31A. До Марії Герен   

 

10 листопада 1887 

Венеція, четвер 10 (вечір) 

 

Дорога Марійко,

Нарешті надійшла хвилина, коли можу тобі написати; сьогодні ввечері ми не підемо на прогулянку, я хотіла побути з тобою. Скажи, прошу, дорогій тітці, що не може собі уявити, як глибоко мене зворушив її лист. Я хотіла би написати й подякувати їй, але надіюсь, що вибачить своїй донечці й сама здогадається, що моє серце прагне їй сказати. Зрештою, маю дуже мало часу, бо Селіна не дозволяє мені довго засиджуватись. 

Важко, щоб ти могла уявити собі, дорога сестричко, що тут бачимо; попросту чудеса, ніколи не мріяла, що будемо тут бачити такі чудові речі. Так багато, що мушу позбутися бажання описати все, найкраще це зроблю, коли повернемось до Лізьє, вся краса Італії не дозволяє мені про нього забути. 

Як себе почуваєш, дорога сестричко? Як усі почуваються? Надіюся, що добре? Чи ти весь час така весела, як тоді, коли ми виїжджали? 

Ох! Маріє, якби ти знала, як часто я думаю про вас усіх! У красивих церквах, які ми відвідували, не забуваю про вас. Думала також про вас, коли подивляла чудові гори Швейцарії, біля яких ми проїжджали (пор. A 57v); так легко молитись, коли відчувається близькість Бога! 

Перед цими величезними горами я виглядала такою маленькою! 

Італія – гарна країна, тепер ми насолоджуємося блакиттю неба. Після обіду на гондолі їздили по Венеції, це насправді захоплює. 

Так забавно, що чую довкола італійську мову. Це дуже гарна мова, дуже гармонійна. 

В готелю мене називають Signorella, розумію тільки це слово, воно означає: панянка. 

Хотіла би писати часто, але важко повірити, що наші дні зайняті, тільки пізно ввечері можна сісти й писати. 

Я соромлюся свого листа, бо писала дуже швидко, перо не вспіває за бігом думок. Бачу, що ще не почала писати про те, що хотіла Тобі сказати. Стільки хочу розповісти, стільки питань. Якби моя воля, то би ще довго писала, але Селіна не дозволяє, наказала мені швидко закінчити. 

Подякуй дядькові, порадував нас своїм словом. Міцно обніми його від мене. Не забудь також про Жанну. Дуже часто думаю про неї. 

До побачення, дорога сестричко. Часом хоча би згадай свою маленьку Терезку, яка так часто думає про тебе (Знаєш, що я не забула про те, що ти для мене зробила колись у неділю). 

 

твоя Тереня 

 

Тато добре почувається, передає вам привітання. 

 

PS. Привітай Марію і Марцеліну (прислуга родин Мартен і Герен)… 

 

 

31B. До Марії Герен 

 

Понеділок 14. Сестричко, глянь на дату мого листа (Тереза доповнює лист, який почала писати в Венеції 10 листопада). Я думала, що Селіна давно його вислала; була переконана, що ти вже отримала його!... Напевно ти вже подумала, що я забула про тебе! 

Ох! Моя дорога сестричко, як я зраділа від твого листа. Знайшла в ньому мою кохану Марійку. 

Дякую!... До побачення. Посилаю старий лист, який треба було послати чотири дні назад… 

 

 

32. До пані Герен 

 

14 листопада 1887 

Понеділок, вечір 

 

Дорога тітонько, 

Якби тітонька знала, якою щасливою була би твоя мала донечка, якби могла бути з вами й особисто поздоровити з іменинами. Але оскільки вона позбавлена цього щастя, то хотіла би, щоб хоч маленьке слівце з її серця подолало (помилка, повинно бути «гори») моря, щоб її замінити. Бідне мале слівце, таке нездатне, щоб виразити почуття до дорогої тітоньки. 

