151. До Леонії  

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   Кармель 5 листопада [18]93 

 

Дорога Леоніє, 

Я дуже радію твоїм щастям, твої приємні малі листи – справжня радість для мене. В них бачу, без жодного сумніву, що ти саме там, де тебе хоче бачити Добрий Бог. 

Який добрий Наш Господь для нашої родини! Він не допустив, щоб якийсь смертний став нареченим хоча би одної з нас. 

Ми якраз закінчили чудові реколекції (Реколекції проводив о. Арманд Лемоннєр зі Згромадження Місіонерів. Проводитиме їх ще в 1894-1895 роках), які нас приготувати до свята нашої Святої Матері (Терези Авільської). Добрий отець говорив передовсім про єдність із Ісусом і про красу нашого покликання. Він показав нам усю користь чернечого життя, особливо споглядального. Він дав нам порівняння, яке мене захопило: «Дивіться, – говорив нам, – на польові дуби, які вони викривлені, витягують гілки направо й наліво, ніщо їх не стримує, і тому ніколи високими не виростуть. А тепер подивіться на лісові дуби, стиснуті з усіх боків, світло бачать лише над собою, і тому їхні стовбури без викривлених гілок, які вбирають соки, потрібні для росту. Дуб бачить лише Небо, і тому всю силу спрямовує в ту сторону, і швидко росте. В чернечому житті душа, як молодий дуб, стиснута з усіх боків правилами, її рухи обмежені – як рухи дуба в лісі обмежені деревами… Але коли дивиться на НЕБО, бачить світло, лише там може спочити її погляд, ніколи не повинна боятися, що піднесеться зависоко». 

Дорога Сестричко, надіюся, що справлю тобі приємність, коли це читатимеш, наше щастя – говорити про справи душі, занурити свої серця у безмежність!... 

Прошу в тебе прощення за такі погані листи, але ти знаєш, дорога Сестричко, я віддаю перевагу перу, яке біжить в такт серця, а не доброму виписуванню фраз, щоб послати тобі листок з каліграфією. 

Прошу тебе передати Матері Настоятельці вирази моєї пошани. 

Не забувай про мене в своїх молитвах, думай про мене в присутності Ісуса так, як я думаю про тебе. 

Залишаю тебе, дорога Леоніє, будучи тісно з тобою з’єднана в серці нашого Божественного Обручника. 

 

Твоя негідна Сестричка, 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. 

 

 

152. До пані Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель 17 листопада [18]93 

 

Дорога Тітко, 

Як солодко вашій малій Терезі щороку складати вам побажання з нагоди іменин! 

Але нічого нового не скажу, бо ви вже багато років знаєте, як я вас люблю. 

Дорога Тітонько, я не боюся, що, повторюючи це ще раз, знужу вас, і ось чому я так думаю. Коли перебуваю біля Кивоту, не знаю, що сказати Нашому Господові, окрім цих слів: «Мій Боже, Ти знаєш, що люблю Тебе» (Йо.21, 15). І я відчуваю, що моя молитва не втомлює Ісуса, знаючи слабкість своєї маленької обручниці, Він задовольняється її доброю волею. Я також знаю, що Добрий Бог обдарував часткою любові, яка переповнює його Серце, серця матерів… А та, до якої звертаюся, отримала стільки материнської любові, що я не побоююся, що вона мене не зрозуміє… 

Окрім того, моя слабкість не триватиме вічно, в Небесній батьківщині я зможу сказати моїй Тітонці стільки всього, що неможливо виразити людськими словами. 

Тим часом я прошу Нашого Господа дати довге життя тій, яка вміє добре працювати для Його слави, і бажаю, щоб вона побачила «дітей своїх дітей» (Пор. Пс128, 6. Натяк на сон пані Ля Ніль після її прощі до Оре, в якому вона чула таємничий голос: «Твоя дитина буде великим святим і архієреєм» ) . Можливо, що моя сестричка Жанна усміхнулася би, читаючи ці рядки, але вірю сильніше, ніж вона, і очікую цього «великого Святого і великого Понтифіка» і потім ще багато ангелят. 

Дорога Тітко, завтра я прийму Святе Причастя в Вашому намірі й в намірі пані Форнет (Мати пані Герен, яка також називалася Єлизавета, і тому іменини святкували разом. Пані Форнет хворіла після інфаркту), я дуже часто думаю про неї і прошу Нашого Господа, щоб зберігав її для Вас ще дуже довго. 

Прошу Вас, дорога Тітко, обняти від мене мого доброго Дядька, і доручаю йому, як і моїм Сестричкам, огорнути Вас від мого імені найніжнішою чуйністю. 

Ваш маленький Беноні, гордий зі свого титулу. 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

 

153. До пана Герен 

 

Грудень (?) 1893

 

І. М. Й. Т. 

 

Дорогий Дядьку, 

Здоров’я нашої Матері (мати Агнеса від Ісуса) покращилося, але вона ще дуже слабка, хоча й говорить протилежне. 

Дякую, Дякую за всю вашу турботу, якою Ви її огортаєте. Сподіваюся, що вона буде послушною, бо було би дуже погано, якщо би не слухала Дядька з таким батьківським серцем!... Мати Марія від св. Гонзаги дуже зворушена вашою увагою, вона дякує вам, і своїй дорогій малій Настоятельці віддає всю материнську увагу. 

Даруйте мені, Мій дорогий Дядьку, я дуже спішу й просто не знаю, що вам говорю, але надіюся, що Ви здогадаєтеся, як ми Вам вдячні. Ми багато молимося за пані Форнет. 

Обнімаю Вас від імені всіх нас – трьох кармеліток, Тітку також. 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

 

154. До Леонії 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   Кармель, 27 грудня 1893 

 

Дорога Леоніє, 

Я дуже рада, що можу скласти тобі побажання на 94-ий рік. Побажання, які я складаю біля ясел Ісуса, – скоріше побачити тебе знову в габіті візитки. Я кажу «побачити тебе», але знаю, що зазнаю цю радість тільки в Небі, яка ж це радість – після вигнання в житті там зустрітися!... 

Скільки ж ми скажемо одна одній! Тут, внизу, слова безсиллі, але там, вверху, вистачить одного погляду, щоб порозумітися, і вірю, що наше щастя буде більшим від того, коли би ми не розлучилися. 

Твій дорогий короткий лист дуже мене втішив, бачу, що ти справді щаслива, і не маю жодних сумнівів, що добрий Бог дасть тобі благодаті назавжди залишитися у святому ковчегу. В столовій ми читаємо життєпис святої Жанни де Шанталь; для мене це велика втіха – слухати її життєпис, бо наближає мене до ордену Візиток, яке я так люблю, і ще я бачу глибокий зв’язок, який існує між ним і Кармелем, і дякую Доброму Богові, що вибрав ці два ордени для нашої родини. Свята Діва насправді є нашою Матір’ю, бо наші монастирі присвячені їй в особливий спосіб.  

Дорога Сестричко, не забувай молитися за мене під час місяця дорогого малого Ісуса, проси Його, щоб я завжди залишалася малою, дуже малою!... Молитимуся так само за тебе, бо знаю твої бажання і знаю, що покора – твоя улюблена чеснота. 

Не забудь, дорога Леоніє, передати мої шанобливі побажання Преподобній Матері й будь впевнена в щирих почуттях своєї найменшої сестри. 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. 

 

 

155. До пана і пані Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   Кармель, 29 грудня 1893 

 

Дорогі Дядьку і Тітко, 

Я маю тільки кілька хвилин, щоб скласти вам новорічні побажання. Наша Мати щойно сказала мені, що її лист треба відправити завтра вранці. Але мені не треба багато часу, щоб повторити моїм дорогим рідним побажання щастя, які моє серце складає для них. Я хотіла би, якщо це можливо, щоб наступний рік приніс їм лише втіху. Але на жаль! Добрий Бог, який знає нагороду, яку приготував для своїх друзів, часто хоче, щоб вони здобували її через зречення. Наша свята Мати Тереза говорила, усміхаючись, Нашому Господові ці слова, так правдиві: «Мій Боже, не дивуюся, що маєш так мало друзів, ти до них ставишся так погано». 

