131. До пані Ля Ніль (Жанни Герен)   

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель, 17 жовтня [18]91 

 

Дорога Жанно, 

Не знаю, як дякувати тобі за цю милу увагу. 

Мене дуже зворушило, що на поздоровленні разом із ім’ям Жанни було ім’я Франциск, отож дякую вам обом. 

Доручаю моєму Божественному Обручникові віддати мій борг, бо ради Нього я стала вбогою, це справедливо, і Він не відмовить моїм проханням за тих, кого люблю. 

Запевняю тебе, дорога Жанно, що якщо ти не забуваєш про свою найменшу сестру, то вона також часто думає про тебе, а ти знаєш, що для кармелітки пам’ятати і, особливо, любити означає молитися. Мої вбогі молитви, без сумніву, не варті багато, але надіюся, що Ісус їх вислухає і, замість того, щоб дивитися на молільницю, дивитиметься на тих, за кого молиться, і таким чином буде змушений вислухати всі мої прохання. Надіюся, що скоро добрий Бог пошле маленького Ісидора, досконалого, як і його батько, або маленьку Жанну, копію своєї мами… Також молюся, щоб аптеку врешті продали (Доктор Ля Ніль після шлюбу мешкав в Куен і працював лікарем, намагався продати аптеку), я хотіла би, щоб нічого не бракувало до досконалого щастя моєї дорогої сестрички і мого дорогого кузина. Але на землі завжди будуть якісь хмаринки, бо життя не може без цього існувати, і тільки в раю буде досконала радість, але я прагну, щоб добрий Бог позбавив, наскільки можливо, тих, кого я люблю, неуникненних земних страждань, навіть якщо треба би було взяти самій їхні випробування. 

Сестра Марія від Пресвятого Серця попросила мене сердечно подякувати тобі за корзинку, це дуже мило з твого боку, тим більше, що Наша Мати дуже радо доручила тобі цю працю. Місця залишилося настільки, щоб ще раз подякувати тобі від себе і від сестер і передати тобі й дорогому кузинові запевнення в любові твоєї останньої сестри, яка не найменша в чулості до тебе… 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

  

132. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель 20 жовтня 1891 

 

Дорога Селіно, 

Ось уже четвертий раз поздоровляю тебе з іменинами з Кармелю… 

Мені здається, що ці чотири роки ще більше зміцнили наші узи, які і так були міцними. З плином часу ми любимо Ісуса більше, і, оскільки любимо одна одну в Ньому, то наші почуття стають сильнішими, це вже скоріше не з’єднання, а Єдність наших душ!... Селіно, що маю тобі сказати, хіба ти чогось не знаєш?... Так, але хочу тобі сказати, чому Селіни (Квіти Селіни (айстри); пор. лист 98, до Селіни від 22 жовтня 1880. Так Тереза називала білі айстри) розквітли рано цього року? Ісус дав мені це відчути сьогодні вранці з нагоди твоїх іменин. Ти мабуть зауважила, що ніколи зима не була такою суворою, як минулого року, і тому всі квіти розквітли пізніше, це було природно і тому ніхто не дивувався цьому. Але є одна таємнича квіточка, яку Ісус зберіг для себе – щоб наставляти наші душі. Це квітка Селіна… вона, на противагу іншим квіткам, розквітла на місяць раніше від звичайної пори свого розцвітання… Селіно, чи розумієш мову моєї дорогої квіточки… квітки мого дитинства… квітки споминів?!!!... Паморозь, сувора зима не затримали, а пришвидшили її ріст і розцвітання… Ніхто цього не помітив, ця квітка така маленька, така неприваблива… лише бджоли знають, які скарби містить її таємнича чаша, яка складається з багатьох малих келихів, однаково багатих… Тереза, як і бджоли, зрозуміла цю таємницю. Зима – це страждання, незрозуміле страждання, невизнане, непотрібне в очах профанів, але плідне і могутнє в очах Ісуса і ангелів, які як чуйні бджоли вміють збирати мед з таємничих і багатьох келихів, які символізують душі, а скоріше дітей цієї дівочої квіточки… Селіно, я би потребувала томи, щоби написати те, що думаю про мою квіточку… але для мене вона є досконалим образом твоєї душі, так, Ісус зіслав на неї паморозь, а не тепле сонце своїх втіх, але результат був такий, як Він і очікував; мала рослина виросла і зацвіла майже відразу… Селіно, коли квітка розпускається, залишається її тільки зірвати, але коли і як Ісус зірве свою квіточку?... Може рожевий колір корони вказує, що це станеться через мучеництво!... так, відчуваю, що мої бажання повертаються, може Ісус після того, як зажадає від нас Любов за любов, вимагатиме ще кров за кров і життя за життя… В очікуванні цього дозвольмо бджолам зібрати весь мед з малих келихів, не залишаючи нічого, віддаючи все Ісусові, а потім скажемо, як квітка в зеніті життя: «Вечір, вже вечір» (Цитата з вірша Селіни). Тоді все закінчиться… Після паморозі з’являться теплі промені Сонця, після сліз Ісуса – вічна усмішка… 

