Г 35-37r

|Г 35r| Твоя любов випередила мене вже з дитинства, зростала зі мною, і зараз це відхлань, глибину якої не можу виміряти. Любов притягує любов, тому, Ісусе мій, моя любов рветься до Тебе, хотіла б наповнити відхлань, яка її притягує, але на жаль! це навіть не крапля роси, загублена в океані!.... Щоб любити Тебе так, як Ти мене любиш, мені треба взяти Твою власну любов, тільки тоді знаходжу відпочинок. О, мій Ісусе, може це ілюзія, але мені здається, що Ти не можеш наповнити душі любов'ю більше, ніж наповнив мою; саме тому насмілююся просити Тебе, щоб ти любив тих, яких мені дав, так, як полюбив мене. Одного дня в Небі, коли я дізнаюся, що Ти любиш їх більше, ніж мене, зрадію цьому, вже зараз визнаючи, що ці душі заслуговують на Твою любов набагато більше, ніж моя душа, але тут, на землі, не можу осягнути більшого безміру любові, ніж той, яким Тобі сподобалося обдарувати мене дарма, без жодної заслуги з мого боку.

Люба моя Матінко, нарешті я повертаюся до Вас, я дуже здивована тим, що написала, адже не мала такого наміру, а оскільки це вже написане, треба, щоб залишилося; але перш ніж повернутися до історії моїх братів, хочу сказати Вам, Матінко моя, що не до них, а до моїх сестричок я прикладаю перші слова, які почерпнула з Євангелія: Слова, які Ти мені доручив, я переказала їм і т.д.... адже я не вважаю себе здатною повчати місіонерів, на щастя, я ще не така зарозуміла! Я більше не була би здатною

|Г 35v| давати поради своїм сестрам, якби Ви, Матінко моя, яка представляєте для мене Господа, не дали мені потрібної для цього благодаті.

Натомість саме про Ваших духовних синів, які є моїми братами, я думала, пишучи слова Ісуса й ті, що за ними йдуть: –  "Не прошу, щоб Ти забрав їх зі світу….. ще прошу за тих, хто завдяки їхньому слову увірує в Тебе". Справді, хіба ж я могла б не молитися за душі, які вони спасуть у далеких місіях своїми стражданнями й апостольством?

Матінко моя, думаю, необхідно дати Вам ще кілька пояснень на тему вірша з Піс[ні] піс[ень]: –  "Притягни мене, побіжимо", адже те, що я намагалася про це сказати, здається мені не надто зрозумілим. Ніхто, сказав Ісус, не може прийти до Мене, якщо не притягне його МІЙ ОТЕЦЬ, Який Мене послав. Потім за допомогою піднесених притч, а часто навіть не вживаючи цього засобу, такого близького для народу, Він навчає нас, що достатньо стукати, аби відчинили, шукати, щоб знайти, й простягнути смиренно руку, щоб отримати те, про що просиш... Він ще каже, що все, про що попросимо Його Отця у Його ім'я, Отець дасть. Без сумніву, це тому Святий Дух до народження Ісуса продиктував цю пророчу молитву: Притягни мене, побіжимо.

Що ж означає просити бути Притягнутим, якщо не те, щоб з'єднатися інтимно з об'єктом, який полонить серце? Якби вогонь і залізо мали розум і якби залізо сказало вогневі: Притягни мене, –  хіба ж не довело б, що прагне ототожнитися з вогнем так, щоб він проникав його

|Г 36r| й наповнив своєю палаючою субстанцією, ніби творив з ним єдність? Люба Матінко, ось моя молитва, прошу Ісуса, щоб притягнув мене в полум'я Своєї любові, щоб з'єднав мене тісно з Собою, щоб жив і діяв у мені. Відчуваю: що більше вогонь любові розпалить моє серце, то більше казатиму: Притягни мене, а також душі, які наблизяться до мене (вбогого, непотрібного шматка заліза, якби віддалилася від божого вогню), то швидше ці душі побіжать за запахом пахощів їхнього Улюбленого; адже душа, розпалена любов'ю, не може залишатися бездіяльною, без сумніву, як Св. Магдалина, залишається вона біля ніг Ісуса, слухає Його солодкі й полум'яні слова, й хоча здається, що нічого не дає, дає набагато більше, ніж Марта, яка мучиться багатьма речами й хотіла б, щоб сестра наслідувала її. Це зовсім не працю Марти ганить Ісус –  цим трудам Його божественна Мати присвячувала себе все життя, адже мусила готувати їжу для Св. Родини. Лише неспокій Своєї[i] ревної господині Він хотів би доганити. Всі святі це розуміли, а особливо, мабуть, ті, які наповнять всесвіт світлом євангельської науки. Хіба ж не в молитві Святі Павло, Августин, Йоан від Хреста, Тома Аквінський, Франциск, Домінік і багато інших відомих Друзів Бога черпали ті божественні знання, які захоплюють найбільших геніїв? Один вчений сказав: "Дайте мені важіль, точку опори, –  і я переверну землю". Те, чого не міг отримати Архімед, оскільки його прохання взагалі не було скероване до Бога та було зроблене лише з матеріального погляду, отримали Святі

|Г 36v| в усій його повноті. Всемогутній дав їм як точку опори: самого-Себе, й тільки Себе. Як важіль: Молитву, яка розпалює вогнем любові, і саме таким чином вони перевернули землю, саме таким чином перевертають її Святі, які ще борються, і так само Святі перевертатимуть її у майбутньому аж до кінця світу.

Люба моя Матінко, зараз я хотіла б сказати Вам, що саме розумію під запахом пахощів Улюбленого. –  Оскільки Ісус вступив до Неба, я можу йти за Ним тільки слідами, які Він залишив, але які ці сліди блискучі, які сповнені пахощів! Достатньо кинути оком на Св. Євангеліє, одразу починаю дихати пахощами життя Ісуса й знаю, в який бік бігти... Однак не висуваюся на перше місце, а біжу на останньому; замість того, щоб бігти попереду з фарисеєм, сповнена довіри, повторюю смиренну молитву митаря, а передусім наслідую поведінку Магдалини; її захоплюючу, чи краще сказати повну любові сміливість, яка підкорює Серце Ісуса, полонить моє. Так, я відчуваю, що хоч би мала на совісті всі можливі гріхи, я побігла б зі скрушеним серцем кинутися в обійми Ісуса, адже знаю, як ніжно Він любить блудну дитину, яка повертається до Нього. Не тому, що Господьу Своєму випереджувальному милосерді зберіг мою душу від смертного гріха, я підношуся до Нього

|Г 37r| у довірі й любові[ii].


[i] Від цього слова решта Рукопису Г написана олівцем, дуже зміненим почерком. 2 липня Тереза була набагато більше хвора, на межі сил. 8-го липня зійшла до інфірмерії, сестра Женев'єва впроваджує її до прилеглої келії. До, чи, більш імовірно, після 8 липня Тереза дописує олівцем останні рядки?  

[ii] У звичайному інформаційному процесі 1910 р. (РО, стор. 191-192) Мати Агнеса засвідчує, що Тереза 11 липня попросила її доповнити "рукопис її життя" наступними словами: "Можна було би вважати, що я маю таку велику довіру до Бога тому, що не згрішила. Скажіть, матінко моя, що якби я зробила всі можливі злочини, завжди мала б ту саму довіру, відчувала б, що багато гріхів –  наче крапля води, кинута у полум'я. Потім розкажіть історію грішниці. Душі це одразу зрозуміють, і цей приклад додасть їм відваги". "Вона хотіла, щоб я розповіла ось що", –  продовжує Мати Агнеса. –  "У житіях Отців-пустельників є розповідь, як один із них навернув публічну грішницю, чия розв'язність спокушала всі околиці. Ця грішниця, якої торкнулася благодать, ішла за святим у пустелю, щоб відбути там сувору покуту, коли першої ночі подорожі, перш ніж навіть дійшла до місця свого самітництва, її смертельні кайдани були розірвані через палкість її розкаяння, повного любові, і тієї самої миті пустельник побачив, як ангели несуть її душу на лоно Бога. Ось вражаючий приклад того, що я хотіла б сказати, але ці речі неможливо висловити". Це додала Мати Агнеса разом із дрібними стилістичними змінами до Історії однієї душі від 1898 р., стор. 198-199.