111. До сестри Марії від Пресвятого Серця   

 

30-31 серпня 1890 

 

Дорога Хресна Мамо, якби ти знала, як твій Небесний спів захопив душу твоєї донечки!... 

Запевняю тебе, що вона майже не чує небесного співу (Сестра Марія від Пресвятого Серця написала до Терези словами Ісуса: „Маленька наречено... чи чуєш небесний спів, який вже оспівує наше божественне з’єднання?...). Її шлюбна подорож дуже суха, її наречений, це правда, дозволяє їй відвідувати багаті й чудові країни, але ніч заважає ними захоплюватися і, особливо, радіти цією красою. 

Може ти думаєш, що вона цим засмучена, але ні, навпаки, вона щаслива, що йде за своїм обручником задля любові до Нього одного, а не задля Його дарів… Він сам такий красивий, такий захоплюючий! Навіть коли мовчить… навіть коли приховується!... 

Чи ти розумієш свою донечку?... 

Її втомили земні втіхи, вона прагне лише свого Улюбленого, лише Його одного… Не забувай багато молитися за донечку, яку ти виховала і яка твоя.  

  

112. До сестри Агнеси від Ісуса 

 

1 вересня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   Понеділок 

 

Передаю тобі лист, який я написала для Тата (Цей лист не зберігся); якщо вважатимеш, що його не можна висилати, то передай мені чорновик, але думаю, що він його і так не зрозуміє (Натяк на стан здоров’я батька)… Ах! Яка ж це таїна – любов Ісуса до нашої родини!... Яка таїна – сльози і кров обручника крові (Вих. 4, 25. – O. Пішон ТІ охоче цитував цей текст)… 

Завтра піду до о. Юфа (Духівник Кармелю від 1870, до того три роки був вікарієм при парафії св. Якова. Побожний і ревний священик, які віддавав усі сили Згромадженню. Дуже поважав св. Терезу від Дитяти Ісус. Помер 8 жовтня 1897 у віці 55 років); він сказав мені зробити короткий огляд (генеральна сповідь) за час мого перебування в Кармелю; прошу помолитися, щоб Ісус залишив мені мир, який ДАВ МЕНІ. Я була дуже щаслива, що отримала розрішення в суботу… Але я не розумію реколекцій, які зараз відправляю, ні про що не думаю, одним словом – я в дуже темному підземеллі!... Ох! Ти, яка є моїм світлом, проси Ісуса, щоб не дозволив, щоб душі були позбавлені потрібного світла через мене, а щоб моя темрява допомогла їх освітити… Проси Його також, щоб я добре відправила реколекції і щоб Він був задоволений, наскільки це можливо; тоді і я буду задоволена і згоджуся, якщо така Його воля, усе життя йти темною дорогою, на якій стою, аби одного дня дійти до вершини гори Любові, але вірю, що це не станеться тут, внизу. 

(Питиму моє вино, навіть цього ранку воно би мені смакувало, але не могла знайти Нашу Матір) (Попросити дозволу). 

Чи треба написати до пані Папіно?... Мені здається, що цього не варто робити, вона не зрозуміє, може краще почекати до дня постригу?...  

  

113. До сестри Марії від Пресвятого Серця 

 

2-3 вересня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

 

Якби ти знала, як мене радують твої слова!... Це для мене музика Неба, мені здається, що чую голос ангела… 

Але чи ти не ангел (Сестра Марія від Пресвятого Серця справді у різний спосіб була «ангелом» молодшої сестри і хресної дочки, бо їй доручили ввести Терезу у звичаї Кармелю в перші тижні її постуляту. Черниця, якій це доручають, за чернечими звичаями, називається «ангелом»), який мене вів і керував мною на дорозі вигнання аж до мого вступу до Кармелю? І навіть тепер ти завжди залишатимешся моїм ангелом, який потішав мене у дитинстві, і я бачу в тобі те, чого інші не можуть побачити, бо ти так добре вмієш приховувати те, ким ти є, що в день вічності багато людей здивуються. 

Але твоя донечка не здивується, і якими би чудовими не були твій трон і корона, її не здивують дари любові божественного Обручника для тієї, яка сформувала в її серці таку саму любов до Обручника дів, і твоя донечка вірить, що також буде у твоїй короні маленькою квіткою, яка віддасть свій покірний блиск для слави свого видимого земного ангела.