Ах! Не відмовляймося плакати разом із Ним упродовж одного дня, бо радітимемо Його славою цілу вічність!... 

Дорога квіточко, чи розумієш свою Терезу!... 

 

 

133. До пані Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель, 16 листопада [18]91 

 

Дорога Тітко, 

Для вашої найменшої донечки велика радість разом із старшими сестрами скласти вам побажання з нагоди іменин. 

Кожного року я з радістю очікую 19 листопада, і як цей день наповнює мене солодкими споминами, так само він багатий надіями на майбутнє… 

З плином часу я щораз більше відчуваю солодкість іменин Мами. На жаль, в дитинстві здавалося, що добрий Бог забрав у мене назавжди одну радість, яку я ніколи не зазнала (Тереза втратила маму, коли мала чотири з половиною роки), але з висоти Неба та, яка не могла обдаровувати мене своїми благодатями, надихнула одне, дороге їй, материнське серце (Сердечна дружба єднала пані Мартен з братовою), чулістю до її бідної дитини, і з того часу вона також може відчувати солодку радість, яку відчувають з нагоди іменин дорогої Мами!... 

Дорога Тітко, ваша мала Тереза, відколи перебуває на горі Кармель, відчуває ще краще, наскільки це можливо, прив’язання до вас, чим більше вона вчиться любити Ісуса, тим більшою стає її любов до дорогих рідних. 

Малий подарунок (Рамка з волоссям Терези, відрізаним під час облечин. Волосся уклали як галузку лілії на хресті. Цю реліквію пізніше віддали бенедиктинкам у Лізьє, і вона була знищена разом із абатством під час бомбардування 7 червня 1944 р.), який наша добра Мати зволила приготувати з нагоди ваших іменин, скаже вам більш ніж я, дорога Тітко; те, що я висловити не вмію. Моє серце наповнюється емоціями, коли дивлюся на це бідне волосся, яке, безсумнівно, не має жодної іншої цінності, крім тої, що було делікатно і красиво укладене, але яке, однак, любив той, кого в нас забрав добрий Бог (Батько Терези)… Дорога Тітонько, чи розумієте? Я щаслива, коли бачу, що моє волосся подарували тій, яка після мого дорогого Тата, який взяв би його з великою радістю, стала найдорожчою в моєму житті. 

Дорога Тітко, цей лист не виглядає на лист із святковими поздоровленнями, в якому треба говорити тільки про радість і щастя. Але я вмію говорити тільки серцем, лише воно керує моїм пером, і я впевнена, що материнське серце, до якого звертаюся, зможе мене зрозуміти і навіть відгадати те, чого я не можу висловити… 

Дорога Тітко, я змушена закінчити лист, але спочатку хочу переслати вам усі мої поцілунки і прошу вас передати вашим донечкам, що зобов’язую їх розцілувати вас від мене, я впевнена, що вони зрадіють місії, яку я їм довірила, і досконало її виконають… 

