21. До Марії   

 

Субота, 2 жовтня 1886, 6 година вечора, свято святих Ангелів 

 

Дорога Марійко, 

Щойно отримала телеграму; я дуже задоволена, бо думаю, що це говорить про твою зустріч з отцем у Дувр (отець Пішон, духовний керівник Марії, повертається з Канади після дворічної відсутності. Марія хотіла бачити його перед вступом до Кармелю 15 жовтня). У середу він послав тобі лист, в якому повідомляє, що сьогодні хотів би тебе бачити. Не уявляєш, як глибоко ми переживали, Селіна писала листи до Дувру і до Кале на poste restante

Ми щоденно запалювали свічку перед Пресвятою Дівою; я так просила Її і благала, що не вірю, що ти не знаєш, що сьогодні отець повертається. Пан Пішон (Альфонс Пішон, брат ченця) прислав також лист Таткові, але ми не посміли його відкрити. Поліна сказала нам, що це треба зробити, бо в ньому може бути щось важливе; але там було написано, що пан Пішон не знає точної дати повернення отця і має намір звернутися до Настоятеля, аби довідатися. 

О моя Марійко, як би ти знала, мені здається, що ти говорила правильно: добрий Бог балує нас. Але не уявляєш, якою важкою є розлука з особою, яку люблять так, як я тебе люблю; як би ти знала всі мої думки! Не можу цього висловити. Вже пізно і я написала лист неохайно, бо вже не бачу. Дорога хресна мамуся, я питала Поліну, чи ці малі пляшечки кольору темного золота використовувались для малювання аквареллю, але вона заперечила; сказала, що для малювання святих і фігурок. Кажу тобі це, щоб ти не купувала їх мені. Прошу тебе, не привози мені нічого з тих речей, бо мені буде прикро. Леоні міцно тебе обнімає, татуся також. 

До побачення, дорога Марійко, обніми від мене найдорожчого татка. 

Твоя справжня донечка, яка тебе так любить, як тільки можна любити. 

Терезита 

 

Не забудь про наші справи і про табуретку для Тітки. Феліцита (Служниця родини Мартен – Марія Губерт) поздоровляє тебе, є в доброму настрої від часу твого від’їзду. Тітка, дядько, Жанна і Марія також поздоровляють. Ми ще не повідомили Кармель. 

 

 

22. До Селіни  

(Сестра Геновефа пише: „У Буїсонне Тереза подарувала мені гребінець для волосся. – У вігілію першого квітня я отримала складену відкритку, всередині якої вона червоним, зеленим і фіолетовим кольорами намалювала рибу. Риба мала на голові гребінець як корону!” Текст написаний над і під рибою; останнє речення закрите смужками паперу, приклеєного на кінцях. „Квітнева Риба” – це „Prima  Aprilis”

 

31 березня 1887 

 

Збережу свою Корону до завтрашнього ранку, але потім на твою голову перейде Риба Квітня!... 

Завтра будеш мати гребінець, який тобі вручить квітнева риба.

 

 

23. До Марії Герен 

 

Буїсонне, понеділок, 27 квітня 1887 

 

Дорога хвора, 

Як твоє здоров’я сьогодні вранці? Чи ти добре спала вночі? Чи зуб болить менше? Дорога Марійко, цими всіма питаннями я зайнята з самого ранку; але, на жаль, нема нікого, хто міг би на них відповісти. Отож мушу сама давати собі раду, щоб розвіяти ці сумніви на мою користь: припускаю, що тобі вже набагато краще. 

Я була змушена перевернути листок, бо помітила, що пишу косо; я вже так давно не брала до рук перо, що мені це здається смішним. 

Повертаюся з Кармелю, розповідала Марійці і Полінці, як ти страждаєш, вони будуть молитися, просити Бога, щоб зцілив тебе, щоб перебування в Трувіллю могла використати повністю. 

