121. До сестри Марії-Жозефіни від Хреста (Марцеліна Анна Хьюз, покоївка родини Герен. Вступила до бенедиктинок у Байє 18 липня 1889 )  

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус      Монастир Кармелю, 28 вересня [18]90 

 

Дорога Сестро, 

Твій лист дуже мене зворушив, дякую тобі за твої молитви за мене. Я пам’ятаю про тебе і ввіряю Богові всі твої наміри. 

Нарешті я вся належу Ісусові; Він, незважаючи на мою негідність, захотів узяти мене своєю малою обручницею. Тепер я повинна подавати Йому докази своєї любові, й розраховую на тебе, дорога Сестро, що допоможеш мені дякувати Нашому Господу. 

Ми з тобою отримали великі благодаті, і надіюся, що скоро тим самим зв’язком з’єднаємося з Ісусом назавжди (Сестра Марія-Жозефіна від Хреста зложить вічні обіти щойно через два роки – 10 серпня1892 ). 

Я мала щастя отримати благословення Святішого Отця для моїх обітів. Чернець, який постарався про це ( Брат Симеон з ордену християнських шкіл, директор колегіуму св. Йосифа в Римі. Благословення Святішого Отця, отримане завдяки братові Симеонові, допомогло Терезі подолати спокуси проти чернечого покликання. Тереза назвала їх «бурею, якої ще не бачила» (A76r)), написав мені, що ворогів Церкви дуже багато, в Римі ні на мить не припиняється боротьба проти Святішого Отця, Папи. Це сумно… 

Як добре бути черницею, молитися і втихомирити Божу справедливість, так, наша місія чудова, і вічності не вистачить для того, щоб дякувати за неї Нашому Господу. 

Дорога Сестро, віддаю твоїм молитвам мого дорогого Тата, який так підданий стражданням, і який такий чудовий у своїй покорі. Маю сміливість також просити ваше Згромадження молитися за мене. 

Прошу вірити, дорога Сестро, всім побожним почуттям тої, яка щаслива називатися 

 

Твоєю Сестричкою 

Терезою від Дитяти Ісус 

 

 

122. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   14 жовтня [18]90 

 

Дорога Селіно, 

Я не хочу, щоб лист Марії відправили, не додавши кілька слів від себе. Наша дорога Мати дозволяє мені молитися разом з тобою… Селіно, чи це не те, що ми завжди робимо разом?... 

Дорога Селіно, говорю тобі завжди те саме. Ах! Молімося за священиків, кожний день показує нам, що Ісус має мало друзів… Мені здається, що Він найбільш чутливий саме до невдячності, особливо, коли бачить, що посвячені йому душі віддають комусь іншому свої серця, які належать виключно Йому (якраз тоді Кармель у Лізьє молився за кількох священиків у важкій ситуації)… Селіно, зробімо в нашому серці маленький сад насолоди, куди Ісус міг прийти та відпочити… в нашому саду будемо вирощувати лише лілії, так, тільки лілії, бо інші квіти може вирощувати хтось інший, а лілії можуть дарувати Ісусові лише діви… 

«Дівоцтво – це глибоке мовчання на всі земні турботи», не лише на марні турботи, але на всі турботи… Щоби бути дівицею, необхідно думати лише про Обручника, який не терпить біля себе нічого, що не було би дівственним, «бо Він бажав народитися з діви, мати дівственного предтечу, дівственного опікуна, улюбленого дівственного учня і навіть дівственний гріб». Він хоче також мати малу дівственну обручницю, свою Селіну!... Також сказано, що «кожний у природний спосіб любить свою землю, в якій народився, і оскільки землею народження Ісуса є Діва понад усі діви, і Він захотів народитися з Лілії, то любить перебувати в серцях дів». Здається, що я забула про твою подорож (Проща Селіни з Леонією до Паре-лє-Моньяль, де урочисто святкували двохсоту річницю смерті св. Маргарити Марії Алякок (ще не канонізованої), 17 жовтня 1890)… ні, моє серце супроводжує тебе там, я розумію все, що відчуваєш… я розумію все!... Все минає, минула подорож до Риму з болісними пережиттями… наше минуле життя минуло… Смерть також промине, і тоді будемо радіти життям не лише століття, а мільйони років пройдуть для нас як один день, а після них наступні мільйони, наповнені миром і щастям… Селіно… 

Ревно молися до Пресвятого Серця, ти знаєш, я дивлюся на Пресвяте Серце не так, як увесь світ, я думаю, що серце мого Обручника належить лише мені одній, як моє – лише Йому єдиному, і я розмовляю з Ним у розкішній самотності серцем до серця, очікуючи на ту мить, коли зможу споглядати Його обличчям в обличчя!... 