Ваша донечка ще раз посилає вам усі свої побажання і просить вас, дорога Тітонько, вірити у ніжність її дитячого серця… 

 

С. Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

  

 

134. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    26 квітня 1892 

 

Дорога Селіно, 

Поляна Кармелю цього року принесла мені символічний подарунок, і я щаслива, що можу подарувати його тобі у 23-у річницю твоїх уродин… Одного дня посеред трави, вкритої білими маргаритками, я зауважила одну квітку, яка здіймалася понад усіма іншими і була найкрасивішою; підійшовши ближче, я зі здивуванням побачила, що це була не одна, а дві маргаритки. Два стебла, так тісно з’єднані, відразу нагадали мені про таїну наших душ… Я зрозуміла, що якщо в порядку природи Ісусові подобається розсипати під нашими стопами такі захоплюючі дива, то робить це для того, щоб допомогти нам розгадати більш укриті таїни надприродного порядку, які Він часом чинить у душах… Селіно, відчуваю, що ти вже зрозуміла свою Терезу, твоє серце вже розгадало те, що діється в цьому другому серці, яке так тісно з’єднане з твоїм, що їх живлять ті самі соки!... Але хочу розказати тобі про деякі таїни, укриті в моїй квіточці. Ісус створив багато маленьких маргариток, щоб вони тішили наш зір і щоб повчати наші душі. Дивлюся зі здивуванням, як вранці їхні рожеві корони повертаються на схід, очікуючи появу Сонця; як тільки ця світла зірка пошле до них своє гаряче проміння, несміливі квіточки відкривають свої келіхи і їхні маленькі пелюстки формують ніби корону, яка відкриває їхні маленькі жовті серця і відразу уподібнює ці квітки до сонця, яке огортає їх своїм світлом. Упродовж дня маргаритки звернені до сонця і обертаються за ним аж до вечора, і як тільки воно зникне, відразу закривають свої корони і з білих знову стають рожевими… Ісус – Божественне Сонце, а маргаритки – його наречені, діви. Якщо Ісус погляне на душу, то відразу дає їй свою Божественну подобу, але потрібно, щоб ця душа ні на мить не перестала вдивлятися в Нього. Щоб пояснити таїни маргариток, мені потрібно написати грубу книжку, але моя Селіна розуміє все, отож тепер хочу розказати їй про фантазії Ісуса… На своїй поляні Ісус має багато маргариток, але всі вони розділені й кожна отримує промені Сонця окремо. Одного дня Обручник дів нахилився до землі й з’єднав два маленькі бутони, які щойно розкрилися; їхні стебла злилися в одне стебло, і вони зростали під одним поглядом; разом ці квітки стали однією квіткою, розцвіли, а тепер подвійна маргаритка, зосередивши свій погляд на Божественному Сонцю, виконує свою єдину місію… Селіно, лише ти можеш зрозуміти мою мову; в людських очах наше життя виглядає дуже різним, відділеним, але я знаю, що Ісус так чудесно з’єднав наші серця, що те, що спричинює биття одного серця, збуджує і друге серце… «Де твій скарб, там і твоє серце» (Лк. 12, 34; Мт. 6, 21). Наш скарб – Ісус, і наші серця творять із Ним єдність. Наші душі захопив той самий погляд, покритий сльозами, які подвійна маргаритка вирішила витерти; її покірна і біла корона стане келіхом, в якому будуть зібрані цінні діаманти, щоб відразу пролитися на інші квіти, які менш привілейовані, бо не звернули на Ісуса перших поглядів своїх сердець… Можливо, що наприкінці свого життя маргаритка подарує Божественному Обручнику свою рожеву корону (Натяк на можливе мучеництво)…

До побачення, дорога Селіно, квіточка, яку тобі посилаю, – реліквія, бо спочивала в руках нашої Святої Матері Геновефи (Мати Геновефа померла 5 грудня 1891 р.), і вона благословила Селіну і Терезу… 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. 