Як ми зраділи, отримавши сьогодні вранці Ваші дорогі листи! Ох! Дорога тітонько, якби Ви знали, як я ціную Вашу доброту… 

Ми отримали всі листи з Кармелю, жоден не загубився. Зроблю так, як мені радить Поліна в своєму листі (Готель Мілан). 

Не знаю, чи насмілюся сказати щось Папі. Насправді, якщо добрий Бог нічого не змінить, то не знаю, що вчиню. Але маю таку велику довіру, що Він мене не залишить, усе віддаю в Його руки. 

Не знаємо ще дня аудієнції. Здається, що, бажаючи розмовляти з усіма, Святіший Отець проходить біля вірних, але не думаю, що затримується; незважаючи ні на що, я рішуче настроєна звернутися до нього. Ще до того, як Поліна написала мені, я вже думала про те, але говорила собі: якщо Бог захоче, щоб я попросила Папу, то дасть мені знак… 

Дорога тітонько, хотіла би дозволити Вам читати в моєму серці, Ви би побачили тоді краще, ніж з листа, чого бажаю Вам в день іменин. Я так далеко перебуваю від дорогої тітки, але (насправді це важко зрозуміти) у цей вечір мені здається, що я з вами. Хотіла би сказати тітоньці, як міцно її люблю, як часто думаю про неї, але є багато речей, які неможливо описати, їх можна тільки вгадати… 

Дорога тітонько, прошу подякувати Марійці за її милий і доброзичливий лист; дуже мене втішив. Дякую також дорогій Жанні, що пам’ятала про свою сестричку. 

До побачення, дорога тітонько, прошу обійняти від мене дорогого дядька. Посилаю тітоньці ще раз найкращі побажання, кращі від усіх попередніх, а це тому, що тільки розлука з коханими дає нам можливість відчути всю силу, яка нас з ними єднає. 

 

твоя донечка

Тереза 

д.м. 

 

 

33. До сестри Марії від Пресвятого Серця 

 

14 листопада 1887 

 

Дорога хресна Мамо, 

Ти помилилась, припускаючи, що я прочитала лист Поліна раніше, ніж твій, бо насправді все було навпаки… 

Так! Маріє, коротким слівцем, написаним увечері, ти сказала мені достатньо, моє серце все зрозуміло… Яким милим було твоє слово! 

Читаючи листи, які мені присилаєте, відчуваю в серці велику радість. 

Тато добре себе почуває, дуже задоволений вашими листами. Питаю ченців, чи можна дістати реліквії св. Агнеси, кажуть, що це неможливо. 

Твоя Терезита любить тебе всім серцем. 

 

 

34. До сестри Агнеси від Ісуса 

 

14 листопада 1887 

 

Дорога Поліно, не можу стриматись, щоб не подякувати за все, що для мене робиш. Ох! Дуже молися за мене до доброго Бога! Якщо єпископ не хоче дозволити (йдеться про вступ до Кармелю), то залишається остання можливість – представити Папі своє прохання, але треба, щоб була така нагода. Малий Ісус повинен був усе приготувати, щоб Його малий м’ячик (символ «м’ячика», яким с. Агнеса назвала Терезу, займає важливе місце в житті та творах святої (пор. A 64r)) покотився туди, куди Він хоче. Якби ти знала, якою великою приємністю і втіхою для мене був твій лист в Лоретто. Поліно, молися за мене постійно; я так далеко від тебе!... Не можу виразити все, що думаю, це неможливо!... Іграшка Ісуса. 

 

Терезита 

 

35. До Марії Герен   

 

Субота, 19 листопада [18]87 

 

Дорога Марійко, 

Завтра, в неділю, звернуся до Папи. Коли отримаєш цей лист, то аудієнція вже закінчиться. Вважаю, що пошта повільно пересилає нашу кореспонденцію, бо, отримавши листа, не будеш знати, що сталося… Сьогодні до Кармелю писати не буду, завтра розповім, що мені відповів Святіший Отець. 

Ах! Дорога сестричко, якби ти знала, як сильно б’ється моє серце на думку про завтрашній день. 

Якби сьогодні ти знала всі мої думки! Я хотіла би їх розповісти, але це неможливо: бачу, як швидко перо Селіни бігає по папері, моє затримується – маю про що написати. 

Не знаю, що думаєш про бідну Терезу, дорога Марійко, але сьогодні ввечері не зможу розповісти про подорож, залишаю це Селіні. 

Надіюся, що добре почуваєшся і старанно вивчаєш красиві музичні твори. В Італії довкола чути музику, це країна митців. Якби ти була тут, то зуміла би оцінити цю красу краще, ніж я; я не артистка. Жанна з задоволенням споглядала би чудові картини. Бачиш, дорога сестричко, що в Римі для мене немає нічого! Все для артистів. Аби отримати одне слівце від Папи, нічого іншого не прагну… 

Сьогодні іменини дорогої тітоньки; багато про неї думаю, надіюся, що отримала мого листа. 

Сестричко, обніми від мене усіх, кого люблю. Пам’ятаю також про дорогу Жанну. Дякую тобі за лист, не знаєш, як він мене втішив, був променем радості. 

До побачення, дорога сестричко, молися за мене. 

 

Тереня 

 

36. До сестри Агнеси від Ісуса   

 

20 листопада 1887 

 

Дорога Поліно, 

Господь провадить мене через різні випробування, перш ніж піду до Кармелю. Розкажу тобі, як відбувся візит у Папи. Ах! Дорога Поліно, якби ти могла читати в моєму серці, то бачила би мою велику довіру; гадаю, що зробила все, чого від мене вимагав Бога, тепер мені залишається тільки молитва. 

Отця Єпископа (о. Герман, єпископ з Кутанс, який керував прощею) не було, його заступав о. Ревероні (генеральний вікарій у дієцезії Бає); щоб Ти змогла уявити перебіг аудієнції, повинна би бути з нами. 

Святіший Отець сидів на великому, високому кріслі. О. Ревероні стояв збоку, приглядався до прочан, які цілували пантофлю Папи і йшли далі, про декого з них коротко говорив щось Святішому Отцеві. Можеш собі уявити, як сильно билося моє серце, коли бачила, що підходить моя черга, і не хотіла пройти, не звернувшись до Святішого Отця. Я сказала те, що ти написала в своєму листі, але не все, бо о. Ревероні не дав мені часу, кажучи: Святіший Отче, це дитина, як прагне вступити в Кармель, маючи п’ятнадцять років. Настоятелі вже займаються цією справою. (Добрий Папа такий старий, що – можна сказати – без життя; ніколи його собі таким не уявляла; майже не говорить, це о. Ревероні балакав). Я хотіла пояснити свою справу, але не було можливості. Святіший Отець тільки сказав: Вступиш, якщо Господь захоче. Потім мені сказали перейти до іншого залу. Ах! Поліно, не можу описати, що я відчувала; була ніби знищена, повністю покинута, а при цьому я так далеко, так далеко… плакала би рясними сльозами, пишучи цей лист, серце набрякло ними. Але знаю, що Бог не випробовує нікого понад його сили. Тому додав мені сили й відваги, щоб я могла пройти це випробування, воно насправді дуже велике!... Але знаєш, Поліно, що я – М’ячик Дитяти Ісуса, якщо Воно захоче розбити свою іграшку, то може це вчинити; охоче погоджуюсь на все, що захоче. 

Я не написала всього того, чого хотіла; важко писати про такі речі, можна про них розповісти, окрім того, мій лист прочитаєш щойно за три дні. Ах! Поліно, мені залишається тільки Бог, Він сам, тільки Він один. 

До побачення, дорога Поліно, не можу більше писати, побоююсь, що надійде тато і попросить прочитати лист, а це неможливо (Тереза не хотіла засмутити батька). 

Молися за свою маленьку донечку. 

Терезита 

 

 

Я дуже хотіла би написати до моєї дорогої матері (Мати Марія від св. Гонзаги), але цього вечора вже не можу. Попроси її добре помолитись за свою бідну Терезиту. 

Обніми від мене мою дорогу Марію, я написала цей лист і для неї, але хотіла говорити до однієї особи, надіюся, що вона зрозуміє свою маленьку Терезиту. Не маю часу перечитати свій лист, напевно в ньому повно помилок, вибач мені. 

  

 

37. До Марії Герен 

 

Флоренція, п’ятниця, 25 листопада [18]87 

 

Дорога Марійко. 

Запевнюю тебе, що з радістю залишу всю красу Італії, усе тут дуже красиве, але не можу забути про тих, кого я залишила в Лізьє, вони як магніт, який мене притягує, тому повертаюся з великим задоволенням. 

Не знаєш, якою радістю наповнив мене твій ніжний лист. Я була дуже щаслива, що ти розповіла мені про іменини дорогої тітки, духом я була разом з вами, у цей момент зникла віддаль між Римом і Лізьє. Добре, що ти розказала мені про подарунок, який отримала від тітки, бо я сама ніколи би не змогла здогадатись, що за гарна несподіванка!

Не розповідаю тобі про свій візит у Понтифіка, думаю, що ви вже мали новини з Кармелю. Я була розчарована, але що, якщо це воля доброго Бога… 

Надіюся, моя найдорожча сестричко, що захочеш продовжувати молитись за мене, я покладаю великі надії на твої молитви, мені здається, що добрий Бог не може тобі нічого відмовити.

Ти жалілась, що погано написала свого листа. Якщо ти дійсно така вимоглива, то я вже не насмілюся висилати тобі свої, написані справжніми карлючками. Дуже часто думаю про тебе, про всіх вас, так часто, що снитеся мені вночі, хотіла би вже бути біля вас. 

Вже віддавна ми не отримували новин з Кармелю, побоююсь, що лист загубився. 

Вчора ми були в Ассізі. Виходячи з церкви, я зауважила, що стою одна, без карети, а єдина, яка була – отця Ревероні. Він запросив мене до себе; був дуже люб’язним, не хотів, щоб я за себе заплатила. Нічого не говорив про мою справу, не знаю, що він думає про аудієнцію. 

Бачу, що, дописуючи про нього, ніколи не закінчу, мій лист як весела подорож. 

Подякуй тітці за листа, він мене так зворушив, що не можу цього виразити. Обніми за мене усіх, кого люблю. 

До побачення, найдорожча сестричко, скоро побачимося.

Тереза 

  

 

38A. До преосвященного Гугоніна (цей лист не був висланий у такому виді, бо 16 грудня пан Герен виправив текст (38B)), єпископа Бає і Лізьє 

 

3-8 (?) грудня 1887 

 

Ваше Преосвященство,  

Прошу Вас дати мені відповідь, яку бажаю отримати вже довший час. 

Ваше Преосвященство, надіюся на Вашу батьківську доброту; так, вірю, що саме через Вас Ісус захоче здійснити свою обітницю. 

Ах! Ваше Преосвященство! Кажуть, що випробування – знак покликання; так, дійсно, Ви знаєте, що добрий Бог не зберіг мене від них, але я відчувала, що страждаю для Ісуса, і ні на мить не переставала надіятись. Маленький Ісусик дав мені відчути, що хоче мати мене на Різдво, і я не можу опертися благодаті, яку Він мені дав. Правда, що я ще юна; але, Ваше Преосвященство, добрий Бог мене кличе, а батько погоджується.

Надіюсь, що отець Ревероні говорив Вам про мою справу; обіцяв мені під час прощі до Рима. Ніколи не забуду його доброти. 

Ах! Ваше Преосвященство! Різдво вже близько, з великою довірою очікую Вашої відповіді. Ніколи не забуду, що виконання Божої волі буду завдячувати Вам. 

Ваше Преосвященство, благословіть свою дитину. 

Я – Ваша найменша дочка, дуже Вам вдячнаю. 

 

Тереза Мартен

  

 

38B. До преосвященного Гугоніна (лист, відредагований паном Гереном, був висланий у цій формі), єпископа Бає і Лізьє 

 

16 грудня 1887 

 

Ваше Преосвященство, 

Хочу покірно нагадати про своє прохання, послати яке Вам було для мене великою честю, отримати дозвіл вступити до Кармелю. 

Довірливо очікую цієї великої благодаті від Вашої батьківської доброти. Вірю, що Ісус здійснить свою обіцянку за посередництвом Вашого Преосвященства. 

Ваше Преосвященство! Кажуть, що випробування – знак покликання; так, дійсно, Ви знаєте, що добрий Бог не зберіг мене від них, але я відчувала, що страждаю для Ісуса, і ні на мить не переставала надіятись. 

Маленький Ісусик дав мені сильно відчути, що хоче мати мене на Різдво, і я не можу опертися імпульсивному натиску Його солодкої волі. 

Правда, що я ще юна, але якщо Господь цього хоче, а мій батько погоджується!... 

Усі забави і приємності від подорожі до Римy, красиві речі, якими ми захоплювались, не змогли ні на хвилину приглушити в моїй душі гаряче й нездоланне прагнення з’єднатися з Ісусом. Отець Ревероні, доброту якого я зазнала під час подорожі, маючи багато можливостей оцінити мотиви мого покликання, обіцяв підтримати мене перед Вашим Преосвященством.

Різдво вже близько, очікую з великою довірою, бо постійно думаю про обіцянку, яку Ісус закарбував у моєму серці. 

Ніколи не забуду, що Вашому Преосвященству буду завдячувати доповнення Божих намірів щодо своєї служебниці. Але не боюся засвідчити, що хоч відмову сприйму болісно, але прийму її як таку, яка походить від Бога. 

Найменша і найбільш покірна дочка і послушна служебниця Вашого Преосвященства. 

 

Тереза Мартен 

  

 

39. До отця Ревероні 

Лізьє, 16 грудня 1887 

 

Всечесний Генеральний Вікарію, 

Я написала до Вас, отримавши дозвіл від батька і дядька. Я постійно чекаю з довірою, що Дитятко Ісус скаже «так». Всечесний Отче, до Різдва залишилося вісім днів! З плином часу моя надія збільшується, можливо, що це зухвалість, але все-таки я сильно переконана, що це Ісус говорить до мене. 

Усі приємності від подорожі до Риму не змогли ні на хвилину приглушити в моїй душі гаряче прагнення з’єднатися з Ісусом. Ох! Чому мене кличе так сильно і заставляє чекати далеко від себе? 

Всечесний Отче, надіюся, що Ви захищаєте мою справу перед єпископом, як ви мені обіцяли. Якщо Ісус потішає мене у випробуваннях, то за вашим посередництвом, і якщо я вступлю до Кармелю на Різдво, то завдяки вам. Але я не невдячна, і все життя буду про це пам’ятати.

Покірно прошу Отця Генерального Вікарія благословити 

Свою, сповнену найбільшою повагою і дуже вдячну,  

 

малу слугиню 

Терезу Мартен 

 

 

40. До преосвященного Гугоніна, єпископа Бає і Лізьє 

 

Початок січня 1888 

 

Ваше Преосвященство! 

З великим запізненням дякую Вам за чудовий подарунок, який Ви мені прислали (дозвіл вступити в Кармель). Уся краса цього світу так би мене не втішила. Отож Дитятко Ісус не підвело мене! Сказало мені «так» зі своєї колиски. 

Ваше Преосвященство, не думаю, що (незакінчений текст)