… і я не буду непокоїтися, а далі простягатиму до Тебе у благаннях руки, наповнені любов’ю!... Не можу повірити, що Ти мене залишиш!... 

«Святі отримували свої хрести тоді, коли ставали біля стіп Господа» (Реколекції о. Пішона у 1887)! 

Дорога Селіно, солодке відлуння моєї душі!... Якби ти тільки знала мою вбогість!... Ох! Якби ти знала… Святість не полягає у красивих словах, не полягає навіть у тому, щоб думати про них чи відчувати їх!... Вона полягає у стражданні, щоб страждати у всьому. «Святість! Її необхідно здобувати на лезу меча, треба страждати… треба ввійти в агонію!...» (Реколекції о. Пішона у 1887). 

Настане день і хмари зникнуть, тоді буде тільки радість, тільки щастя… 

Користаймо з одного моменту страждання!... Не пропустімо жодної миті!... кожна мить – це скарб… Через один порух любові пізнаємо Ісуса краще… наблизимося до Нього на цілу вічність!... 

 

С. Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

 

90. До Селіни  

 

27 (?) квітня 1889 

На 28 квітня 

 

І. М. Й. Т. 

 

Хочу ще раз побажати моїй дорогій Селіні веселих свят з нагоди річниці уродин і посилаю їй від Дитяти Ісуса (фігурка в Кармелю) маленький букет. Він дякує їй за всі красиві квіти, які вона Йому дарувала. На жаль, ці квіти не дуже красиві, Дитя Ісус у Кармелю вбоге, але в Небі Ісус покаже нам свої багатства, і як я добре знаю, кого ними обдарує… 

Завтра я прийму мого Ісуса (Причастя в неділю. В часах св. Терези ще не було звичаю щоденного Причастя, навіть у Кармелю)! Ох! І як багато я Йому розповім про мою Селіну, про моє друге Я. Маю багато що Йому розповісти, але це не буде важко, одне зітхання розкаже все. 

Цей чорновий текст! Але я так поспішаю, що мусиш мені пробачити. Я хотіла би, щоб ти знала моє серце і все, що воно має для тебе, але є речі, які неможливо описати, і які розуміє тільки серце. 

(Букет Ісуса кілька годин стояв перед Ним у ще убогішій вазі, ніж він сам!...) 

Дорога Селіно, одного для підемо до Неба назавжди, і тоді вже не буде ні дня, ні ночі – як на цій землі… Ох! Яка радість, ідімо в мирі, споглядаючи Небо – єдину мету нашої праці. Година відпочинку вже близько. 

Міцно обніми від мене Леонію, яку я так люблю. Не забуду про 25-у річницю її уродин (Тереза помилилася: 3 червня Леонії виповнилося 26 років). У Кармелю я маю добру пам’ять на дати. Я люблю тебе більше, ніж можу висловити.  

 

Твоя сестричка 

Тереза від Дитяти Ісус