198. До отця Белльєра

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус  Кармель в Лізьє. 21 жовтня 1896 

 

Преподобний Отче, 

Наша Преподобна Мати, будучи хворою, доручила мені відповісти на Ваш лист, я жалію, що Ви не можете почути святі слова, які наша добра Мати Вам би сказала, але я щаслива, що можу бути її посередницею і передати Вам її радість, коли довідалась, що наш Господь учинив у Вашій душі, вона буде молитися, щоб Господь завершив своє діло. 

Гадаю, що зайвим було би говорити Вам, отче, що я дуже радію разом з нашою Матір’ю. Ваш лист з липня дуже мене засмутив; бо боротьбу, як Ви пережили, приписую моїй малій ревності (внутрішня боротьба з і спокусами проти апостольської праці), безустанно прошу за Вас солодку Царицю апостолів, і я дуже зраділа, коли отримала святковий букет як запевнення, що мої молитви вислухані. 

Тепер, коли буря пройшла, дякую Доброму Богові, що провів Вас через неї, бо читаємо в наших святих книгах ці красиві слова: «Блаженний чоловік, що перетриває пробу» (Як. 1, 12), і ще: «Хто не зазнав спокуси, той мало знає» (Сир. 33, 10). В дійсності, коли Ісус кличе душу керувати багатьма іншими душами і спасати їх, необхідно, щоб вона досвідчила спокуси і випробування життя. Оскільки Бог уділив Вам благодать вийти з боротьби переможцем, то я надіюся, що наш солодкий Ісус сповнить Ваші великі бажання. Я прошу Бога, щоб Ви були не тільки добрим місіонером, а й святим, повністю охопленим любов’ю до Бога і ближніх; благаю Вас випросити таку любов для мене, щоб я могла допомагати Вам в апостольській праці. Ви знаєте, що кармелітка, яка би не була апостолом, віддаляється від мети свого покликання і перестає були дочкою Серафічної Святої Терези, яка прагнула віддати тисячі життів ради спасіння однієї душі. 

Не сумніваюся, отче, що Ви захочете долучити свої молитви до моїх, щоб наш Господь зцілив нашу преподобну Матір. 

У Пресвятих Серцях Ісуса і Марії я завжди буду щаслива, коли буду називати себе: 

Вашою негідною малою сестрою 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. п.