 

  

114. До сестри Агнеси від Ісуса 

 

3 вересня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

 

Дороге Ягня, так, для нас радість завжди буде перемішана зі стражданням, вчорашня благодать (Благословення Льва XIII,   отримане за посередництвом брата Симеона, засновника колегіуму св. Йосифа в Римі, про яке просила Тереза для своїх урочистих обітів. Див. A 76 r) вимагала коронації, і Ісус уділив її тобі й водночас мені, бо все, що завдає тобі страждання, глибоко мене ранить!... Я хотіла би знати, чи Наша Мати тебе потішила і чи ти ще засмучена? Я думаю, що слід подякувати «Святому Старцеві Симеонові» і сказати йому, що його лист прийшов, що ти на це скажеш?... Посилаю тобі короткий лист сестри Терези від Ісуса, який вона мені дала сьогодні вранці (Ця сестра часто просила Терезу малювати гарні образки, що було довгою і важкою працею). Чи треба це для неї зробити?... Я не маю взірців, окрім того вважаю, що білизна і Пресвята Діва (Тереза лагодила білизну і робила прикраси для фігури Пресвятої Діви) – це важливіші справи, але зроблю те, що мені скажеш. 

Чи ти думаєш, що Селіна справді помре (проблеми Селіни з серцем)?... Вчора я обіцяла, що складу урочисті обіти за нас обох, але не насмілюся просити Ісуса залишити її на землі, якщо Його воля інша. Я думаю, що любов може компенсувати довге життя… Ісус не дивиться на час, бо в Небі вже немає часу, Він дивиться лише на любов. Попроси Його, щоб дав і мені багато любові, я не прошу чуттєвої любові, лише такої, яку відчуває Ісус. Ох! Любити Його і робити все для того, щоб Його любили, як це солодко!... Скажи Йому, щоб забрав мене у день урочистих обітів, якщо після них я могла би Його образити, бо хочу взяти до неба білу шату мого другого хрещення незаплямленою, але мені здається, що Ісус може дати мені благодать, щоб я Його більше не ображала, або, принаймні, робила помилки, які Його не ОБРАЖАЮТЬ, але впокорюють мене і роблять мою любов сильнішою. Якби ти знала, скільки всього я ще хотіла би тобі сказати, якби мала слова, які виражають те, що думаю, чи скоріше – не думаю, а відчуваю!... Життя справді таїнственне!... Це пустеля і вигнання… але в глибині душі відчуваємо, що прийде день безмежної ДАЛЕЧІНІ, яка змусить нас назавжди забути про смуток пустелі й вигнання… 

 

піщинка 

 

 

Преосвященний отець Домен (Духівник бенедиктинок у Лізьє. Був сповідником Терези, коли там вчилася. Говорить про нього у A 37v. Помер 14 червня 1908 у віці 75 років) не знає, що складаю урочисті обіти, чи я повинна йому сказати? Я думаю, що якщо Наша Мати ще не писала до абатства, то може повідомити сестер, щоб йому сказали.  

  

 

115. До сестри Агнеси від Ісуса 

 

4 вересня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Передаю тобі лист з Риму (Апостольське благословення, отримане за посередництвом брата Симеона. Селіна повинна була показати його батькові), щоб ти віддала його Селіні, якщо захочеш. Може Тато не зрозуміє його, але взяти з собою лист не важко, а якщо зрозуміє, то буде дуже щасливим. Чи треба також передати йому текст моїх обітів, щоб він їх благословив (Тереза хотіла, щоб батько благословив вінок, який вона одягне в день урочистих обітів. Хотіла також, щоб вінок приклали до його чола, позначаючи цим символічним жестом його участь у посвяченні дочки. У вінок хотіла вкласти текст обітів. Селіна виконала бажання Терези)? Якщо ти погоджуєшся, то скажи мені завтра вранці, щоб я швидко їм написала. Цю картку можна вложити в вінок, але може краще нічого не робити?... 