Не забувай там про свою Терезу, прошепочи лише її ім’я, і Ісус зрозуміє, скільки благодатей пов’язано з цим місцем, особливо для серця, яке страждає… Я хотіла би також написати до Леонії, але це неможливо, не маю навіть часу перечитати цей лист, перекажи їй, що часто думаю про неї, і т. д., і т. д., я впевнена, що Пресвяте Серце обдарує її багатьма благодатями, і т. д., і т. д., перекажи їй усе, ти розумієш… 

 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

 

 

123. До пані Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   15 жовтня 1890 

 

Дорога Тітко, 

Мене дуже зворушили всі ваші подарунки на день моїх іменин, не знаю, як Вам дякувати і від чого почати. 

Спочатку, дорога Тітонько, Ви послали до мене чарівну Марію, яка від імені всіх, кого я люблю, склала мені побажання з нагоди іменин. 

Мене дуже втішили два красиві вазонки з квітами, які мені подарували мої дорогі сестрички Жанна і Марія; я поставила їх біля малого Ісуса, і вони щогодини випрошують для моїх двох сестричок стільки благодатей і благословенств, скільки квітів має кожний вазонок… 

Насамкінець, дорога Тітонько, ваші смачні тістечка увінчали іменини і наповнили серце вашої Терені вдячністю до вас за такі делікатеси. 

Я зворушена тим більше, бо знаю, дорога Тітонько, як Ви страждаєте, і, незважаючи на це, думаєте про свою Тереню. Але так, як Ви думаєте про неї, так і вона думає про вас і не перестає молитися до доброго Бога, щоб сторицею винагородив їй за її доброту до нас. Я також молюся за мою дорогу Жанну, щоб добрий Бог дав їй стільки щастя, скільки можливо мати на землі. Я також прошу Бога, щоб потішив Вас через велику пустку, спричинену виїздом моєї дорогої сестри (1 жовтня 1890 р. Жанна Герен вийшла заміж за доктора Ля Ніла і переїхала в Куен, 50 км. від Лізьє). Я пам’ятаю також про мого дорогого Дядька, прошу його міцно обняти від мене. 

Прощаюся з вами, дорога Тітонько, а скоріше лише відкладаю перо, яке так незграбно виконує місію, доручену йому моїм серцем. Воно не віддаляється від вас ані на мить. 

 

Ваша донечка 

С. Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

 

124. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 20 жовтня [18]90 

 

Дорога Селіно, 

Твоя Тереза приходить привітати тебе з іменинами!... Думає про це вже віддавна, отож у цьому році вона не буде останньою. Селіно, можливо, що це твої останні іменини на землі (Селіна мала хворе серце)!... можливо!... яка солодка надія… можливо, що наступного року квіточка Селіна, незнана на землі, буде вже на серці Божественного Агнця, але захоплені очі ангелів споглядатимуть тоді не вбогу й некрасиву квіточку, а сліпучо білу лілію!... Селіно, життя таке таємниче, нічого не знаємо… нічого не бачимо… але Ісус вже відкрив нашим душам те, чого людське око ще не бачило!... Так, наше серце передчуває те, чого не могло би зрозуміти, тому що часом бракує нам думок, щоб висловити те, що відчуваємо в душі!... 

Селіно, посилаю тобі дві Селіни (дві астри) на твої іменини, зрозумієш їхню мову… вони на одному стеблі, зростали разом під одним сонцем, розпускали пелюстки під одним промінням, і, без сумніву, помруть в один день!... 

Очі створінь не думають затриматися на квіточці-Селіні, хоча її біла корона повна таємниць, у своєму серці вона носить багато інших квітів, безперечно, дітей своєї душі (душі), окрім того, її білі пелюстки всередині червоні, можна сказати – забарвлені власною кров’ю!... 