Я могла би розповісти тобі ще багато чого, дорога Лулю (гра слів, малий вовчик (фр. loup) – так жартівливо називали Марію Герен), але не маю часу, бо хочу написати ще пару слів до Жанни, також боюся, що тебе болітимуть очі, бо цей лист виглядає як чернетка, не знаю, чи наберуся відваги послати тобі ці карлючки. 

Прощаюся з тобою і сердечно тебе цілую, але не в щічку, щоб не ранити твій бідний зуб, а в чоло. 

Тереза, 

д. м. 

(скорочено: Дитина Марії. 31 травня Терезу прийняли до товариства Марії) 

- Прошу вас, особливо мого коханого вовчика, не змушувати себе відписувати мені – наше листування на цьому не постраждає. Треба, щоб мій маленький вовчик заслужив на цю назву і їв багато – як справжній вовк. 

 

 

24. До Жанни Герен  

 

27 червня 1887 

(тут парусник нарисований пером

Дорога Жанно, 

Я не мала під рукою художника Дарела, який міг би намалювати мені човен, а бажала вмістити його в заголовку свого листа, отож мусила намалювати сама (Рисунок не був «накарляканий», а нарисований делікатно фіолетовим чорнилом, як і лист. Тереза саме повернулася з Трувілю, де гостювала в родини Герен). Хочу тебе, дорога Жанно, понудити кілька хвилин, надіюся, що від твоєї мігрені не залишилося й сліду. Тепер, коли та велика Англійка (сама Тереза) виїде з Трувілю, то будеш менше мучитися, усі будуть здоровішими і в кращому настрою. 

Гадаю, що ти тепер задоволена, бо не чуєш моїх проповідей про смерть, не бачиш моїх очей, що зачаровують, ніхто тебе не попихає йти до пані Піжо… 

Повідомляю вам про смерть моїх восьми коханих шовкопрядів, залишилося ще чотири: Селіна огортає їх такою турботливою опікою, що доводить їх по черзі до смерті з гризоти або епілептичного удару (У Буїсонне Селіна не мала шовковичних дерев, пробувала годувати їх іншим листям! Результат не завжди був щасливим). Боюся, що четверо, які ще живі, також уже заразилися від своїх братів і скоро підуть до царства кротів. 

Мені здається дуже дивним, що я знову в Буїсонне, сьогодні вранці була просто здивована, що живу разом з Селіною. Ми говорили таткові про миле запрошення тітки (Пані Герен запрошувала Терезу приїхати разом з Селіною до Трувілью – на час відсутності батька), але це абсолютно неможливо, бо тато виїжджає в середу, і лише зупиниться ненадовго в Алансон. 

До побачення, дорога Жанно, люблю тебе завжди всім серцем. 

Тереза, д. м. 

 

 

25. До Марії Герен  

 

Буїсонне, 14 lipca 1887 

 

Мила Марійко, 

саме тепер я отримала твій дорогий лист, сміюся, коли думаю, що там написано. Поглянь, бідненька, спочатку я мушу на тебе трохи накричати: чому ти знову носила своє личко до скульптора (дантист)? Але ж він гарно тебе обробив!... Я дуже переживала, довідавшись, що твої огидні щічки набрали знов «форму м’яча»; ти повинна би навчитися з власного досвіду, досить було за першим разом. 

Я дуже радію, що тітці вже краще, дуже переживала, довідавшись, що вона хворіє, Бог насправді випробовує вас у цьому році. 

У Буїсонне цей тиждень також невеселий, бо останній, який Леонія проводить з нами; дні минають так швидко, буде тут лише два дні (16 липня Леонія повинна була вступити до візиток в Куен). 

Але врешті, що хочеш, моя дорога, бідна, з болем у серці поєднується певна радість; радію, що Леонія потрапить до свого середовища, гадаю, що лише там знайде щастя. У Візиток здобуде все те, чого їй тут бракує. 

Селіна в жалобі по двох маленьких пташенятах (Маленькі екзотичні пташки з остовів, які Тереза купила для Селіни на виставці в Гаврі), самець на другий день приєднався до своєї товаришки. Обох віднесли до фахівця, щоб зробив макети. 