Дякую за короткий лист, як би ти знала, як він мене втішив!... Моя душа завжди в підземеллі, але вона дуже щаслива, так, щаслива, бо не має жодних утіх, бо вважаю, що у такий спосіб її любов не подібна до любові земних наречених, які завжди дивляться на руки своїх наречених, щоб побачити дарунки, які вони їм приносять, або на їхні обличчя, щоб побачити усмішку любові, яка їх захоплює… 

Але вбога мала наречена Ісуса відчуває, що любить Ісуса ради Нього самого, і хоче дивитися на обличчя свого Улюбленого лише для того, щоб помітити сльози, які спливають з Його очей, бо вони захопили її своєю прихованою привабливістю!... Вона хоче їх позбирати, ці сльози, і приоздобити себе ними в день шлюбу, ці прикраси також будуть приховані, але Улюблений їх побачить. 

 

 

116. До сестри Марії від Пресвятого Серця 

 

7 вересня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Я дуже хочу, щоб свічки біля Дитяти Ісуса були запалені, коли йтиму до каплиці (Процесія проходила біля фігурки Дитяти Ісуса, якою Тереза опікувалася), чи ти не могла би їх запалити?... Я прошу тебе не забути про це… Я не поміняла їх на нові, рожеві свічки, бо вони більше промовляють до моєї душі, вони засвітилися в день моїх облечин, були тоді рожевими й свіжими. Тато (це він дав їх мені) був там, і все було так радісно!... Але тепер рожевий колір зник, чи ж може тепер для сироти з Березини бути якась радість рожевого кольору?... Ох! Для неї тепер існує лише небесна радість… радість, у якій все створене є нічим і поступається місцем нествореному, яке є дійсністю… 

Чи ти розумієш свою донечку?... Завтра вона стане нареченою Ісуса, завтра вона стане нареченою Того, чиє обличчя було закрите і кого ніхто не впізнав!... Який же ж це зв’язок і яке майбутнє!... Так, я відчуваю, що на моєму шлюбі будуть ангели, святкувати буде лише Небо, маленька наречена і її дорогі сестри!... 

 

 

117. До сестри Марії від Пресвятого Серця ( Присвячення на зворотній стороні образка – Божа Мати клячить перед Дитятком Ісус )  

 

Пам’ятка з 8 вересня 1890 

 

День, який запам’ятався назавжди, коли твоя донечка, як і ти, стала обручницею Того, який сказав: «Царство моє не від світу цього» (Ів. 18, 36), і пізніше: «І побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних» (Мр. 14, 62). Це саме той день, на який ми чекаємо… День вічного шлюбу, коли Ісус витре сльози з наших очей і посадить нас на троні біля себе… 

Зараз його обличчя ніби сховане від очей смертних, але ми, які розуміємо Його сльози у цій долині вигнання, незабаром побачимо його промінне обличчя у батьківщині, тоді зазнаємо екстази і вічного з’єднання у славі з нашим Обручником… Молися, щоб та, яку ти ввела на дорогу чеснот, одного дня була біля тебе в батьківщині!... 

 

Твоя донечка 

 

 

118. Запрошення на Весілля сестри Терези від Дитятка Ісус й Пресвятого Лику (A 77v)  

 

8-20 вересня (?) 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Всемогутній Бог, Сотворитель Неба і землі, Правлячий Владика Світу й Преславна Діва Марія, Цариця небесного Двору, ласкаво повідомляють про Весілля свого Достославного Сина. Ісуса, Царя Царів і Господа господ, з Дівицею Терезою Мартен, нині Дамою й Князівною королівств, даних у посаг її Божественним Нареченим, а саме: Дитинства Ісуса і Його Страждань, оскільки її дворянські титули: Дитятка Ісус і Пресвятого Лику. 

Пан Людовік Мартен, Власник і Пан помість Страждання і Приниження і Пані Мартен, Князівна й Дама Двору Небесного, ласкаво повідомляють про Весілля своєї Доньки, Терези, з Ісусом, Словом Божим, другою Особою Достойної Поклоніння Трійці, Який за сприяння Духа Святого став Чоловіком і Сином Марії, Цариці Небесної. 

Хоча ви й не могли бути запрошені на церемонію Шлюбного благословення, яке було мені дане на горі Кармель 8 вересня 1890 р. (туди був допущений тільки небесний двір), вас запрошують на повернення з Весілля, яке відбудеться Завтра, в День Вічності, коли Ісус, Син Божий, прийде на Хмарах Небесних у сяйві своєї Слави, щоб судити Живих і Мертвих. Оскільки година ще невідома, вас просять бути напоготові й чувати.   

