101. До Селіни  

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   31 грудня [18]89 

 

Дорога Селіно, 

Складаю тобі останні мої побажання у цьому році!... Через кілька годин він промине назавжди… він буде у вічності!... 

Оскільки моя Селіна вже в ліжку (кармелітки останню годину року чували на молитві, а новий рік розпочинали спільними молитвами в хорі), то це я мушу її відвідати з новорічними побажаннями…  

Ти пам’ятаєш те, що було?... Проминаючий рік був добрим, так, був цінним для неба, аби наступний був таким самим!... 

Селіно, я не дивуюся, що бачу тебе в ліжку по такому році, після такого дня слід відпочити!... Ти розумієш?... Можливо, що наступний рік буде останнім!!! Ах! Користаймо, користаймо з найкоротших моментів, наслідуймо скупих, будьмо заздрісними у найменших речах для Улюбленого!... У цьому році останній день року дуже сумний… Серце, наповнене споминами, буде чувати і чекати півночі… Пам’ятаю все… тепер ми сироти (батько був дуже хворий і не реагував на зовнішнє оточення), але можемо промовляти з любов’ю «Отче наш, що єси на Небесах». Так, нам залишилося ще єдине все наших душ!...  

Ще один рік минув! Селіно! Він минув, минув, і вже ніколи не повернеться; як проминув цей рік, так промине наше життя і ми скоро скажемо: «Воно пройшло», не марнуймо свого часу, скоро вічність засвітиться перед нами!... Селіно, якщо прагнеш, то навертаймо душі, необхідно, щоб у наступному році ми здобули багато священиків, які здатні любити Ісуса!... які торкають Ісуса так ніжно, як Його Марія торкала в яселках!...  

 

Твоя сестричка 

Тереза від Дитяти Ісуса 

і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

Також бажаю щасливого Нового Року для Льольо (Леонія), але надіюся, що її побачу!... Подякуй щиро дядькові та тітці, скажи їм, що я глибоко зворушена всіма їхніми подарунками, щиро подякуй також Жанні та Марії, вони справді дуже милі. 

 

 

102. До Селіни 

 

27 квітня 1890 

І. М. Й. Т. 

Ісус 

 

Дорога Селіно, 

Я раділа, що напишу тобі довгого листа з нагоди твоїх 21-их уродин, але маю всього кілька хвилин!... Селіно, чи ти подумала, що твоя Тереза могла би забути про 28 квітня?... Селіно, моє серце наповнено споминами… мені здається, що люблю тебе століттями, але ж немає й 21 року… але тепер переді мною вічність…  

Селіно, ліра мого серця співатиме для тебе 28-ого, твоє ім’я багаторазово звучатиме в дорогих вухах мого Ісуса!... Ах! Якщо ми маємо одне серце, то віддаймо його ціле Ісусові, мусимо йти разом, бо Ісус не може перебувати в половині серця!... Проси, щоб твоя Тереза не залишилася позаду… 

Коли я дивилася на образ Пресвятого Обличчя (Образ, намальований на пергаменті сестрою Агнесою від Ісуса, представляє галузку лілію, обплетену терням. Лілії в глибині оточують Пресвяте Обличчя… Тереза і її чотири сестри представлені як розквітлі квіти, а четверо померлих братів і сестер – як бруньки), то сльози покотилися з моїх очей, чи ж це не символ нашої родини? Так, наша родина – це галузка лілії, а безіменна Лілія всередині – цар, який розділяє з нами почесті свого царювання, його божественна кров стікає в наші келихи, а терня проколює нас і випускає аромат нашої любові. 

До побачення, Селіно, вже йдуть перервати мою розмову, зрозумій все 

 

Тереза 

 

 

 

103. До сестри Агнеси від Ісуса 

 

4 (?) травня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

Дороге ягня, моє серце йде за тобою в усамітнення (с. Агнеса 1 травня розпочала десятиденні реколекції), ти знаєш, «маленький жайворонку», що до твоєї лапки прив’язана нитка, і якщо підніматимешся високо, то мусиш тягнути за собою свою ношу… але піщинка не важка, і потім буде ще легшою, якщо попросиш про це в Ісуса… Ох! Як вона прагне бути зменшеною до нічого, бути незнаною жодному створінню, бідне мале, воно прагне лише ЗАБУТТЯ… не приниження, ні образ, це було би завеликою честю для піщинки. Щоби її принизити, треба було би її помітити. Але ЗАБУТТЯ!... Так, я бажаю бути забутою, і не тільки творіннями, а й самою собою, я хотіла би бути забутою аж до небуття, так, щоб не мати вже жодного бажання… Слава мого Ісуса – це все; а свою славу віддаю Йому; а якщо Він мене забуде – добре! Він вільний, бо я вже не належу собі, а Йому… Він скоріше втомиться чеканням на мене, ніж я чеканням на Нього!... 