Селіно!... Сонце і дощ можуть падати на цю незнану квіточку, а вона не зів’яне! Ніхто не хоче її зірвати!... Чи ж вона не незаймана?... Так, бо лише Ісус поглянув на неї, бо це Він створив її виключно для себе!... Ох! Отож вона щасливіша від красивої троянди, яка належить не лише Ісусові!... 

Селіно, можна сказати, що вітаю тебе з іменинами в незвичний спосіб, але ти зрозумієш неясні слова своєї Терези!... 

Селіно, мені здається, що доброму Богові не треба років для того, щоб докінчити діло любові в душі, один промінь Його серця – і Його квітка розквітне для вічності!... 

 

Твоя Тереза від Дитяти Ісус 

і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. 

 

 

125. До пані Герен 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   Кармель, 17 листопада 1890 

 

Дорога Тітко, 

З якою радістю я поспішаю скласти Вам побажання з нагоди Ваших іменин!... Вже довший час я думаю про цей гарний день і радію з того, що можу звернутися до дорогої Тітки і сказати їй, як її остання і наймолодша донечка любить її; вона хоче бути останньою і найменшою в усьому, але в любові й ніжності вона ніколи не дозволить старшим сестрам випередити її… Окрім того, чи це не право Вен’ямина любити більше, ніж інші?... 

Скільки споминів пов’язано з датою 19. Я раділа вже задовго до цього дня, спочатку тому, що це були іменини моєї дорогої Тітки; а потім тому, що цього дня отримувала багато гарних гостинців. Але час минає, пташенята виросли, потім розправили крила і полетіли з солодкого гнізда свого дитинства. Але, дорога Тітонько, підростаючи, серце Вашої донечки також зростало в ніжності до Вас, і лише тепер воно розуміє, скільки Вам завдячує… Щоби віддати борг, я маю лише єдиний спосіб, будучи дуже вбогою, але маючи нареченого – могутнього і дуже багатого Царя, я попрошу Його в надмірі вилити скарби своєї любові на дорогу Тітку і винагородити їй за всю материнську любов, якою вона огортала моє дитинство. 

Дорога Тітко, не прощаюся з Вами, бо розраховую бути з Вами весь день, і надіюся, що Ви прочитаєте серце вашої донечки. 

 

Тереза від Дитяти Ісус 

н. к. ч. 

 

 

126. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   3 квітня 1891 

 

Дорога Селіно, 

Ми бачилися сьогодні після обіду з Маргаритою М. (Маргарита-Марія Модельонд, племінниця п. Герен, вийшла заміж за суддю, атеїста Рене Тістена), я не маю часу, щоб розказати тобі деталі цього візиту, але не можу не розказати тобі, яке це було добро для моєї душі… Ах! Селіно, яке ж це щастя бути вибраними Обручником Дів!... Маргарита довірила нам свої інтимні секрети, про які нікому не розповідає. За неї треба багато молитися, бо має дуже багато спокус… Вона говорить, що жодна книжка не промовляє до неї, я думаю, що «Таїни майбутнього життя» (автор С. Арміньйон) допоможуть їй і підкріплять її віру, яка, на жаль, під загрозою!... Вона нам сказала, що може читати книжки так, що чоловік про це не знатиме. 

Необхідно, щоб ти дала їй цю книжку і сказала, що ми вважаємо, що вона її зацікавить, але нехай розпочне її читати з третього розділу, де є маленький образок, бо перші розділи її не зацікавлять, я думаю, що буде краще, якщо ти їй не скажеш, що вже читала цю книжку, а що тільки виконуєш доручення, бо вона занепокоїться, якщо взнає, що ми сказали тобі хоча би слово з її звірянь. Ми би хотіли, щоб пані Модельонд і моя тітка не знали, що позичаємо цю книжку Маргариті. Зрештою, роби як вважаєш за краще і скажи їй, що може тримати в себе книжку стільки часу, скільки захоче… Якщо не зможеш дати їй цю книжку так, щоб ніхто не бачив, то, може, краще не давати, але, принаймні, нагадай їй про неї. Але я вважаю, що для неї буде добре почитати цю книжку, бо, напевно, там знайде відповідь на свої сумніви!... Думаю, що це буде приємне Богові; Він надихнув мене цією ідеєю, але знаєш, що Тереза не може нічого зробити без Селіни, обидві потрібні для завершення праці, отож Селіна мусить закінчити те, що розпочала Тереза!... Селіно… якби ти знала, як я тебе люблю, і яка чиста моя любов до тебе!... 