  

 

135. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    15 серпня 1892 

 

Дорога Селіно, 

Не можу дозволити, щоб лист (лист сестри Агнеси від Ісуса, який висилали в Мюссе) вислали, не дописавши кілька слів. Але для цього мушу вкрасти в Ісуса кілька хвилин, але Він мені пробачить, бо коли ми разом, то говоримо про Нього, без Нього жодна розмова не радує наших сердець (Пор. Наслідування Христа(II, 8, 1; III, 34, 1).Селіна на канікулах в Мюссе з родиною Герен). Селіно, перед тобою відкриваються широкі пейзажі і захоплюючі горизонти (Дядько наполіг, щоб Селіна поїхала до Мюссе, залишаючи батька під опікою Леонії), чи ж не повинні вони багато сказати твоїй душі? Я цього всього не бачу, але говорю разом із святим Йоаном від Хреста: «Мій Улюблений як гори, як розлогі й лісисті долини тощо» (Йоан від Хреста, Духовна пісня, 14). І Улюблений повчає мою душу, Він промовляє до неї в мовчанні, в темряві… Недавно мені прийшла думка, якою мушу поділитися з моєю Селіною. Одного разу я думала, що могла би робити ради порятунку душ, слово Евангелія пролило ясне світло. Одного разу Ісус промовив до учнів, показуючи їм поля дозрілого зерна: «Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли» (Йо. 4, 35), і пізніше: «Жнива великі, та робітників мало. Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива» (Мт. 9, 37-38). Яка таїна! Чи ж Ісус не всемогутній? Чи ж створіння, які Він створив, не Його? Чому тоді Ісус говорить: «Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива»? Чому?... Ах! Тому, що Ісус любить нас такої незрозумілою любов’ю, що хоче, щоб ми мали допомагали Йому рятувати душі. Не хоче нічого робити без нас. Творець світу очікує на молитву однієї бідної душі, щоб спасти інші душі, відкуплені, як і вона, ціною всієї Його крові. Йти збирати врожай на поля дозрілого зерна – не наше покликання. Ісус не говорить нам: «Опустіть очі, побачте поля і йдіть жати». Наша місія набагато делікатніша. Ось слова нашого Ісуса: «Підніміть очі і дивіться». Дивіться, скільки в моєму Небі порожніх місць, це ви повинні їх заповнити, ви – мої Мойсеї, що моляться на горі, просіть в Мене робітників – і я пошлю їх, чекаю тільки на одну вашу молитву, на одне зітхання серця!...

Чи апостольство молитви не є, щоб так сказати, шляхетнішим від апостольства слова? Наша місія кармеліток – формувати євангелізаторів, які спасуть тисячі душ, а ми будемо їхніми матерями… Селіно, якщо би це не були слова самого Ісуса, то хто би насмілився їм вірити?... Я вважаю, що наша місія насправді чудова, чи ми можемо у чомусь заздрити священикам?... Я так прагну сказати тобі все, що думаю, але мені бракує часу, зрозумій все те, що я не можу тобі написати!... 

 

----------------------------- 

 

У день іменин Жанни (Кузинка Терези – Жанна Ля Ніль, її іменини святкували 21 серпня – свято св. Жанни де Шанталь) разом із нашими побажання подаруй їй маленький букет, наше правило не дозволяє зробити це особисто, але скажи їй, що будемо згадувати її ще частіше. Обніми всіх від мене і скажи їм найприємніше, що можеш придумати. Якщо би ти знайшла верес, то це би мене дуже втішило. 

 

Твоя маленька Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

  

 

136. До Марії Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель, 16 жовтня [18]92 

 

Дорога Маріє, 

Оскільки саме тобі доручили від імені всієї родини привітати мене з іменинами, то думаю, що саме тобі я повинна довірити місію подякувати насамперед дорогій Тітоньці. Спершу за маленький лист і велику пачку шоколаду, яка дуже втішила нашу економку. Потім за якісний крем до кави, і, врешті, особливо за дорогий і милий лист її медсестри, яка, не маю сумніву, дуже добре піклується про здоров’я моєї дорогої Тітоньки. Я також прошу малу Лікарку з вулиці Ораторію ( Так жартівливо називали Марію Герен) подякувати від мене Великому Лікареві (Лікар Ля Ніль) і його дорогій маленькій Жанні, яка, незважаючи на хворобу, не забула про мої іменини, що мене дуже зворушило…  

Повернення слабкості, яке, на щастя, не відбилося на здоров’ї Жанни, підсунуло мені думку, яку розповім малій Лікарці. Мені здається, що добра свята Анна відчула, що про неї забули, і тому поспішила нагадати про себе! Запевняю тебе, щоб відтепер завжди про неї пам’ятатиму. Коли думаю про мою дорогу сестричку в Куен ( Пані Ля Ніль – Жанна з дому Герен) , то відразу згадую святу Анну і ввіряю її опіці ту, яку люблю ( Пані Ля Ніль молилася до св. Анни за благодать материнства. Разом із чоловіком відбула прощу до святині Сент-Анн-д’Оре)

Бачу з радістю, дорога Марійко, що повітря Куену не вводить тебе у меланхолію, не сумніваюся, що твоя веселість (ще більше, ніж твої лікарські знання), допоможе швидко одужати нашим двом хворим. 

Королівські тістечка, приготовані такою доброю кухаркою як ти, видаються мені стравою, занадто делікатною для кармеліток, але чи не могла би ти проявити свій талант і спекти такі легкі тістечка, що Жанна могла би їх поїдати не тільки очима, але їсти без шкоди для свого здоров’я… 

Закінчую, моя дорога Лікарко, і прошу тебе вибачити мій почерк. Міцно обніми від мене всю родину і подякуй за все смачне, що прислали мені в такій кількості, що боюся, що не про все згадала. 

Скажи моїй дорогій Тітоньці, що прошу її, щоб розцілувала тебе від мене, і будь певна в ніжності твоєї Сестрички. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

 

137. До Селіни 

 

Ісус    Кармель, 19 жовтня 1892 

 

Дорога Селіно, 

Колись давно, у дитинстві, ми раділи нашими іменинами, бо могли обмінюватися маленькими подарунками. Тоді найменша річ в наших очах мала незрівнянну вартість… Але невдовзі ситуація змінилася, найменшій пташці виросли крила і вона полетіла далеко від солодкого гнізда свого дитинства, і тоді зникли всі ілюзії! Літо змінило весну, реалії життя змінили мрії молодості… 

Селіно, хіба в цю вирішальну хвилину узи, які єднають наші серця, не стали тіснішими? Так, розлука з’єднала нас таким чином, що мовою це неможливо виразити. Наша дитяча прив’язаність перемінилася у союз почуттів, єдність душ і думок. Хто би міг вчинити таке чудо?... Ах! Тільки Той, хто захопив наші серця. «Мій любий білий та рум'яний, його з десяти тисяч розпізнати» (П. п. 5, 10). «Запах пахощів твоїх найзапашніший, розлите миро - твоє ім’я; тому дівчата тебе люблять» (П. п. 1, 3). «Йдучи Його слідами, дівчата швидко пробіжать дорогу» (Св. Йоан від Хреста. Духовна пісня, 25). 