Дороге ягня, чи розумієш мене?... Зрозумій усе, навіть те, що моє серце не здатне висловити. Ти, палаючий факеле, який мені дав Ісус, щоб освітлювати мої кроки на темних дорогах вигнання, змилуйся над моєю слабкістю, сховай мене під своїм вельоном, щоб я бачила твоє світло… Попроси Ісуса, щоб поглянув на мене, щоб нічні красуні (квіти з родини ніктагінових – алюзія до символічної молитви, в якій Пресвяте Обличчя Господа порівнюється із букетом квітів) своїм яскравим промінням проникли в серце піщинки, а якщо ще можна, то попроси також, аби Квітка квітів розкрила свій віночок, і мелодія, яка звідти вийде, нехай зазвучить у моєму серці своїм таємничим навчанням… Дороге ягня, не забувай про піщинку!... 

 

 

104. До сестри Агнеси від Ісуса ( фрагменти) 

 

5-6 травня 1890 

І. М. Й. Т. 

 

Дякую за лист. Ах! Дякую!... 

Мене не дивує, що не відчуваєш утіхи, бо Ісуса так мало втішають, що Він буде щасливим, якщо знайде душу, в якій зможе відпочити без якихось церемоній… 

Як я горджуся бути твоєю сестрою! І також твоєю донечкою, бо це ти вчила мене любити Ісуса і шукати тільки Його. 

(...) і погорджувати всім створінням… 

Щодо Селіни, то я знаю не більше від тебе, навіть менше, бо я не знала про її терпіння (Селіна мала проблеми з серцем), якщо це не (…) надоїдливо, бо Селіна спочатку розповідала нам про нашого бідного Татка, вона зауважила, що це 

(...) 

Вона нам (…) про Жанну. Вона також просила нас дуже молитися за Леонію, бо вона терпить через свою хворобу (Леонія з дитинства мала екзему), і думаю, що дядько вважає це небезпечним, бо рана набрякла. 

Селіна розповідала нам про нашого бідного Татуся, вона зауважила, що саме в суботу – у свято Знайдення Святого Хреста – ми також знайшли наш хрест (натяк на стан здоров’я пана Мартена)! Леонія там була. Вона надіється, що її зцілить Пресвяте Обличчя (Ораторій Пресвятого Обличчя в Тур) або Люрд. Ввійде в басейн. Бідна Леонія, вона була дуже доброю і хотіла відмовитися від своїх розмов, аби вчинити приємність Селіні… Задзвонили на Вечірню, і я пішла. Я не знаю, коли вони будуть у Тур, але думаю, що в Люрд будуть наступного тижня. Щоби лист прийшов у суботу, його треба вислати в понеділок або у вівторок до обіду. 

Ох! Яким вигнанням є наша земля!... Поза Ісусом не треба шукати ніякої підтримки, бо лише Він незмінний. Яка радість думати, що Він не може змінитися… Як радіють наші серця від думки, що наша маленька родина так ніжно любить Ісуса; мене це завжди втішає; чи ж наша родина не є родиною дівиць, родиною лілій?... Попроси Ісуса, щоб найменша, остання з них не була останньою в любові до Нього всією своєю здатністю любити!... 

 

 

105. До Селіни 

 

10 травня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

 

Дорога Селіно, 

Чи ти задоволена з подорожі?... Надіюся, що Пресвята Діва обдаровує тебе своїми благодатями; якщо це не благодаті втіхи, то, без сумніву, благодаті світла!... І Пресвяте Обличчя!... Селіно, чи ти знаєш, що це велика благодать – відвідувати всі святі місця… Моє серце хотіло би бути з тобою всюди, але на жаль! Не знаю плану подорожі, навіть думала, що будете в Люрді наступного тижня. 