Але навіть посеред випробувань, які зсилає, Добрий Бог дуже делікатний. Хвороба мого дорогого Татуся є для мене очевидним підтвердженням цього. Цей хрест був найбільшим із тих, які я могла собі уявити, але Наш Господь після того, як напоїв нас гіркотою, через руки наших рідних осолодив келих болю, який був нам подав, і який, як я думала, питимемо до дна… 

О дорогий Дядьку і дорога Тітонько! Якби ви знали, яким люблячим і вдячним є серце вашої маленької Терези! Я не в стані сказати все, що хотіла би вам сказати, надходить час Утрені, пробачте мені цей хаотичний лист і мої курячі каракулі  (Тереза була дуже вимогливою до свого почерку, писала курсивом. Через рік, за порадою матері Агнеси від Ісуса, почала писати прямими буквами)… дивіться лише на серце вашої дитини. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

 

Прошу вас передати пані Форнет найщиріші побажання від її маленької донечки.  

 

 

156. До матері Агнеси від Ісуса 

 

текст на образку, намальованому Терезою 

 

21 січня 1894 

 

І. М. Й. Т. 

 

Сон Дитяти Ісуса 

(Тереза коментує образок, який намалювала на перші іменини настоятельки, матері Агнеси від Ісуса; він представляє Дитя Ісус з квітами в руці; на другому плані бачимо Пресвяте Обличчя, келих, Гостію і знаряддя Господніх Страстей

 

Бавлячись квітами, які йому до ясел принесла його дорога обручниця, Ісус думає про те, як їй віддячитися… Там, вгорі, в Небесних садах, ангели, слуги Божественної Дитини, вже сплітають вінки, які Його Серце призначило для своєї улюбленої. 

Але настає ніч. Місяць світить срібним промінням, і солодке Дитя Ісус засинає… Його маленька рука не випускає квітів, якими Він бавився вдень, а Його Серце продовжує мріяти про щастя своєї дорогої обручниці. 

Скоро Він помітить у далечині дивні предмети, зовсім не подібні до весняних квіток. Хрест!... Спис!... Корона з терня! Але Божественне Дитя не тремтить. Це те, що Воно вибрало, аби показати своїй обручниці, як сильно її любить!... Але цього ще не достатньо, його обличчя дитяче і таке прекрасне, Воно бачить його побитим і скривавленим!... неможливо впізнати!... Ісус добре знає, що його обручниця завжди Його впізнає і буде біля Нього навіть тоді, коли всі Його залишать, і тому Божественне Дитя сміється перед тим скривавленим образком, сміється також перед келихом, наповненим вином, яке дає життя дівам ( Пор. Зах. 9, 17). Воно знає, що в Євхаристії Його залишать невдячні, але Ісус думає про любов своєї обручниці, про її ніжності. Він бачить, як квіти її чеснот наповнюють Святилище, а Дитя Ісус продовжує солодко спати… Він чекає, коли зникнуть тіні… коли ніч життя змінить яскравий день вічності!... 

І тоді Ісуса дасть своїй улюбленій обручниці квіти, які вона Йому дарувала й втішала на землі… І тоді Він схилить над нею своє Божественне Обличчя, яке променіє славою, і дасть своїй Обручниці можливість вічно насолоджуватися солодкістю свого божественного поцілунку!!!... 

Дорога Мати, 

Ти щойно прочитала сон, який твоя дитина хотіла відтворити на твої іменини. Але на жаль! Лише твій малярський пензлик міг би намалювати таку солодку таїну!... Надіюся, що побачиш лише добру волю тої, яка була би щаслива, якби змогла зробити тобі приємність. 

Це тебе, моя Мамо, це твої чесноти я хотіла показати у виді квітів, які Ісус тулить до свого серця. Квіти тільки для одного Ісуса! Так, чесноти моєї дорогої Мами завжди будуть приховані разом із Дитятком у яслах, але, незважаючи на покору, яка хотіла би їх закрити, таємничий запах, який випускають ці квіти, дозволяє мені передчувати чуда, які я побачу одного дня у вічній Батьківщині, коли зможу споглядати скарби ніжності, які ти зараз даєш Ісусові (Натяк на дрібні конфлікти між колишньою й теперішньою настоятельками. Сестра Агнеса показувала поставу покори)

О моя Мамо! Ти знаєш, що ніколи не зможу виразити тобі мою вдячність за те, що ти мене вела як ангел з Неба по стежках життя; це ти навчила мене пізнавати Ісуса й любити Його; тепер, коли ти є подвійно моєю Мамою, ох! Завжди веди мене до Улюбленого, вчи мене практикувати чесноти, аби в Небі я була не дуже далеко від тебе, щоб ти змогла впізнати в мені свою дитину і свою сестричку. 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. 

 

 

157. До Селіни 

 

Березень або травень 1894 

 

І. М. Й. Т. 

 

Codfiches (Англійським словом codfish (тріска) в Нормандії називають вид їстівних молюсків ) дуже сподобалися нашій Матері, вона хотіла би написати вдячне слово своєму дорогому Селінові, але не може. Лист Марії ( Марія Герен) також справив їй приємність.  

Нехай мала вигнанка буде сумною без смутку, бо навіть якщо ніжності створінь не зосереджені на ній, то ніжність Ісуса повністю зосереджена на ній. Тепер Селіна не має притулку (Пан Герен хотів прийняти до себе свого швагра і племінницю, які не почувалися добре на вул. Лаббі. Переїхати планували в червні), Ісус, Він знайшов добре помешкання, Він задоволений, бачачи, що Його дорога Обручниця блукає, це Йому подобається! Але чому?... Я сама не знаю… Це секрет Ісуса, але я вірю, що Він приготував у своєму маленькому домі дуже красиві речі… Він має стільки роботи, що здається, ніби забув про свою бідну Селіну… але ні, хоча вона Його не бачить, Він дивиться на неї через віконечко (Пор. П. п.2, 9)… Йому подобається, щоб вона в пустелі не робить нічого іншого, тільки любить, страждаючи (Йоан від Хреста, Духовна пісня 28), і не відчуває цієї любові!... Ісус добре знає, що життя – тільки сон, і тому радіє, бачачи, що Його обручниця плаче на березі рік Вавилону (Пс. 136, 1)! Незабаром настане день, коли Ісус візьме свою Селіну за руку і заведе її до свого маленького будинку, який став вічним палацом!... Тоді Він скаже: «Тепер моя черга» (Пор.C. Arminjon, La fin du monde). Ти дала мені на землі єдиний притулок, якого жодне людське серце не може зректися, саму себе, а тепер Я дам тобі за помешкання мою вічну природу, тобто «Самого себе», це твій дім на всю вічність. Під час ночі життя ти самітньо блукала, тепер матимеш товариша, це Я, Ісус, твій Обручник, твій товариш, ради якого ти пожертвувала всім, буду тим товаришем, який повинен наповнити тебе радістю на віки вічні!... 

 

 

158. До Леонії 

 

Березень (?) 1894

 

І. М. Й. Т. 

Ісус 

 

Дорога Леоніє, 

Я не можу висказати тобі свою радість на звістку, що ти була допущена до облечин!... Я розумію, якою щасливою ти мусиш бути, і повністю розділяю твою радість. Дорога Сестричко, як Добрий Бог винагородив твої зусилля! Пригадую, що ти мені сказала в розмовниці перед тим, як ввійшла у святий ковчег. Для тебе не мало значення завжди залишатися останньою, прийняти габіт без будь-яких церемоній… Ти шукала лише одного Ісуса, і ради Нього зреклася усіх утіх. Але як нам часто говорив наш дорогий Тато: «Добрий Бог ніколи не дасть подолати себе у щедрості». І тому Він не хотів, щоб тебе позбавили радості публічно стати Його Нареченою перед тим, як станеш Його Обручницею. Мені здається, що роки вигнання у світі допоможуть прикрасити твою душу цінною шатою на день твоїх заручин. Після сумних зимових днів для тебе прийшли сіяючі весняні дні, і Ісус говорить до тебе як до обручниці з Пісні Пісень: «Зима минула, дощі прогули, прошуміли, Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!... Я стою біля дверей. Відчини мені, о моя сестро, моя люба! Моя голубко, моя чиста! Бо голова у мене роси повна, кучері у мене - нічних капель» ( Пор. П. п. 2, 10-11; 5, 2). Ти довго зітхала, очікуючи Ісуса, і говорила Йому як обручниця: «Я, стрінувши тебе на вулиці, могла б тебе обняти і мене б не ганьблено» (Пор.П. п. 8, 1). 