 

 

119. До сестри Марти від Ісуса (присвята на зворотній стороні образка)  

 

23 вересня 1890 

 

Дорогій Товаришці з нагоди найчудовішого дня в її житті, неповторного дня, у якому вона віддала себе Ісусові. 

Потішаймо разом Ісуса за всю невдячність душ, а наша любов нехай допоможе Йому забути про свої страждання. 

 

Твоя негідна Сестричка 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч. (Негідна кармелітська черниця,  

до вічних обітів підписувалася н. к. н. – негідна кармелітська новичка

 

 

120. До Селіни 

 

23 вересня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

 

Ох! Селіно, як я можу розповісти тобі про те, що коїться в моїй душі?... Вона розірвана (Тереза сподівалася, що батько буде присутній на її обітах, бо його стан покращився. Але в останній момент п. Герен спротивився, побоюючись, і слушно, що емоційне піднесення може бути небезпечним для хворого), але відчуваю, що ця рана завдана дружнього рукою, божественно заздрісною рукою!... 

Все було приготоване до мого шлюбу, але чи ти не бачиш, що бракувало ще чогось до цього свята? Це правда, що Ісус уже поклав багато дорогоцінного каміння у мій кошик, але, без сумніву, бракувало одного виняткової краси, і цей цінний діамант Ісус подарував мені сьогодні… Селіно… приймаючи його, я плакала… я ще плачу, я би докоряла собі, якщо би не знала, «Що існує любов, єдиним свідченням якої є сльози» (Цитата з вірша Селіни). Це сам Ісус так учинив, це Він, і я впізнала дотик Його любові… 

Ти знаєш, як я хотіла сьогодні вранці побачити нашого дорогого Тата, але тепер бачу ясно, що його відсутність – це Божа воля; Він допустив це лише для того, щоб випробувати нашу любов… Ісус хоче мене як сироту, хоче, щоб я була сама з Ним самим, щоб з’єднатися зі мною глибше, Він хоче також дати мені в Батьківщині радість, яку відмовив мені на вигнанні!... Селіно, втішу тебе, наш Обручник – Обручник сліз, а не усмішок, даймо Йому наші сльози, аби Його потішити, і якогось дня ці сльози переміняться у посмішки невимовної ніжності!... 

Селіно, не знаю, чи зможеш зрозуміти мій лист, я ледве тримаю перо… хтось інший міг би добре пояснити тобі розмову з дядьком, але твоя Тереза вміє висловлюватися лише мовою Неба. Селіно, зрозумій свою Терезу!... 

Сьогоднішнє випробування – це страждання, яке важко зрозуміти, бачимо подаровану нам радість, вона можлива, природна, простягаємо руку… і не можемо вхопити таку бажану втіху… Але Селіно, це все – така таїна!... Ми не маємо вже притулку тут, на землі, але, принаймні, ти можеш сказати як Пресвята Діва: «Який це притулок!» Так, який це притулок… Але це не людська рука, це Ісус це вчинив, це Його «прихований погляд» торкнув нас!... Я отримала лист від отця (о. Пішон ТІ) на вигнанні, ось один фрагмент: «Ох! Моє алілуя наповнене слізьми. Жоден із твоїх батьків не зможе офірувати тебе Ісусові. Чи ж треба бідкатися над тобою тут, на землі, коли ангели вгорі радіють, а святі тобі заздрять. Твій тернистий вінець збуджує їхню заздрість. Полюби ці колючки як запоруку любові свого Божественного Обручника». 

Селіно, приймімо всім серцем колючку, яку Ісус нам дарує, завтрашнє свято для нас буде святом сліз, але відчуваю, що Ісус радітиме!... Хотіла би сказати тобі більше, але мені бракує слів!... Мені доручили втішити тебе, але, без сумніву, я погано виконала це завдання… Ах!... Як би я могла передати тобі мир, який Ісус вклав у мою душу, занурену в сльозах, це те, що я в Нього прошу для тебе, бо ти є мною!... 

Селіно!... Тіні утікають (П. п. 4, 6) і проминає образ світу цього (1 Кор. 7, 31), скоро, дуже скоро побачимо незнане, але улюблене обличчя, яке захоплює нас своїми сльозами. 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. ч.