Селіно, мусиш бути дуже щасливою, споглядаючи красиву природу, гори… сріблисті ріки, все це таке величне, таке добре, щоб підносити наші душі.. Ах! Сестричко, відірвімося від землі, злетімо на гору любові, де перебуває чудова Лілія наших душ… Відірвімося від утіх Ісуса – щоб з’єднатися з Ним!... 

І Пресвята Діва! Ах! Селіно, добре сховайся під її дівственним омофором, щоб Вона берегла твою дівочість!... Чистота така красива, така біла!... Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога (Мт. 5, 8)!... Так, вони Його побачать навіть на землі, де немає нічого чистого, але де всі створіння стають прозорими, коли їх споглядають через Обличчя найкрасивішої і найбілішої Лілії!... 

Селіно, чисті серця часто оточені колючками… Вони часто перебувають у темряві, тоді Ліліям здається, що втратили свою білість, думають, що колючки, які їх оточують, змогли розірвати їхні пелюстки!... Селіно, чи ти розумієш?... Лілії посеред колючок – улюблениці Ісуса, для Нього розкіш перебувати серед них!... Блаженні гідні переносити спокуси!... 

 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н.к. н. 

 

Хотіла би написати до моєї дорогої Леонії, але це неможливо, бо не маю часу, скажи їй, що часто молюся за неї, і часто думаю про мою хресну маму (Леонія була свідком при миропомазанні Терези). Я хотіла також написати до Марійки, але не можу, часто молюся, щоб Пресвята Діва зробила її маленькою лілією, яка багато думає про Ісуса і забуває про себе так, що всі свої нещастя віддає в руки послуху (натяк на скрупули Марії Герен)!... Я не забуваю про мою Жанну… 

З Канади немає жодних нових (від о. Пішона ТІ). Сестра Агнеса від Ісуса не може писати, бо перебуває на реколекціях. 

Якщо ти ще нічого не купила для нашої Матері, то можеш привезти образ Богородиці з Люрду за 4 або 5 франків. 

 

 

106. До сестри Агнеси (без дати і підпису)  

 

10 травня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

Дороге ягня, ще один день (12 травня вранці сестра Агнеса закінчить свої реколекції), і ти повернешся воювати в долині!... Бідне ягнятко нарешті знайде свою Маму… Яка я щаслива, що назавжди залишуся в’язнем Кармелю, я не хочу їхати до Люрду, щоб впадати в екстаз (натяк на «втіхи» Селіни в часі прощі родини до Люрду), я волію «монотонність зречення»! Яке щастя бути так добре схованою, що ніхто про тебе не думає!... Бути незнаною навіть для тих, які живуть з тобою… 

Дороге ягня, як я вдячна Ісусові, що дав мене тобі й вчинив, що ти так добре розумієш мою душу!... Я не вмію розказати тобі все, що думаю… Ах! НЕБО!!! Тоді один погляд – і все буде сказано й зрозуміло!... 

Мовчання, це єдина мова, яка може висловити все, що діється в моїй душі!... 

 

 

107. До Селіни 

 

19-20 травня 1890 

 

Ісус   травень [18]90 

 

І. М. Й. Т. 

 

Дорога Селіно, 

Мене попросили написати тобі кілька слів і сказати, щоб ти не приходила з новинами про Тата під час реколекцій П’ятидесятниці (Від Вознесіння до Зелених Свят кармелітки не могли приймати гостей); було би дуже мило з твого боку, якби ти захотіла написати нам кілька слів, а в понеділок (26 травня, другий день Зелених Свят) прийти нас відвідати. Дорога Селіно, я дуже рада, що мені це доручили, бо хочу тобі сказати, що вважаю, що добрий Бог тебе любить і ставиться до тебе як до упривілейованої… Ах! Ти можеш уже сказати, що твоя нагорода в Небі буде великою (Селіна переживала великі спокуси), бо сказано: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи… Радійте й веселіться!... (Мт. 5, 11-12). 

Селіно, який це привілей – бути незнаною на землі!... Ах! Думки доброго Бога – не наші думки (пор. Іс. 55, 8), якщо би були нашими, то наше життя було би одним гімном вдячності!... 