Ісус притягнув нас обох, хоча різними шляхами, підняв нас понад усіма крихкими речами цього світу, образ якого проминає (пор. l Кор. 7, 31 ), Він поклав, можна так сказати, всі речі під наші стопи. Як Закхей, ми вилізли на дерево, щоб побачити Ісуса ( Пор. Лк.19, 4) … І тоді ми могли сказати разом із святим Йоаном від Хреста: «Все є моє, все є для мене, земля є для мене, небо для мене, Бог для мене і Мати мого Бога є для мене» ( Йоан від Хреста, Молитва люблячої душі. Зацитований текст молитви звучить: «… Моє небо і моя земля, мої народи, мої грішники і справедливі! Мої ангели, моя Божа Мати, мої всі речі, і сам Бог мій і для мене…» ). Стосовно Пресвятої Діви, мушу тобі визнати свої прості стосунки з Нею, часом зі здивуванням зауважую, що говорю до Неї: «Але ж моя добра Пресвята Діво, думаю, що я щасливіша від Тебе, бо маю Тебе за Маму, а Ти не маєш Пресвятої Діви, яку могла би любити… Це правда, що Ти – Мати Ісуса, але Ти віддала Ісуса нам цілковито… а Він на хресті віддав Тебе нам, щоб Ти була нашою Мамою. І тому ми багатші від Тебе, бо маємо Ісуса і Тебе. Колись у своїй покорі Ти захотіла стати маленькою служебницею щасливої Діви, яка удостоїться стати Матір’ю Бога, і ось я, бідне створіннячко, не є Твоєю служебницею, а Твоєю дитиною, Ти – Мати Ісуса і моя Мати» ( Джерело цієї думки святої Терези від Дитяти Ісус слід шукати в Літургійному Році Дом Геранжера в поясненнях на 9 грудня; колись це був другий день октави Непорочного Зачаття). Безсумнівно, Пресвята Діва повинна сміятися з моєї наївності, але все-таки те, що я Їй говорю, чиста правда!... Селіно, якою таїною є наша велич в Ісусі… Це все, що Ісус нам показав, щоб спонукати нас вилізти на символічне дерево, про яке я тобі щойно говорила. А тепер, чого Він нас ще навчить? Чи Він нас не навчив уже всього?... Вслухаймося у те, що Він нам говорить: «Притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк. 19, 5). Як це можливо! Ісус каже нам злізати… Отож, куди нам треба злізати? Селіно, ти знаєш це краще від мене, але тепер дозволь мені сказати тобі, куди ми маємо піти за Ісусом. Колись юдеї питали нашого Божественного Спасителя: «Учителю, - де перебуваєш?» (Йо. 1, 38), і Він їм відповів: «Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити» (Мт. 8, 20; Лк. 9, 58). Ось куди ми повинні зійти, щоб стати помешканням для Ісуса. Бути такими вбогими, щоб не мати де голову прихилити. Ось що, дорога Селіно, Ісус учинив у моїй душі під час реколекцій… Ти розумієш, що йдеться про внутрішні порушення. Зрештою, чи ті, зовнішні, не були вже зведені до нуля через болісний досвід у Куен?... У нашому дорогому Татові Ісус нас торкнув ззовні у найчутливішу частину серця, тепер дозвольмо Йому діяти, Він докінчить свою роботу в наших душах… Ісус прагне, щоб ми прийняли Його в свої серця, без сумніву, вони вже вільні від створінь, але, на жаль! Я відчуваю, що моє ще не повністю вільне від мене самої, і тому Ісус мені каже зійти… Він, Цар царів, так упокорив себе, що Його обличчя було приховане (Пор. Іс. 53, 3) і ніхто Його не впізнав… і я також хочу приховати своє обличчя, хочу, щоб тільки мій Улюблений міг його бачити, щоб тільки Він рахував мої сльози… або хоча би у моєму серці Він міг схилити свою найдорожчу голову й відчути, що Його знають і розуміють!... 

Селіно, не можу розповісти тобі те, що хотіла би, моя душа така немічна… Ах! Якби я могла!... Але ні, це перевищує мої сили… але навіщо над цим сумувати, хіба ти не думаєш завжди про те саме, що і я?... І ти відгадаєш усе, чого я тобі не розповім. Ісус це розбудить у твоєму серці. Хіба Він там не зробив собі помешкання, щоб потішити себе після злочинів грішників? Так, там, у потаємному місці душі він нас повчає, і одного дня покаже нам день, який вже ніколи не закінчиться… 

Зі святом! Яким солодким буде для твоєї Терези день, коли вітатиме тебе з іменинами в Небі (Лист не підписаний)!... 