Нарешті прийшов цей дуже бажаний день… Ти ще не зустріла, дорога Сестричко, Ісуса перед лицем світу, але шукала Його дуже ревно, і врешті Він сам приходить до тебе… Ти погоджувалася зустрітися із Ним самим на вулиці, але Він прагне поцілувати тебе перед усім світом, аби ніхто не мав сумнівів, «що Він витиснув свій знак на твоєму чолі, і що ти ніколи не матимеш іншого улюбленого, окрім Нього» (Літургія годин про св. Агнесу, третій антифон утрені)

Дорога Леоніє, я забула подякувати тобі за твій лист, повинна була від цього почати, але ти розумієш, чи не так, яка ж це радість відчувати твоє велике щастя, через яке я забула це зробити. 

Надіюся, що твої бажання незабаром сповняться і що ваш добрий духівник скоро буде здоровим. Прошу тебе, дорога Сестричко, передати мої найкращі побажання твоїй Добрій і Преподобній Матері. Радію разом з тобою, що саме з її рук отримаєш Святий Габіт… 

Залишаю тебе, залишаючись з'єднана з тобою в Божественному Серці Ісуса. 

Твоя негідна сестричка 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. 

 

 

159. До Селіни Модельонд 

(Друга дочка пані Модельонд, старшої сестри пана Герена. 19 червня 1894 одружилася з Гастоном Потьєром, нотаріусом в Нормандії

 

І. М. Й. Т. 

 

Кармель      26 березня 1894 

 

Дорога Селінко, 

Я хотіла відразу відповісти на твій лист, який приніс мені радість, але мені помішав Великий Піст, тепер Великодній період, отож можу сказати моїй дорогій Кузиночці (Цей вираз позначає сердечні стосунки. Насправді панни Мартен і Модельонд мали лише спільних тітку і дядька), як я радію її щастям. 

Великий спокій, який ти відчуваєш, для мене є виразним знаком волі Доброго Бога, бо лише Він один може його влити в твою душу, а щастя, яке переживаєш під Його Божественним поглядом, може походити тільки від Нього. Дорога Селінко, я не можу виражати свої почуття до тебе так, якби робила це, перебуваючи ще в світі, але через це вони не менші, навпаки, відчуваю, що в самотності буду кориснішою для тебе, ніж живучи поряд і потішаючи тебе. Грати Кармелю не для того, щоб розлучати серці, які люблять одне одного тільки в Ісусі, а щоб зміцнювати узи, які нас єднають. 

Поки йтимеш стежкою, яку тобі вказав Добрий Бог, я молитимуся за мою Селіну, подругу мого дитинства, я проситиму, щоб усі її радості були такими чистими, щоб завжди радували очі Бога. Особливо проситиму, щоб вона зазнала незрівнянну радість привести до Нашого Господа одну душу (Гастон Потьєр, з яким вона хоче одружитися), яка незабаром з’єднається із її душею. 

Я не сумніваюся, що скоро отримаєте цю благодать, і буду щаслива, якщо мої слабкі молитви до цього хоч трошки причиняться. 

Надіюся, що моя дорога Геленка (Гелена Модельонд, молодша сестра Селіни) вже здорова, бо вибрала дуже невідповідний час, щоби хворіти!... Прошу тебе міцно обійняти її від мене, а їй доручаю якнайніжніше поцілувати мою дорогу Селіну, я впевнена, що для цієї солодкої місії не зможу знайти нікого кращого… 

Мати Марія від св. Гонзаги єднається з трьома твоїми кузинами в Кармелю і радіє разом із ними твоїм щастям, ми просимо тебе, дорога Селіно, передати наші шанобливі вітання пану і пані Модельонд. 

Прощаюся з тобою, дорога Селіно, залишаючись завжди з’єднана серцем. 

Твоя мала кузина, яка любитиме тебе все життя і ніколи не перестане молитися за твоє щастя. 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

(P.S.) Мати Настоятелька Кармелю в Сайгоні (Перший Кармель у місійних краях. Оснований у 1861 на побажання єпископа Лефевра, апостольського вікарія в західній Кошіншіці, його кузиною – сестрою Марією Філоменою від Непорочного Зачаття, черницею Кармелю в Лізьє) прислала нам багато китайських речей, між якими красиві маленькі меблі для салону. Наша Мати вирішила організувати розіграш лотереї для нашої спільноти, білети коштують пів франка, ми їх роздамо всім друзям нашого Кармелю, якщо хочеш, то радо вишлю тобі кілька білетів. 

