61. До пана Мартена   

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус Кармель, 25 серпня [18]88 

 

Дорогий тату, 

Нарешті надійшов день, в якому твоя Царівна може поздоровити тебе з іменинами, і то повністю, бо вона в Кармелю разом з твоїми скарбами: Діамантом і дорогоцінною Перлиною… Бідна Царівна повинна відійти в сторону, щоб зробити місце для чудових скарбів свого Царя, але їй важко це зробити, вона має свій титул також, вона може його показати кожному, хто захоче його побачити, він підписаний власноручно Царем: Царівна Франції і Наварри. Вона не має більше нічого, але мені здається, що цього достатньо, щоб її допустили до її Царя; зрештою, ніхто не пробує відібрати в неї це право, навіть чужинці його признають: в Італії, в Римі знали, що Царівна там була… 

Дорогий Царю, твоя Царівна хотіла би подарувати тобі чудові дарунки, але не має нічого, зрештою, зробити це буде дуже важко. Для її Царя всі палаци Ватикану, наповнені подарунками, не будуть достатньо прекрасними, вона мріє про справді царські речі, їй потрібно безмірних скарбів, безмежних горизонтів; того, що вона хотіла би подарувати своєму Цареві, немає на землі, тільки Ісус це має, тому вона йде просити Його наповнити її Царя небесними втіхами. Тата, який не з цієї землі, ніщо земне не може задовольнити. 

Ти бачиш, дорогий тату, здається, що не можу нічого тобі подарувати, але даю тобі чудовий подарунок, якщо він не порадує твоїх очей, то, принаймні, серце відчує, бо надіюся, що добрий Бог вислухає моє прохання. 

Проте, дорогий тату, кажучи, що хочу зачарувати тільки твоє серце, даю тобі маленький образок, намальований твоєю Царівною, надіюся, що, незважаючи на мій слабкий талант, він тебе втішить, дорогоцінна Перлина мені допомагала своїми порадами художниці й нарисувала для мене взірець, але вона хотіла, щоб я намалювала все сама, заслуга не велика, але моя бездарність така велика, а мій Цар такий поблажливий, що надіюся, що він трошки зрадіє, отримавши цей маленький образок. 

До швидкої зустрічі, дорогий тату, хоч твоєї Царівни немає біля тебе сьогодні, вона там є думкою і серцем, вона бажає тобі найкращих іменин, які ти колись мав у своєму житті, і обнімає тебе від усього серця. 

 

Твоя Царівна 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. п. 

 

62. До Марії Герен 

 

Вересень 1888 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус                    Кармель, четвер 

 

Дорога Сестро, 

Почала писати тобі у вівторок ввечері, а тепер хотіла продовжувати, але те, що написала, не відповідає тому, що хочу зараз написати, отож починаю наново. 

Дякую за чудовий лист; якщо би пані Севіньє написала до мене, то мені не було би так приємно… Якщо моя кузинка часто думає про мене, то я також часто духом перебуваю біля неї. Я, як і ти, відчуваю потребу часто чути про мою маленьку Марію, що більше, розмовляти з нею сама. Задовольняюся тим, що розмовляю з добрим Богом про мою дорогу сестричку, і ніколи не відчуваю страху, що Він вважатиме, що говорю про неї забагато, бо переконана, що моя маленька Марія перебуває в його серці. 

Дорогий жартівнику, скільки я хочу тобі розповісти, але час біжить так швидко, бачу, що втікає від мене зі скаженою швидкістю, вже пізно, пишу при світлі твоєї дорогої лампи; ти бачиш, що мій почерк відчуває мій поспіх; що мене потішає, коли пишу так погано, це те, що в Небі не буде вже потреби таким способом передавати свої думки, і це робить мене щасливою!... 

Вчора я приймала гостей, можеш пробувати відгадувати аж сто разів… Красива дама зі СВІТУ, її дорогий чоловік, висока пані у віці 16-и років, 14-ирічний пан. Чи ти здогадалася?... Це хресна мама, яка садила вербену (пані Тіфон, хресна мама Леонії)… з нею була її племінниця Т. Жільбер і племінник П’єр. Це дійсно світ! Якби ти бачила її в розмовниці, вона майже співала: «Як моє серце, як моє серце болить», дивлячись на нас через грати. 

Вже час закінчити балаканину, а я ще не сказала моїй дорогій кузинці нічого цікавого, але що вона може очікувати від такої особи як я, яка пише, не звертаючи уваги на те, що папір наповнюється банальностями, в той час як стільки серйозних речей має сказати… Пробач мені! 