 

  

138. До пані Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель, 17 листопада 1892 

 

Дорога Тітко, 

Ваша найменша донечка відчуває себе нездатною знову розказати Вам про свої почуття і виразити свої побажання. Але серце матері легко відгадає те, що діється в душі її дитини, і тому, дорога Тітко, не намагатимуся передати почуття, які Ви знаєте вже давно. 

Цього року добрий Бог наповнив моє серце дуже солодкою втіхою, покликавши з вигнання мого дорогого Татка (Пана Мартена привезли до Лізьє 10 травня до помешкання родини Герен, де були Леонія і Селіна, потім він разом з дочками переїхав до будинку на вул.. Лаббі 7). Згадуючи в духові минулі болісні роки, моя душа наповнюється вдячністю. Я не можу вже мати жаль за минулі страждання, які довершили й прикрасили корону, яку Бог має намір незабаром одягнути на шановну голову того, який так Його любив і так вірно Йому служив… 

І потім ці страждання навчили мене краще розуміти скарби ніжності, приховані в серцях дорогих батьків, яких мені дав добрий Бог… «Найкрасивішим творінням Божого Серця є серце Матері» (Єпископ Дюпанлуп, Conferences aux femmes chrétiennes). Я відчуваю наскільки правдиві ці слова і дякую Господові за цей солодкий досвід. 

Дорога Тітко, я Вас запевняю, що якщо Ви маєте для нас материнське серце, то ваша донечка має для Вас справжнє дочірнє серце, і тому просить Ісуса, щоб обдарував Вас усіма благодатями, які серце дитини тільки може собі уявити для своєї дорогої Мами. Часто лише мовчання може виразити мою молитву, але Божественний Гість Кивоту розуміє все; навіть мовчання дитячої душі, наповненої вдячністю!... І хоча я не буду присутня на іменинах дорогої Тітки, моє серце буде біля неї, і ніхто, так як я, не огорне її своєю чулістю. 

Прошу Вас, дорога Тітко, обніміть від мене мого доброго Дядька і моїх дорогих сестричок. 

Залишаю Вас, дорога Тітко, будучи з’єднана з Вами так, як дочка з Матір’ю. 

Ваша любляча дитина 

 

С. Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

  

139. До пані і пана Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    Кармель, 30 грудня [18]92 

 

Дорогі Дядьку і Тітко, 

Для вашого Беноні велика радість складати вам побажання з нагоди Нового Року. 

Я не маю наміру висловити тут усі побажання, які маю для моїх дорогих рідних, це би тривало дуже довго, окрім того, серце часто має натхнення, які слова не здатні виразити. Існують також бажання, які лише добрий Бог може зрозуміти або, скоріше, відгадати. І тому лише Йому хочу повірити побажання, які моє серце має для тих, які мені дуже дорогі. 

Часто, стоячи у стіп нашого Господа, відчуваю, як моя душа наповнюється вдячністю на думку про благодать, якою Він мене обдарував, даючи мені таких рідних людей, мати яких – справжнє щастя. 

Я пам’ятаю, що другого січня день народження мого дорогого Дядька. Я горда з того, що народилася у той самий день, що й він, і надіюся, що він не забуває молитися за свою малу Терезу, яка скоро буде двадцятирічною старою дівою. Як біжить час!... Здається, що ще вчора добрий Дядько гойдав мене на своїх колінах, співаючи романс Синя Борода з таким поглядом, що я вмирала від страху… Арієта «Мірлітір» мені подобалася більше… Згадка про цю пісню ще сьогодні викликає в мене сміх. 

Бачите, дорогі Дядьку і Тітко, тягар років не позбавляє вашу донечку пам’яті, навпаки, вона в тому віці, коли спомини молодості мають особливу привабливість… 

Прошу Вас, мої дорогі, передати всі мої побажання тим, кого люблю, не називаю нікого по імені, бо місця на папері не вистачить, але всі імена записані в моєму серці і займають там багато місця. 

Ваша стара Племінниця, яка любить вас усім серцем. 

 

С. Тереза від Дитати Ісус 

н. к. ч. 