Бажаю тобі, моя дорога, щоби кінець твого перебування в Трувілю був веселішим від початку, надіюся, що добрий Бог після таких випробувань пошле вам багато радості. 

Селіна в розпачі від того, що не може написати до Жанни, але так зайнята проводами Леонії, що насправді не може знайти часу. Скажи Жанні, що не уявляє собі, як сильно Леонія була схвильована її листом, як і твоїм. Обнімає вас усім серцем, а також дорогу тітку. 

Міцно обніми від мене Жанну. Скажи тітці, як палко я її люблю, а для себе візьми великий поцілунок. (Я чула про лист з Кармелю, напевно був дуже веселим). Тато посилає вам багато сердечних слів, особливо своїй хресній дочці (Марія Герен). 

Тереза

 

 

26. До Марії Герен 

 

Буїсонне, 18 серпня [18]87 

 

Дорога Марійко, 

Дядько щойно сказав мені, що ти хвора, – погануля, ледве трапиться нагода доброї забави, ти поспішаєш чим швидше захворіти. Твоє щастя, що ти далеко, а то я би тобі показала… 

А як здоров’я дорогої тітки, надіюся, що щораз краще? 

На жаль! Як усе виходить не так, як ми того хочемо. Я здалеку спостерігала, як ти бігаєш по алеях парку, придивляєшся до плюскотіння рибок, добре бавишся з Жанною – взагалі гадала, що живеш як щаслива кастелянша; а замість того, твоє життя проходить у хворобах! Ах, дороге, кохане біднятко, жалію тебе всім серцем, але не знеохочуйся, ще буде час на прогулянки й різні приємності. Швидко залишиш свою кімнату. Хоч вона красива і позолочена + то для маленької пташини, яка хотіла би підскочити до красивого Сонця, яке бачить крізь вікно + є тільки красивою кліткою! 

(Помітила, що почала все навпаки; прошу, щоб ти зрозуміла хрестики, які я поставила в реченні). 

Так, дорога сестричко, тобі, як і маленьким пташенятам, потрібне свіже повітря в парку. Треба, щоб ти повернулася до нас свіжою як троянда, яка щойно розцвіла. Ах! моя дорога, коли говорю про троянди, то дуже хочу розцілувати твої миленькі щічки. Хоч вони й не червоні, але я люблю білі троянди так само, як і червоні. 

Намагайся помалювати своє личко, щоб не було таким бліденьким, і попроси Жанну, щоб обнімала тебе замість мене. Скажи їй, що думаю про неї часто й цілую сердечно. Дорога Маріє, я дозволила перу бігти шалено, і воно написало так, що важко прочитати і зрозуміти. Прошу тебе, всю провину за те, що накарлякано, припиши тільки йому; але не хочу, щоб ти думала те саме про почуття, якими тебе обдаровує твоя сестричка. 

Сильно обніми від мене дорогу тітку, сердечно її люблю. До побачення, кохана сестричко, посилаю тобі великий поцілунок разом з побажаннями швидкого одужання, аби ти могла хоч трошки зрадіти. 

Любляча тебе сестра 

Тереза, д. м. 

(Тереза розповідає про велику благодать, отриману в ніч Різдва 1886 р.: „Я відчула, як любов до ближнього входить у моє серце, треба забути про себе, щоб приносити радість – і з того моменту я стала щасливою!” (А 45v). Підтвердження цих слів знаходимо саме в цьому листі: в ньому віддзеркалюється лише турбота про здоров’я кузини, але ж ми знаємо з Історії душі, що серпень 1887 був присвячений неустанним молитвам за навернення Пранціні. Аби отримати цю благодать, Тереза «використовувала» всі духовні засоби. Подібні зауваження можуть стосуватися й інших листів. Тереза намагалася розвеселити чи піднести на дусі осіб, до яких писала, а не звірятися або шукати полегшення чи втіху). 