Дорога Селіно, твоя мала Тереза завжди з тобою, бо ти є в її серці і ти є половиною її серця… 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. 

 

 

127. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   Кармель, 26 квітня [18]91 

 

Дорога Селіно, 

Вже четвертий раз твоя Тереза із самотності Кармелю складає тобі побажання в день твоїх уродин… Ох! І як мало ці побажання подібні до світських побажань… І Тереза бажає своїй Селіні не здоров’я, щастя, багатства, слави тощо, о ні! Нічого з того!... Наші думки не на землі вигнання, наші серця там, де наш скарб, а наш скарб вгорі, в батьківщині, де Ісус приготував нам місце біля Себе. Кажу місце, а не місця, бо, без сумніву, той самий трон зарезервований для тих, які на землі були завжди однією душею… Ми разом зростали, разом Ісус навчав нас своїх глибоких таїн, які приховав від сильних і об’явив маленьким, разом ми страждали в Римі, отож наші серця були тісно з’єднані, а життя на землі могло би бути ідеалом щастя, якби Ісус не прийшов і не з’єднав наші серця ще міцніше. Так, розділяючи нас, Він з’єднав нас у спосіб, до цього моменту незнаний моїй душі, бо з цієї миті я не можу вже нічого прагнути тільки для себе, а завжди – для нас обох… Ах! Селіно!... Три роки назад наші серця ще не були розбиті, щастя на землі ще було для нас можливе, але Ісус глянув на нас поглядом любові, поглядом, затуманеним слізьми, і цей погляд став для нас океаном страждання, але також океаном благодатей і любові. Він забрав у нас того, кого ми так ніжно любили, у спосіб набагато болючіший від того, коли забрав у нашому дитинстві нашу дорогу маму, але чи все це не для того, щоб ми могли молитися насправді: «Отче наш, що єси на небесах». Ох! Яке ж потішаюче це слово, який безмежний горизонт воно відкриває перед нашими очима… Селіно, земля на чужині родить для нас лише бур’яни і терня, але чи це не є також і доля нашого Божественного Обручника? Ох! Яке ж чудове те, що нам призначене, а хто нам скаже – що для нас приготовано у вічності?... Дорога Селіно, коли ми були малими, ти задавала мені стільки запитань, я дивуюся, чому ти ніколи мене не запитала: «А чому добрий Бог не створив мене ангелом?» Ах! Селіно, скажу тобі те, що думаю, якщо Ісус не створив тебе ангелом у Небі, то тому, що хотів, щоб ти була ангелом на землі, так, Ісус хоче мати на землі небесний двір, як на небі! Хоче мати ангелів-мучеників, ангелів-апостолів, і для цього створив малесеньку незнану квітку, яка називається Селіною. Він хоче, щоб ця мала квіточка рятувала душі для Нього, і для того бажає лише одного – щоб маленька квіточка дивилася на Нього, переживаючи своє мучеництво… І це таїнственне взаємне споглядання Ісуса і Його квіточки вчинить чудо і дасть Ісусові багато інших квітів (особливо за одну Лілію, яка зів’яла і висохла, яку необхідно перемінити в троянду любові й сокрушення!) (Натяк на майбутнє навернення колишнього кармеліта о. Яцка Лойсона, за якого молилася Тереза. Він відійшов від Церкви, бо не міг прийняти догму про непомильність папи, і одружився). 

Дорога Селіно, не гнівайся на мене за те, що сказала тобі, що в Небі займемо одне місце, бо, знаєш, я думаю, що маленька маргаритка може добре рости на тій самій землі, що й прекрасна сліпучо-біла лілія, а мала перлина може бути оправлена біля діаманту і світитися його сяйвом!... 

Ох! Селіно, любімо Ісуса безмежно, з двох наших сердець зробімо одне, аби було велике в любові!... 

Селіно, з тобою я ніколи не закінчу, зрозумій усе, що я хотіла би сказати тобі в день твоїх 22-их уродин!... 