Селіно, чи ти думаєш, що Свята Тереза отримала більше благодатей, ніж ти?... Я тобі не скажу, щоб ти стреміла до її серафічної святості, але щоб була досконалою, як досконалий твій небесний Отець (пор. Мт. 5, 48)!... Ах! Селіно, наші безмежні прагнення – це не марення і не химери, бо сам Ісус дав нам цю заповідь (Тереза розповіла отцю Бліно ТІ про своє прагнення: «Стати святою, любити Бога так сильно, як свята Тереза від Ісуса». Чернець, замість заохочення, намагався обмежити її бажання, які здавалися йому занадто сміливими. Це спонукало Терезу шукати в святих книжках підтримку й обґрунтування своєї довіри. Лист до Селіна добре показує стан її душі (Laveille, Sainte Thérèse de L’Enfant-Jésus, Lisieux 1925; ст. 188, замітка 1))!... 

Селіно, чи ти переконана, що на землі для нас вже нічого не залишилося! Ісус хоче, щоб ми випили Його келих до дна, залишаючи там, внизу, нашого дорогого Тата! Ах! Нічого Йому не відмовмо, Він так потребує любові й такий спрагнений, що очікує від нас краплі води, яка Його освіжить!... Ах! Будемо Йому давати, не рахуючи коштів, одного дня Він скаже: «Тепер моя черга» (C. Arminjon, La fin du monde). 

Добре подякуй моїй дорогій Марійці за красивий букет, скажи їй, що я його подарую Ісусові від її імені і попрошу Його прикрасити її душу стількома чеснотами, скільки троянд у ньому!... 

 

Твоя Сестричка Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

 

108. До Селіни 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус!    Кармель, 18 липня [18]90 

Дорога Селіно, 

Якби ти знала, що у листі сказала моїй душі!... Ах! Радість заливала мою душу як безмежний океан!... Селіно, все, що тобі скажу, ти вже і так знаєш, бо ти – це я… Посилаю тобі листок (Цитати зі Святого Письма в кінці листа), який дуже багато говорить моїй душі, і мені здається, що й твоя душа зануриться у нього… 

Селіно, це було так давно… і вже тоді душа пророка Ісаї занурювалася, як наші душі, в ПРИХОВАНІ ЧЕСНОТИ (Ці два слова підкреслені тричі) Ісуса… Ах! Селіно, коли це читаю, то запитую в себе – чим є час?... Час, це не що інше, як мариво, сновидіння… Бог уже бачить нас у славі й тішиться нашим вічним щастям!... Ах! Яку радість моїй душі дає ця думка, тоді розумію, чому Він з нами не торгується… Він відчуває, що ми Його розуміємо, і ставиться до нас як до своїх друзів, як до найулюбленіших обручниць… 

Селіно, оскільки Ісус «сам давив у винотоці» (пор. Іс. 63, 3) вино, яке дає нам пити, то не відмовляймося носити одяг, скроплений кров’ю… видавлюймо для Ісуса нове вино, яке втамує Його спрагу, яке буде Йому подякою любові за любов. Ах! Не залишмо жодної краплі вина, яке можемо Йому дати… тоді, оглядаючись довкола (див. Іс 63, 5), Він побачить, що ми прийшли допомогти Йому!... Його обличчя було ніби сховане (див. Іс. 53, 3)!... Селіно, так є ще й тепер, бо хто розуміє сльози Ісуса?... 

Дорога Селіно, збудуймо в наших серцях маленький кивот, у якому Ісус міг би сховатися, тоді Він зрадіє й забуде те, що нам не слід забувати: «Невдячність душ, які залишають Його в самотньому кивоті!...» 

«Відчини мені, о моя сестро, моя люба! Моя голубко, моя чиста! Бо голова у мене роси повна, кучері у мене – нічних капель» (П. п. 5, 2) – це те, що Ісус промовляє до наших душ, коли Його залишили й забули!... Селіно, забуття, мені здається, що саме це приносить Йому найбільше болю!... 

Тато!... Ах! Селіно, не можу тобі сказати все, що думаю, це займе багато часу, і як висловити те, що навіть думці важко зрозуміти, глибини у найінтимніших частинах душі!... 

Ісус дав нам найкращий хрест, який міг придумати в своїй безмежній любові… як ми можемо нарікати, якщо Його самого вважали людиною, побитою і приниженою Богом (пор. Іс. 53, 4)!... Божественні чари зачаровують мою душу і чудесним способом потішають її в кожну хвилину дня! Ах! Сльози Ісуса – які ж це усмішки!... 

Обніми від мене всіх і скажи їм усе, що хочеш!... Я багато думаю про мою дорогу Леонію, мою дорогу візитку (Леонія залишила згромадження Візиток у січні 1888 р. після шести місяців перебування там). Скажи Марії від Пресвятої Євхаристії, що Ісус просить від неї більше любові, Він хоче, щоб вона надолужувала байдужість, якої Він зазнає, Він хоче, щоб її серце було жаром, яке Його зігріє!... Їй потрібно повністю забути про себе і думати лише про Нього!... 

Селіно, молімося за священиків. Ах! Молімося за них. Присвятімо їм своє життя, Ісус щодня дає мені відчувати, що хоче цього від нас обох 

 

C. T. (Селіна, Тереза

 

І. М. Й. Т. 

 

З пророка Ісаї (53, 1-5): 

Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об'явилось? Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, ми бачили його, ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. 

---------- 

(63, 1-5): 

Хто ж це йде з Едому, у багряних шатах з Боцри? Такий величний у своїй одежі, що виступає повний сили? Це я, той, що повідає справедливість, великий у спасінні. Чому шати твої багряні, одежа твоя, мов у того, хто топтав грона у винотоці? Я топтав сам один у винотоці, нікого з-поміж народів не було зо мною. Я їх топтав у моїм гніві, давив їх у моїй досаді, їхній сік на мої шати бризкав, і я заплямив усю мою одежу. Бо я в моїм серці постановив день помсти, і надійшов рік моєї відплати. Дивився я, але помічника не було; глядів здивований, та не було, щоб хто підтримав. Тоді рамено моє прийшло мені у підмогу, і моє обурення мене підтримало. 

Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця. Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними (Одк. 7, 14-15). 

---------- 

Торбинка мірри любий мій для мене, на моїх грудях спочиває. Мій любий білий та рум'яний… кучері у нього закручені... (П. п. 1, 13; 5, 10-11 ). Мій улюблений милий, Його постать випромінює любов, а Його обличчя спонукає мене відповідати любов’ю на Любов. 

---------- 

І так в забутті застигла, 

схиливши личко милому на груди. 

Турботи, смутки – все зникло, 

всього зреклась я – що було, що буде – 

там, серед лілій, що цвіли повсюди (Св. Йоан від Хреста. Сходження на гору Кармель. Темна ніч. Свічадо. 2012).  

 

 

109. До Марії Герен 

 

27-29 липня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус   Кармель, липень 1890 

Дорога Марійко, 

Добре подякуй доброму Богові за всі благодаті, які тобі дав, і не будь настільки невдячною, щоб не помічати їх. Ти мені видаєшся малою селючкою, до якої приходить могутній цар і просить її руки, а вона відмовляється під претекстом, що вбога і не розуміється на двірських звичаях, не беручи до уваги, що її царський наречений знає її вбогість і слабкість набагато краще, ніж вона сама… Маріє, якщо ти є нічим, то не забувай, що Ісус є всім, і тому треба загубити своє мале ніщо у Його безмежному всьому і думати лише про це все – єдине, що варте любові… Не треба також прагнути побачити плоди своїх зусиль; Ісус з радістю зберігає лише для себе ці маленькі ніщо, які Його втішають… Ти помиляєшся, моя дорога, якщо думаєш, що твоя Тереня крокує завжди із запалом дорогою чеснот, вона слабка, дуже слабка, і кожного дня переживає новий досвід своєї слабкості, але Марійко, Ісус навчив її, як св. Павла, мистецтва хвалитися своїми слабостями (пор. 2 Кор. 12, 5). Це велика благодать, і прошу Ісуса, щоб навчив тебе цього самого, бо лише так можна знайти мир і спокій у серці. Коли бачиш свою убогість, то вже не хочеш дивитися на себе, а дивишся лише на єдиного Улюбленого!... 

Дорога Марійко, я не знаю іншого способу осягнути досконалість крім «Любові»… Любити! Як добре наше серце для цього створене!... Часом шукаю іншого слова, щоб виразити любов, але на цій землі вигнання слова не можуть відтворити всіх порухів душі, отож слід триматися цього єдиного слова: «Любити!...» 