 

 

27. До сестри Агнеси від Ісуса 

 

Субота, 8 жовтня [18]87 

 

Дорога сестричко, 

Я від середи шукала нагоди порозмовляти з дядьком; це вдалося зробити щойно сьогодні вранці. Дядько був дуже добрим, а я боялася, що він буде незадоволений, бо це субота, день найбільшого руху в аптеці. Але, тільки-но я його попросила, аби прийшов, він відразу відложив книжку. 

Сказав, що вже деякий час очікував, що хочу йому щось сказати, потім виголосив дуже СЕРДЕЧНУ проповідь, якої я, зрештою, сподівалася (див. A 50v). Сказав, що не має жодних сумнівів щодо мого покликання і не бачить жодних перешкод. Але йдеться про думку оточення: стався би справжній публічний скандал, якщо би дитині дозволили вступити в Кармель – була би єдиною в усій Франції тощо. Але якщо Бог хоче, то виразить свою волю. На разі, – сказав, – згідно з правилами людської розторопності, я не повинна думати про вступ до сімнадцятого чи вісімнадцятого року життя. І навіть це буде завчасно. 

Дядько говорив ще багато подібного, але це займе багато часу, якщо розповісти тобі про все. Напевно здогадуєшся, що я не називала жодної дати. Дорога Полінко, радію принаймні з того, що дядько не подав інших аргументів поза думкою світу; гадаю, що Бог зможе переконати дядька, якщо захоче, що світ не помішає Ісусові забрати мене до Кармелю. Знаєш, дорога сестричко, дядько говорив ще багато приємних речей, але повторюю тобі лише те, що подав як перешкоди. На щастя, для Бога вони не мають значення. 

О дорога Поліно, не можу тобі розказати тепер усього, що наповнює моє серце, важко мені позбирати думки. Але відчуваю в собі сміливість, упевнена, що Господь мене не залишить. Тепер – як мені сказав дядько – для мене почнеться період випробування. Молися, молися за свою Терезиту – знаєш, як вона тебе любить і звіряться тобі в усьому. Дуже хотіла би побачитися з тобою і поговорити, але це ще одна жертва, яку треба скласти Ісусові. Ох! Не хочу відмовити Йому в нічому, чого би не зажадав, навіть тоді, коли почуваюся дуже сумною і одинокою на землі. Його мені завжди досить – і чи св. Тереза не говорила: „Вистачить лише Бог…” 

Пробач мені, дорога Полінко, що посилаю тобі цей лист, а скоріше чернетку, де мої думки такі хаотичні. Не знаю, чи взагалі зможеш прочитати мої каракулі, але моє серце хотіло тобі стільки сказати, що перо не могло наздогнати. Скажи моїй дорогій хресній мамі (її сестра Марія, яка вступила в Кармель 15 жовтня 1886), що дуже часто думаю про неї під час її реколекцій, і попроси, щоби не забувала про свою похресницю. 

До скорого побачення, дорога сестро, і ще раз – не тримай на мене зла, що посилаю тобі такий лист, бо не насмілюся написати його ще раз. 

твоя мала Терезита 

Висилаю тобі твоє перо. Скажи моїй дорогій Мамі (м. Марія від св. Гонзаги), що її Терезита любить її усім серцем. 

 

 

28. До отця Пішона 

 

23 жовтня 1887 

 

Всечесний Отче, 

Я подумала, що якщо отець займається моїми сестрами, то хотів би прийняти останню з них. 

Хотіла би, щоб отець пізнав мене, але я не така, як мої сестри, не вмію ясно висловити в листі те, що відчуваю. Але надіюся, що отець мене зрозуміє. 

А як отець приїде до Лізьє, то надіюся побачитися з вами у Кармелю, аби відкрити своє серце. 