 

 

140. До матері Агнеси від Ісуса   

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус    20 лютого 1893 

 

Дорога Мамо, 

Як мені солодко, що можу тебе так називати!... Віддавна ти вже була моєю Мамою, але лише тайкома у серці я так називала ту, яка була моїм ангелом-хранителем і водночас моєю Сестрою; сьогодні добрий Бог благословив тебе… ти насправді стала моєю Мамою і будеш нею всю вічність… Ох! Який це чудовий день для твоєї дитини!... Вуаль, яку Ісус накинув на цей день (Ця «вуаль» – це сльози нової настоятельки, зворушеної вибором і, можливо, деякі невідомі обставини, які супроводжували цей вибір), робить його навіть світлішим у моїх очах, це печать улюбленого Обличчя, аромат таємничого букету (Натяк на молитву до Пресвятого Обличчя, укладену сестрою Агнесою у 1890 р.), який увійшов у тебе. Без сумнів, що так буде завжди, «Той, чиє обличчя було закрите» (Пор. Іс. 53, 3), Той, який дотепер прихований у своїй малій білій гостії і уділяється душам тільки приховано, розширить на все життя улюбленої апостолки свого божественного Обличчя таємничу вуаль, скрізь яку лише Він може проникнути!... Так, дух Матері Геновефи перебуває в тобі (Тереза нагадує про промову каноніка Делатроета до нової настоятельки і всієї спільноти відразу після виборів: «Ваша свята Мати Геновефа допоможе Матері; знаю, що Мати докладе всіх зусиль, аби наслідувати цінні приклади, які вона залишила. Можу сміливо сказати, не порушуючи зобов’язуючу дискретність, що якщо більшість сестер віддала свої голоси Преподобній Матері, то зробили це тому, що помітили, що Мати наслідує і відтворює чесноти Матері Геновефи»), і її пророчі слова сповнилися (Немає тексту, який би підтверджував ці «пророчі слова». Мати Геновефа мала сказати матері Агнесі, що коли їй сповниться тридцять років, то займе в Кармелю важливу посаду). У тридцять років ти розпочала публічне життя, хіба це не ти постачала всі монастирі Кармелю і численні побожні душі захоплюючими й поетичними епізодами з життя нашої Святої?... Але Ісус вже тоді глянув на мою дорогу Маму прихованим поглядом і не дозволив, щоб її упізнали, «бо її обличчя було приховане» (Лист до монастирів Кармелю з описом життя і смерті преподобної матері Геновефи від св. Терези, написаний сестрою Агнесою від Ісуса, але підписаний матір’ю Марією від св. Гонзаги, яка тоді була настоятелькою).

Якщо цей день такий прекрасний на землі, то яким він буде в Небі? Мені здається, що бачу нашу дорогу святу Маму, яка з радістю дивиться на свою Поліну (ту, яку так любила і так до неї була прив’язана) ( Поліна була улюбленицею мами; Марія – батька),  вона бачить, що Поліна тепер сама стала Матір’ю, Матір’ю багатьох дів, серед яких її Сестри. Яка таїна… 

Тепер ти будеш проникати в святилище душ і обдаровувати їх скарбами благодатей, які тобі дав Ісус. Без сумніву, страждатимеш… Вази будуть занадто малими, щоб вмістити цінні пахощі, якими ти захочеш їх наповнити, але Ісус також має маленькі музичні інструменти, на яких грає мелодію любові, але вміє користуватися усім, що має під рукою. Ти будеш як Ісус!... Сестричко, дорога Мамо, моє серце, серце твоєї дитини – це дуже маленька ліра, коли втомишся грою на арфах, візьми свою маленьку ліру, і тільки доторкнешся до неї – вона видасть звуки, яких бажаєш… вона ЗРОЗУМІЄ найслабший дотик твоїх посвячених пальців, і її слабенька мелодія з’єднається з піснею твого серця… 

О моя Мамо! Як багато як хотіла би тобі сказати… але ні, ти знаєш усе… Одного дня, коли тіні зникнуть, я спочину на твоєму серці і повторюватиму це солодке ім’я: Моя Мама.