Але кого наше бідне серце, спрагнене Любові, буде любити?... Ах! Хто буде достатньо великим для цього… чи людська істота зможе її зрозуміти… і, понад усе, відповісти на неї?... Марійко, є лише одна істота, здатна зрозуміти всю глибину слова «Любити!»… Тільки наш Ісус може віддати нам безмежно більше від того, що ми Йому даємо… 

Маріє від Пресвятих Дарів (це ім’я виберуть для Марії Герен, коли через п’ять років вступить до Кармелю і стане Марією від Євхаристії)!... твоє ім’я говорить тобі про твою місію… Потішати Ісуса, і робити все, щоб інші Його любили… Ісус хворий, і слід знати, що хвороба любові лікується лише любов’ю (св. Йоан від Хреста, Духовна пісня11, 11 )!... Маріє, віддай Ісусові своє серце, Він спраглий його, Він хоче його – твоє серце, Він так його прагне, що готовий жити в маленькому й темному місці (натяк на сільську церкву біля маєтку Муссе, де родина Герен проводила літо. Кивот у цій церковці був справді вбогим і знищеним)!... Ах! Як не любити товариша, який принижується до найбільшої вбогості, як можна говорити про свою вбогість, коли Ісус уподібнюється до своєї Обручниці… Бувши багатим, став бідним ( 2 Кор. 8, 9 ), аби з’єднати свою бідність із бідністю Марії від Пресвятих Дарів… Яка це таїна любові!... 

Сердечно поздоровляю всіх. 

Моє серце завжди разом із Марією від Пресвятих Дарів, кивот – це дім любові, в якому зачинені наші душі… Твоя сестричка просить тебе не забувати про неї в молитвах. 

 

Сестра Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя 

н. к. н. 

 

 

110. До сестри Агнеси від Ісуса  

 

30-31 серпня 1890 

 

І. М. Й. Т. 

 

Ісус 

Дорога Мамусю, дякую. Ох! Дякую!... Якби ти знала, як твій лист промовляє до моєї душі!... 

Але потрібно, щоб мала пустельниця розповіла тобі про свою подорож, отож розповідаю. Спочатку Обручник запитав її, до якого краю вона хотіла би подорожувати і якою дорогою ітд., ітд. Маленька Обручниця відповіла, що має лише одне бажання – зійти на гору Любові. Щоби туди дібратися, їй було запропоновано багато доріг, вони були такими досконалими, що вона не змогла вибрати якусь, і тому сказала своєму божественному провідникові: «Ти знаєш, куди я хочу піти, ради кого хочу зійти на цю гору, ради кого хочу осягнути вершину, кого люблю і кому єдиному хочу принести радість. Тільки ради Нього одного вдаюся в цю подорож, отож веди мене стежками, якими Він любить ходити, аби тільки Він був задоволений – і я буду дуже щасливою». Тоді Ісус взяв мене за руку і завів у підземелля, де не зимно і не гаряче, де не світить сонце, не падає дощ і не віє вітер, підземелля, у якому бачу лише тьмяне напівприховане світло, яке виходить із опущених очей на Обличчі мого Обручника!... 

Мій Обручник нічого мені не говорить, я також нічого Йому не говорю, лише, що люблю Його більше, ніж себе саму, і в глибині серця відчуваю, що це правда, бо більше належу Йому, ніж собі!... Не бачу, щоб ми просувалися до вершини гори, бо подорожуємо під землею, але мені здається, що наближаємося до неї, не розуміючи як. Ця дорога не дає мені жодної втіхи, і дає всі втіхи тому, що її вибрав Ісус, а я хочу втішати Його, тільки Його!... Ах! Це правда, якщо даю Йому виногрона мого серця, то це між Б і А, бо нічого з цього не розумію (Не знаємо, про що говорить Тереза: про вола і осла біля ясел (boeuf i ane), чи про дитину, яка промовляє букви алфавіту. Коментар до іспанського перекладу говорить, що для нас це герметична загадка). 

Чи треба написати отцям Лєпеллєтьєру (сповідник Терези в 1886-1888 роках – до її вступу до Кармелю) і Ревероні, що складаю вічні обіти?... 

------------------------------- 

Передовсім не забувай ходити до пивниці по своє вино (Лікар виписав сестрі Агнесі від Ісуса пити вино з хініною – гірке, зміцнююче), пий його і не забувай про свою донечку, яка також не п’є солодкого вина з Ен-Геді (пор. П.п. 1, 14)… Молися, щоб вона могла поїти ним свого Обручника, рятуючи душі – це буде її втіхою…