Отче, Господь Бог уділив мені велику благодать: віддавна прагну вступити до Кармелю; гадаю, що тепер надійшла бажана хвилина. Тато погоджується, щоб я вступила на Різдво. Ох! Отче, яким добрим є Ісус, що бере мене такою молодою, не знаю, як Йому дякувати! Дядько вважає, що я ще за молода, але вчора сказав мені, що хоче виконати Божу волю. 

Отче, пишу до отця з гарячим проханням молитися за свою останню дитину. Повертаюся з Кармелю, де мої сестри сказали мені, щоб я написала до отця, аби представити йому просто те, що діється в моєму серці. Як отець бачить, учинила це, надіючись, що отець не відмовить і прийме мене як свою дочку. 

Благослови своє друге Ягня (першим була с. Агнеса від Ісуса). 

Тереза 

 

 

29. До Леонії 

 

23-30 (?) жовтня 1887 

 

Дорога сестричко, 

Не можу виразити радості від твого листа. Дякую за таке миле поздоровлення з нагоди іменин; я хотіла би відразу тобі відписати, але зараз живемо в такому поспіху (готувалися до прощі до Риму), що це було неможливо зробити. Селіна не може написати листа, бо має багато праці; але це не заважає їй думати про свою сестричку, яку дуже любить; доручила це мені. 

Ти просиш мене молитися до бл. Маргарити-Марії, щоб допомогла тобі стати святою Візиткою; кожний день про це пам’ятаю. 

Дякую тобі, що нагадала мені, щоб я глянула на мого красивого Ісуса; він непошкоджений, в доброму стані, в якому ти Його залишила; поцілувала від тебе його ногу, його рука, здається, благословляє тебе здалека. 

Дорога сестро, маю багато що тобі розповісти, але (лист не закінчено). 

 

 

30. До сестер Агнеси від Ісуса і Марії від Пресвятого Серця 

 

6 листопада 1887 

Париж. Готель де Мулхауз 

Дорогі сестрички, 

Селіна не хотіла, щоб я вчора написала до вас, але не хочу, щоб ви отримали лист від неї без слова від вашої малої Терезити. Знаю, що пишу як курка пазуром, але надіюся, що не розгніваєтеся на мене, бо я дуже втомлена; в голові все крутиться. 

Завтра залишаємо Францію (Пан Мартен разом з Селіною і Терезою були на прощі до Риму – з нагоди золотого ювілею священицького рукоположення Леона XIII (пор. A 55v – 67r)). Не можу охолонути від усього того, що бачила, а ми бачили в Парижу стільки чудових речей, хоч це все не дає щастя. Селіна вам розповість, якщо захоче, про чудеса Парижу, я тільки можу ствердити, що дуже часто думаю про вас, а красоти Парижу зовсім не зневолюють мого серця. 

Я трошки подібна до моєї дорогої хресної Мами, завжди боюся, щоб мене не переїхали, тут з усіх боків мене оточують кінні вози. Ах! дорогі сестрички, усі ці красиві речі, які бачу, не дають мені задоволення, буду щасливою тоді, коли буду там, де ви є. 

Я була дуже щасливою у Пресвятої Переможної Діви (див. A 56v), молилася за вас і за дорогу Маму (мати Марія від св. Гонзаги). 

Хотіла би ще написати до моїх кузинок, але це вже іншим разом, напишу ще кілька слів до Леонії (Леонія була тоді в монастирі візиток в Куен; вступила туди 16 липня 1887 р.). 

Як там моя бідна Леонія?... Прошу сказати моїм кузинкам, що часто про них думаю. Молилася про благодать для Жанни у храмі Пресвятого Серця на Монтмарті. Гадаю, що зрозуміє, про що йдеться. Не забувайте також про доброго дядька і про дорогу тітку. 

До побачення, моя дорога хресна мамо і ДОРОГА Повірнице (так Тереза називала Поліну – Агнесу від Ісуса), молися за свою Терезиту. 

Надіюся, що розумієте, що пишу цей лист ввечері й дуже втомлена, бо інакше не посміла би його вислати. 

Обніміть від мене дорогу Маму.