Твоя сестричка, яка є одним цілим з тобою… 

(Знаєш, що разом маємо 40 років, нічого дивного в тому, що маємо вже достатній досвід, що ти про це думаєш?) 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. (Тереза була розсіяна, тому підписала «новичка» замість «черниця»

 

 

 

128. До сестри Марії від Пресвятого Серця (на зворотній стороні образка) 

 

5 липня 1891 

 

Моїй дорогій сестрі у свято Найдорожчої Крові (1 липня – свято Найдорожчої Крові Ісуса Христа, було усунено з календаря римо-католицької Церкви у 1969) з нагоди закінчення новіціату. 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. 

 

 

129. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   8 липня 1891 

 

Дорога Селіно, 

Твій короткий лист багато сказав моїй душі. Був для мене точним відлунням, яке повторило мої думки… 

Наша дорога Мати (Марія від св. Гонзаги) ще дуже хвора, дуже сумно дивитися на страждання тих, кого любимо. Але сильно не переживай, бо хоча Ісус хотів би радіти присутністю в Небі нашої дорогої Матері, але Він нам не відмовить і ще не позбавить присутності на землі тої, чиї материнські руки так добре нас ведуть і потішають на вигнанні життя… Ох! Яке ж це вигнання, вигнання на землі особливо тепер, коли здається, що все нас покидає… Але саме тоді воно цінне, саме тоді світить день спасіння, так, дорога Селіно, лише страждання може народити душу для Ісуса… Це дивовижно, що нами так добре опікуються, нами, єдиним прагненням яких є спасти душу, яка здається втраченою назавжди… Деталі мене дуже зацікавили, серце почало битися сильніше… Але хочу розповісти тобі також про інші деталі, які не дуже втішні. Нещасний блудний син подався до Кутансу, де проголошує науки, як і в Куен. Здається, що хоче пройти через усю Францію… Селіно… При чому додають, що легко помітити, що його мучить совість, входить у церкви з великим хрестом і робить враження великої побожності… Його дружина завжди разом з ним. Дорога Селіно, на ньому лежить велика провина, може навіть більша, ніж провина будь-якого грішника, який уже навернувся, але чи ж Ісус не може зробити те, чого ще ніколи не робив? Якщо би Він не бажав цього, то чи би збудив у серцях своїх вбогих обручниць прагнення, які не можуть збутися?... Ні, це ясно, що Він більше, ніж ми, хоче повернути до вівчарні цю бідну заблукану овечку; наступить день, коли Ісус розплющить ( Колишній священик Яцинт Лойсон, екскармеліт, на якого наклали велику екскомуніку, помер в Парижу 9 лютого 1912 у віці 85 років. При помираючому не було римо-католицького священика, тільки вірменський і православний священики і три протестантські пастори. Слід зауважити, що в маренні постійно повторював: «О мій тихий Ісусе». Свята Тереза від Дитяти Ісус молилася за нього все своє чернече життя, пожертвувала в його наміренні останнє причастя 19 серпня 1897; це був день св. Яцинта. Деталі, які отримав Кармель: 

З абатства святого Моріса в Клєрво:19 серпня 1912. 

«В момент смерті нещасного одна упривілейована душа бачила, що у надприродний спосіб він був просвічений стосовно усіх своїх гріхів цілого життя. Це видіння було для нього великою спокусою впасти в розпач, але він її щасливо подолав». 

Від отця Фламеріона ТІ, великого французького екзорциста, 25 серпня 1912: 

Результат екзорцизму: «Ти запитав нас 25 серпня 1912 через Діву, чи Яцинт осуджений. Отож ми змушені відповісти, що він врятований через заступництво Терези і молитви святих чернечих душ, врятований через один погляд, звернений до нашого Господа Ісуса Христа, перед тим, як став на суді за хвилину до осудження») йому очі, і тоді, хто знає, може він йтиме по Франції з зовсім іншими намірами. Не припиняймо молитися, довіра робить чуда, а Ісус сказав блаженній Маргариті-Марії: «Одна справедлива душа має таку владу над моїм серцем, що може випросити прощення для тисячі злочинців». Ніхто не знає, чи він справедливий, чи грішник, але Селіно, Ісус дає нам благодать відчути в глибині серця, що ми би воліли скоріше вмерти, ніж Його образити. Окрім того, це не наші заслуги, а нашого Обручника, які стають нашими настільки, наскільки ми їх жертвуємо нашому Небесному Отцеві, аби наш брат, син Пресвятої Діви, повернувся подоланим і сховався під покров наймилосерднішої з усіх Матерів… 

Дорога Селіно, мушу закінчити, відгадай решту, маєш цілі томи до відгадування!... 