Закінчую, дорога Марійко, і прошу тебе про одну послугу. Буду тобі дуже вдячна, якщо зможеш знайти в своєму красивому парку трохи сухого моху, куски кори тощо. Це для малих речей, наприклад, таких як яселка. Якщо тобі важко це зробити, то не принось мені нічого, зроби це тільки тоді, якщо знайдеш щось під час прогулянки. 

Я дуже переживаю через хворобу дорогої тітки, часто про неї думаю і постійно молюся за її швидке одужання. Обніми її дуже СИЛЬНО від її маленької донечки, але не за сильно!...  

Обніми також від мене ДОРОГУ Жанну, Селіну й Гелену (Селіна і Гелена Модельонд – двоюрідні сестри Жанни і Марії Герен); до них, здорових, я не маю милосердя, тому прошу тебе обняти їх так сильно, як зможеш. Бачу, дорога Марійко, що мої поцілунки ще не закінчилися, я ще не дійшла до кінця, бо не дала тобі жодного, хоч доручила тобі їх розподіляти, отож прошу всіх дорогих осіб, до яких ти підеш роздавати поцілунки, щоб віддячили тобі, наскільки зможуть. Сумніваюся, що моє прохання буде виконане, і тому обнімаю тебе всім серцем, але дуже сильно, так сильно, що якби ти мала гланди, то вони би лопнули – як перед прощею до Риму. 

 

Твоя сестричка 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. п. 

 

63. До пана Мартена   

 

І. М. Й. Т. 

 

Кармель, 30 вересня [1888] 

 

Дорогий Царю, 

Твоя Царівна придавлена тягарем і пишністю твоїх дарів, відразу видно, що це Цар обдаровує свою Царівну. Спочатку я побачила мереживо Алансону (Мереживо для облечин Терези (пор. A 14r)). Це насправді царський дарунок. Не знаю, як дякувати тобі за цей красивий подарунок; куди поділися ті часи, коли твоя Царівна скакала від радості, отримавши від свого Царя подарунок за один су, і тепер її серце раділо би, але серце Царя вимагає більших дарунків; і тому він дарує своїй Царівні мереживо, гідне Цариці Франції і Наварри. 

Це правда, дорогий тату, що хоч твоя Царівна негідна таких багатств, але вони не дуже красиві для божественного Обручника, якому ти її віддав, і тому я буду щаслива носити їх; в іншому випадку я би насправді не насмілилась, бо я ще тільки Сирота з Березини, і тільки тоді, коли одягну габіт, заслужу носити титул Царівни. 

Я повинна ще виконати одну приємну місію – подякувати тобі від себе як Царівни, від Діаманта і дорогоцінної Перлини за лавину грушок, цибулі, сливок і яблук, які ринули з кола як з рогу достатку. Звідки це все? Старий добрий чоловік сказав, що це від пана, який живе біля парку Зірки. Це не міг бути ніхто інший, тільки ти, мій дорогий тату, провіант був прийнятий з радістю, нас не треба було просити його прийняти. Смішно, що провіант мав менше проблем увійти до Кармелю, ніж твоя Царівна, яка для того, щоб їй відкрили двері, повинна була їхати до Риму … 

Великі цибулі втішили моє серце; нагадали мені про єгипетські цибулі, ми не будемо жаліти за ними так, як ізраїльтяни. Я думала також про цибулі з Ліону, які коштують 0,50 і так само великі. Нарешті, мій Царю, думаю, що твоя Царівна вже знудила тебе своєю балаканиною, але вона така радісна, що не могла стриматися, щоб не сказати тобі цього. Вона дякує тобі за все і цілує тебе усім серцем. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. п. 

 

64. До пана Мартена   

 

8-15 жовтня (?)1888 

 

Дорогий Царю, 

Хотіла би написати тобі довгого листа, але зараз я роблю реколекції, тому це неможливо. Ти не знаєш, як сильно твоя Царівна любить тебе!... Маючи потребу послати лист до дочки Царя, принцеси Леонії, я подумала, що треба вислати лист через самого Царя, і тому я його адресую «Його Величності Королю Франції й Наварри». Якщо його велич невидима для людських очей, то знаю добре, що в Небі буде видимою для очей Бога, тоді найменший з вибраних буде подібним до глави великого народу (пор. Фома Кемпійський, Про наслідування Христа, ІІІ, 58, 9; Іс. 60, 22), і мій Цар. Ах! Яке місце!... 

 

Твоя Царівна 

Тереза від Дитяти Ісус 

 

65. До Селіни   

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус  Кармель, 20 жовтня 1888 

 

Отож завтра твої іменини (21 жовтня: св. Селіни, діви, покровительки Мо, подруги св. Женевьєви (її слід відрізняти від св. Селіни, матері св. Ремігія)). Ах! Хочу першою поздоровити тебе! Якщо це неможливо, то все-таки хочу це зробити в своєму серці. Що тобі подарувати? Якщо би я прислухалась до свого серця, то попросила би Ісуса зіслати на мене всі скорботи, весь сум і неприємності моєї дорогої Селіни, але бачиш, я не прислуховуюсь до себе, бо побоююсь, що Ісус мені скаже, що я егоїстка: що хотіла би отримати від Нього все найкраще, не залишивши нічого для його маленької обручниці, яку Він так любить. Він дозволяє їй відчути біль розлуки (з Терезою) для того, щоб доказати їй свою любов, і тому я не можу Його про це просити. Окрім того, Він багатий, такий багатий, що має багатства стільки, щоб збагатити нас обох… 

Якщо подумаємо, що якщо добрий Бог дав би нам увесь світ з усіма його скарбами, то це не зрівняється з найменшим стражданням. Яка ж це благодать – вранці не відчувати відваги і сили для практикування чеснот. Це відповідна хвилина, щоб прикласти сокиру до коріння дерева (Пор. Мт. 3, 10; Лк. 3, 9). Замість того, щоб марнувати час на збирання кількох золотих піщинок, берімо пригоршнями діаманти – який прибуток буде в кінці дня… Правда, що часом нехтуємо можливістю збирати скарби, це важка хвилина, спокушаємось усе кинути, але один навіть невідчутний акт любові все виправляє і покращує. Ісус усміхається, допомагає нам, хоча цього й не показує, і наша вбога й слабенька любов витирає сльози, до яких Його доводить людська злоба. Любов може все, неможливі речі для неї не важкі (Пор. Наслідування Христа (ІІІ, 5, 4)), Ісус дивиться не на величину вчинків і не на труднощі, а на любов, з якою їх робимо (Тереза від Ісуса, Внутрішній замок (VII, 4, 15))… 

Недавно я прочитала дуже красиві слова. Ось вони, гадаю, що тобі дуже сподобаються: «Зречення – це ще не Божа воля, між ними така сама різниця, як між зʼєднанням і єдністю. У зʼєднанні ще є двоє, в єдності – тільки одне». Ох! Будьмо одне з Ісусом, нехтуючи всім проминаючим. Наші думки повинні піднятися до Неба, бо там Ісусова домівка. Колись я думала про те, що ми не повинні привʼязуватися до того, що нас оточує, бо могли би жити в іншому місці, наші схильності й бажання були би іншими. Я не вмію виразити свою думку, бо занадто дурна для цього, але коли зустрінемось, то розповім тобі про це. 

Навіщо я тобі розповіла це все, коли ти знаєш усе це краще від мене? Даруй мені, я відчувала бажання побалакати з тобою так, як за давніх часів. Цей час не минув, ми завжди – одна душа, наші думки завжди такі самі, як були колись біля вікон бельведеру (Пор. A 48 r). 

Радію, думаючи про той день, коли будемо святкувати в небесному місті. 

 

твоя сестричка 

Тереза від Дитяти Ісус 

 

Ох! Як сумно, що Отець (о. Пішон. Тереза його вже ніколи не побачить) виїжджає до Канади, але Ісус залишається!... 

 

66. До пана Мартена   

 

І. М. Й. Т. 

 

15 листопада [18]88 

 

Дорогий Царю, 

Який добрий Бог, що тебе зцілив (Пана Мартена вдарив параліч 3 листопада в Гаврі, де він проводжав о. Пішона до Канади (пор. A72r))! Запевняю тебе, що твоя Царівна дуже переживала, й насправді було за що, бо ти був дуже хворий. Увесь Кармель молився, тож добрий Бог врешті вислухав наші благання і повернув мені мого Царя. Але знаєш, мій дорогий татусю, тепер, коли добрий Бог сповнив наші бажання, твоя черга зробити, щоб наша радість була повною. Отож Сирота з Березини приходить просити тебе ДОБРЕ піклуватися своїм здоровʼям, наскільки це потрібно; ти знаєш, що Безстрашна N 2 (Так жартівливо називали Селіну. Марія була Безстрашною N1 ) знається на цьому, і тому прошу тебе поважати її титул (наданий їй самим Царем), щоб опікувалася тобою як слід. 

Твоя Царівна всім своїм серцем завжди при тобі; як би могла забути свого доброго Царя?... І ще: мені здається, що привʼязання міцніє, наскільки це можливо, якщо хтось так страждає!... 

До побачення, дорогий Царю, насамперед пильнуй своє здоровʼя – щоб зробити приємність своїй Царівні. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. п. 

 

67. До пані Герен   

 

І. М. Й. Т. 

 

18 листопада 1888 

 

Дорога тітко, 

Дозволь своїй донечці висловити свої скоромні побажання; вони видаватимуться незначними у порівнянні з тими, які Ви вже отримали, але це не має значення, її серце не може стриматися і не сказати своїй дорогій тітоньці, як її любить. 

Сьогодні вранці, приймаючи Святе Причастя, я ревно просила Ісуса, щоб уділив Вам свої радості; на жаль, це не те, що Він нам посилає вже якийсь час, а хрест (хвороба пана Мартена), і тільки його нам дає для відпочинку… Ох! Дорога тітко, якби страждала тільки я, то це було би легко зносити, але я знаю, що Ви берете велику участь у нашому випробовуванні. У день ваших іменин я хотіла би зняти з Вас усю печаль, взяти на себе весь ваш біль. Саме про це я щойно просила Того, чиє серце билося в унісон з моїм. І відчула, що страждання – це найкраще, що Він може нам дати, і дає це лише своїм вибраним друзям. Ця відповідь показала, що Він мене не вислухав, бо я побачила, що Ісус дуже любить мою дорогу тітку, що зняти з неї цей хрест!... 

Я дуже зворушена, моя тітонько, смачним тортом, який Ви нам прислали; це ми повинні Вас вітати, а Ви вітаєте нас. Насправді, це вже забагато! Можу подарувати моїй дорогій тітоньці лише маленький вбогий образок (На образку був напис: «Ох! Як солодко терпіти з Ісусом і для Ісуса». Мати Марія від св. Гонзаги до цього листа додала свої слова, хоч і не підписалася: «С. Агнеса навіть не доторкнулася до цього образка, дитина нарисувала і намалювала його сама»), але надіюся, що вона оцінить наміри своєї донечки. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. п. 

 

Лист сестри Марії від Пресвятого Серця вже був написаний, коли прийшла посилка; вона доручає мені подякувати Вам. 

 

68. До пана Мартена   

 

І. М. Й. Т. 

 

Кармель, 25 листопада 1888 

 

Дорогий тату, 

Твоя Царівна постійно думає про тебе і упродовж дня молиться за свого Царя. Я дуже щаслива в солодкому гнізді Кармелю, і єдине, чого бажаю на землі, – побачити мого дорогого Царя повністю здоровим. Але я добре знаю, чому добрий Бог посилає нам це випробування: щоб ми здобули красиве Небо. Він знає, що на землі ми любимо нашого дорогого Тата понад усе, але також знає, що необхідно страждати, щоб осягнути вічне життя, і тому випробовує нас у тому, що для нас найдорожче. 

Також відчуваю, що добрий Бог хоче дати моєму Цареві в Небесному Царстві величний трон, такий красивий і так піднесений понад усіма людськими думками, що хочеться сказати разом із св. Павлом: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять» (1 Кор. 2, 9). Чи ж на землі є хтось, кого Бог любить більше, ніж мого дорогого татуся?... Я в це не можу повірити!... Зрештою, тепер Він підтверджує, що я не помиляюся, бо Бог завжди випробовує тих, кого любить. Я переконана, що добрий Бог уділяє на землі страждання своїм вибраним для того, щоб Небо здавалося їм кращим. Він говорить, що в останній день витре кожну сльозу з їхніх очей (Одк. 21, 4), і безсумнівно, що чим більше буде сліз, тим більшою буде радість!...  

До побачення, дорогий Царю, твоя Царівна наповнюється радістю, думаючи про день, в якому зацарює разом з ТОБОЮ в чудовому і єдиному справжньому Небесному царстві. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. п. 

 

69. До Марії Герен   

 

Листопад (?) 1888 

 

І. М. Й. Т. 

 

Моя гарна Лялечко, 

Я не можу опертися бажанню подякувати тобі за лист, який мене дуже втішив. Ти собі не можеш уявити, як я думаю про тебе. Завжди згадую мою маленьку Марійку, зрештою, навіть якщо би я хотіла забути своїх дорогих кузинок, то не змогла би – моя красива лампадка добре мені світить!... 

Тереза хоче ще про щось тебе попросити. Сестра Агнеса сказала, що мені потрібна пара чобіт, підбитих хутором, подібних до тих, в яких я часто бачила тебе взимку (Тереза не носила їх довго, бо після облечин 10 січня 1889 носила, згідно з Конституціями Кармелю, сандалі з підошвою з мотузків), це черевички, обшиті каракулем. Якщо би моя тітка захотіла їх мені купити, то я би була дуже задоволена. Жанна могла би їх приміряти, бо має таку саму ногу, що й я. 

Маю ще багато про що тобі розповісти, моя Лялечко, але вже чекають на мій малий лист, тому мушу тебе залишити. У четвер зможу багато про що розповісти моїй дорогій сестричці, а тим часом міцно обнімаю мою ДОРОГУ тітку, мого ДОБРОГО Дядька і мою дорогу Жанну. Щодо мого Вовчика, то не можу сказати, як я її люблю, моє серце переповнене почуттями до неї. 

Якщо би я могла отримати ці черевички сьогодні після обіду, то була би дуже рада. Ти не можеш собі уявити, як добре нами опікуються в Кармелю: мушу постійно їсти і огрівати собі ноги (Жарт, який не слід сприймати буквально. Тереза знала, що кузинка її зрозуміє. Вступила до Кармелю молодою, до 25 року життя настоятелька і магістра новіціяту огортали її особливою турботою. Але слід зауважити, що краща їжа, хоч і пісна, часто їй шкодила. Щодо «огрівання ніг», то лише зал відпочинку зимою трошки огрівали)… 

До четверга, моя найдорожча, моя жива лялько-красуне. Я дуже щаслива, на вершині своїх бажань. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

 

Часто думаю про мою дорогу Марцеліну (служниця родини Герен

 

 

70. До матері Сан-Плясіди   

(Директорка пансіонату в абатстві бенедиктином у Лізьє. Померла 10 грудня 1909) 

 

Початок грудня [18]88 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус     Кармель, грудень [18]88 

 

Дорога вчителько, 

Я глибоко зворушена вашим любʼязним запрошенням. Я з радістю прийняла дороге запрошення дітей Марії ( Абатство бенедиктинок в Лізьє готувалося до урочистого святкування двадцять пʼятої річниці народження Конгрегації Дітей Марії , яке мало відбутися 13 грудня 1888. Тереза, як і всі випускниці, які належали до цього товариства, отримала запрошення. За «усною традицією» лист написала с. Агнеса. Тереза тільки підписала). Безсумнівно, серцем я буду присутня на цьому чудовому святі, бо саме в цій благословенній каплиці Пресвята Діва прийняла мене як свою дитину в чудовий день мого першого Причастя, і потім там мене прийняли до конгрегації дітей Марії. Я ніколи не забуду, моя дорога вчителько, вашу доброту у важливі моменти мого життя і не сумніваюся, що велика благодать чернечого покликання була мені дана у цей щасливий день (Мати Агнеса без доказів привела таку інтерпретацію покликання Терези – «аби зробити приємність» адресатці), коли в оточенні своїх добрих учительок я принесла себе в жертву Марії біля стіп вівтаря, вибираючи її в особливий спосіб своєю Мамою, і саме у цей день я прийняла Ісуса вперше. Мені приємно думати, що Вона не дивилася тоді на мою негідність, а на моїх дорогих учительок, які з такою турботою приготували моє серце на прийняття її Божественного Сина. Мені приємно думати, що саме ради цього вона захотіла, щоб я була її досконалішою дитиною, тому й дала мені велику благодать і привела до Кармелю. 

Думаю, моя дорога вчителько, що Ви знаєте про хворобу мого дорогого тата; упродовж кількох днів я боялася, що добрий Бог забере його від мене, але Ісус зволив уділити мені благодать і зцілити його до дня моїх облечин. Я щодня хотіла написати Вам і повідомити, що Капітула мене прийняла (Йдеться про дозвіл Капітули на облечини), але не знаю, коли єпископ визначить дату, тому й очікую. Надіюся, моя дорога вчителько, що Ви не приймете моє вагання за байдужість. О ні! Моє серце завжди таке саме, вірю, що після вступлення до Кармелю воно стало ще чуйнішим і люблячим; отож я часто думаю про своїх добрих учительок і люблю молитися за них під час благословенних годин, проведених біля стіп Ісуса. Осмілююся просити Вас, дорога вчителько, бути моєю речницею перед ними і нагадати їм про мене, особливо Матері Настоятельці, до якої я зберегла почуття глибокої дитячої вдячності. Не забудьте нагадати про мене моїм щасливим подружками, для яких я завжди буду сестричкою в Марії. 

До побачення, дорога вчителько, надіюся, що Ви не забудете під час ваших святих молитов ту, яка є і завжди буде вашою вдячною дитиною. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. п. 

 

(Цей лист, який зберігався в абатстві бенедиктинок в Лізьє, був знищений під час бомбардування в червні 1944