 

 

160. До сестри Марії Алойзи Валлі  

(Класна керівничка Марії і Поліни Мартен у пансіонаті візиток в Манс. Вічні обіти склала 1 липня 1868, померла 1 травня 1903

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   3 квітня 1894 

 

Дорога Сестро, 

Я не можу виразити, як сильно мене зворушив Ваш приємний лист. Для мене було великою радістю довідатися, що образок Дитяти Ісуса (Образок Сон Дитяти Ісуса, про який говорилося в листі 156 від 21 січня 1894) Вам сподобався, я була винагороджена понад усі мої сподівання… Дорога Тітко (Мати Агнеса від Ісус була дуже прив’язана до цієї черниці й бажала зробити їй приємність, отож сказала сестрі Терезі від Дитяти Ісус, щоб називала її «Тіткою» на згадку по сестру Марію Дозитею, старшу сестру пані Мартен, яка також була черницею в монастирі візиток в Манс (пор. лист 148 від 13 серпня 1893 і 163 від 20 травня 1894)), дозвольте мені так Вас називати, саме про Вас я думала, готуючи подарунок для нашої Преподобної Матері з нагоди першої річниці її настоятельства. 

Я знала, що вона захоче вислати Вам маленький подарунок, і тому докладала усіх зусиль, аби відтворити «Сон Дитяти Ісуса». Але на жаль! Мій невмілий пензлик не зміг відтворити сон моєї душі, мої сльози падали на білий одяг мого Ісусика. І тому Небесний промінь не зійшов на його маленьке личко!... І тоді в скорботі я пообіцяла собі нічого не говорити про те, що мене надихнуло до цієї праці. Лише з огляду на поблажливість нашої доброї Матері я довірила їй мій маленький секрет. Вона дивилася не на мистецький хист, а на серце й наміри своєї дитини, і, на мою велику радість, мій Ісусик пішов замість мене познайомитися з моєю доброю Тіткою з Манс. Я намалювала Божественне Дитя, аби показати – як я Його бачу… Насправді Воно майже весь час спить… Ісус бідної Терези не пестить її так, як пестив свою Пресвяту Маму. Це цілком природно, бо дочка негідна своєї Матері!... Але заплющені оченята Ісуса говорять багато моїй душі, і оскільки Він мене не пестить, то я намагаюся справити Йому радість. Я добре знаю, що його серце завжди чуває (Пор. П. п. 5, 2), і що в Небі Він зволить розплющити свої божественні очі… І тоді, споглядаючи Ісуса, матиму також щастя споглядати біля Нього моїх добрих Матерів Візиток. Надіюся, що вони визнають мене своєю дитиною. Хіба вони не мої Матері, якщо сформували серця двох видимих Ангелів, які були моїми справжніми Матерями? (Марія і Поліна – виховательки Терези – зберегли своєрідний відбиток років, проведених у пансіонаті в Манс)... 

Я дуже добре пам’ятаю подорож до монастиря Візиток у Манс, коли я мала 3 роки (У Великодній Понеділок 29 березня 1875 р. Тереза мала два роки і три місяці. Див. A7 v), в серці часто її повторюю, а грати Кармелю – не перешкода, щоб часто відвідувати мою дорогу Тітку і всіх Преподобних Матерів, які дуже люблять малу Терезу від Дитяти Ісус, хоча її і не знають. 

Я Вас прошу, дорога Тітко, сплатити борг вдячності вашої маленької племінниці й подякувати від неї вашій Преподобній Матері й усім вашим дорогим Сестрам, особливо моїй Сестрі Йосифі Сальській (Луїза Гасс, подружка Поліни в пансіонаті візиток в Манс, яка пізніше вступила до цього Згромадження) , сердечні спомини якої дуже мене зворушили. 

Дорога Тітко, я хотіла би ще дуже довго розмовляти з Вами, але на папері вже нема місця, і я змушена вибачитися і залишити Вас!... 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус 

Ваша негідна мала Племінниця