Обніми від мене всіх (Селіна була тоді в маєтку Мьюс у родини Герен на вакаціях. Вони почергово мінялися з Леонією, аби одна завжди була біля хворого пана Мартена в Куен), а те, що захочеш їм сказати, відповідатиме моїм думкам!... 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. 

 

 

130. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   Кармель, 23 липня [18]91 

 

Дорога Селіно, 

Мені знов доручили відповісти тобі… Мати Женевьєфа (Мати Женевьєфа від св. Терези заснувала у 1838 Кармель у Лізьє, багато разів була настоятелькою. Померла 5 грудня 1891, маючи 87 років, в опінії святості) була сильно зворушена твоїм листом, і вона дуже молиться за свою Селінку; яка ж то благодать, коли така свята молиться за тебе і любить тебе!... Вчорашня урочистість була захоплюючою (60-и річний ювілей вічних обітів матері Женевьєви), це справді був передсмак Неба… Нам дуже сподобались усі подарунки: риба, вишня, солодощі, добре подякуй тітці й скажи їй наймиліші слова, які захочеш… 

Дорога Селіно, твої два листи сказали мені дуже багато й розчулили до сліз… 

Той, хто тобі освідчився (Генрик Модельонд, який просив руки Селіни), розсмішив мене, слід признати, що мав велику сміливість, щоби прийти по наречену Небесного Царя, але бідак напевно не побачив «знак, який Обручник зробив на твоєму чолі», таїнственний знак, який може споглядати лише Ісус і ангели Його царського двору… Селіно, чому такі надзвичайні привілеї, чому?... Ах! Яка ж то благодать – бути дівою, бути обручницею Ісуса, це повинно бути добрим і шляхетним, бо найчистіше й найрозумніше створіння воліло залишатися дівою, ніж стати Матір’ю Бога… І саме цю благодать дає нам Ісус. Він хоче, щоб ми були Його обручницями, і потім обіцяє нам, що будемо також Його Мамою і сестрами, бо в Євангелію говорить: «Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати» (Мт. 12, 50). Так, той, хто любить Ісуса, є Його родиною. Знаходить у цьому єдиному серці, якому немає подібних, усе, що прагне. Знаходить там своє Небо!... 

Дорога Селіно, будьмо завжди ліліями Ісуса, я прошу в Нього благодать забрати лілії з цього світу до того, як шкідливий вітер землі здує з їхніх тичинок хоча би одну пилинку, від якої може пожовтіти блиск і білість лілії. Потрібно, щоб Ісус знайшов у своїх ліліях усе, що бажає знайти, чистоту, яка шукає лише Його і лише в Ньому спочиває… 

На жаль! Ніщо так легко не можна заплямити, як лілію… Ну що ж! Я говорю, що якщо Ісус сказав Магдалині, що тому, хто більше любить, більше прощається, то це більш слушне тоді, коли Ісус прощає гріхи наперед!... Розумієш, Селіно?... Окрім того, якщо сльози Ісуса – це усмішка душі, то чого вона може боятися? Я думаю, що ці таїнственні перли можуть вибілювати лілії і зберігати їхній блиск… Дорога Селіно, проминає постать цього світу, зникають тіні, скоро будемо в нашій батьківщині, скоро радості нашого дитинства, недільні вечори, довірливі розмови… все це буде нам дано назавжди і в надмірі, Ісус поверне нам радість, якої позбавив нас на мить!... Тоді побачимо потоки світла, які виходять із сяючої голови нашого дорогого Тата, і кожний білий волосок буде як сонце, яке переповнюватиме нас радістю і щастям!... Отож, чи життя – це сон?... І думати, що через сон можемо рятувати душі!... Ах! Селіно, не забуваймо про душі, а забудьмо про себе ради них, і одного дня Ісус скаже, дивлячись на нас: «Яке красиве чисте покоління незайманих душ!» 

Міцно обнімаю Марійку, Леонію і всіх інших, щодо тебе, Селіно, то знаєш, яке місце займаєш у моєму серці!... 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч.