Г 31-32

|Г 31r| витираючи собі обличчя, щоб показати сестрі, яка мене обливала, що вона зробила б мені послугу, поводячись спокійно, але я одразу подумала, що була б нерозумна, відкидаючи скарби, так щедро мені дані, і дуже пильнувала, щоб не виказати своєї боротьби.Я зібрала всі свої сили, щоб хотіти отримати багато брудної води, так що нарешті й справді мені сподобався цей новий вид окроплення[i] і я обіцяла собі, що наступного разу знову прийду на це щасливе місце, де можна отримати стільки скарбів.

Люба Матінко, бачите, що я дуже мала душа, яка може жертвувати Господу тільки дуже малі речі, до того ж мені часто доводиться проґавити ці дрібні жертви, які приносять душі стільки миру; мене це не знеохочує, насолоджуюся тим, що маю трохи менше миру й намагаюся на майбутнє бути більш чуйною.

Ах! Господь такий добрий для мене, що мені неможливо Його боятися, Він завжди давав мені те, чого я прагнула, або, точніше, робив так, що я прагнула[ii] того, що Він хотів мені дати. І так, незадовго перед тим, як почалося моє випробування проти віри, я казала собі: Справді, не маю великих зовнішніх випробувань, а щоб мати внутрішні, треба, щоб Господь змінив мою дорогу, не думаю, що Він це зробить, однак не можу постійно жити так, відпочиваючи….. який же спосіб знайде Ісус, щоб випробувати мене? Відповідь не змусила довго чекати на себе й показала, що Тому, Кого я люблю, не бракує засобів: не змінюючи моєї дороги, Він зіслав мені випробування, яке мало додати спасительної гіркоти до всіх моїх радостей. Але не тільки тоді, коли хоче мене випробувати,

|Г 31v| Ісус дає мені це передчути й прагнути цього. Віддавна в мене було прагнення, яке здавалося абсолютно нереальним[iii] , –  прагнення мати брата священика. Я часто думала, що якби мої братики не відлетіли на Небо, я мала б щастя бачити, як вони приступають до вівтаря; але оскільки Господь вибрав їх, щоб зробити з них ангеляток, я не могла вже мати надії, що побачу здійснення своєї мрії; і ось Ісус не тільки дав мені дар, якого я прагнула, а й поєднав мене узами душі з двома Своїми апостолами, які стали моїми братами….. Хочу, люба моя Матінко, докладно розповісти Вам, як Ісус виконав моє прагнення, а навіть перевищив його, адже я прагнула тільки одного брата-священика, який щодня думав би про мене біля святого вівтаря.

Це наша Св. Мати Тереза прислала мені як букет на іменини[iv] 1895 р. мого першого братика. Я прала, була дуже зайнята працею, коли мати Агнеса від Ісуса, відкликавши мене вбік, прочитала мені лист, який щойно отримала. Молодий семінарист, натхнений, як казав, Св. Терезою, просив про сестру, яка спеціально присвятилася б спасінню його душі, й коли він уже буде місіонером, підтримувала його своїми молитвами й жертвами, щоб він міг урятувати багато душ. Він обіцяв, що завжди пам'ятатиме про ту, яка стане його сестрою, коли вже зможе приносити Пресвяту Жертву. Мати Агнеса від Ісуса сказала мені також, що хоче, щоб саме я стала сестрою майбутнього місіонера[v].

|Г 32r| Матінко моя, неможливо було б оповісти Вам моє щастя, моє несподівано виконане прагнення породило в моєму серці радість, яку я назвала б дитячою, адже мушу повернутися до часів свого дитинства, щоб знайти спогад радощів таких живих, що душа занадто мала, щоб їх вмістити, ніколи протягом багатьох років я не пізнала такого щастя. Я відчувала, що цей бік моєї душі непорушений, –  це так, ніби вперше торкнулися музичних струн, які досі залишалися забутими.

Я розуміла обов'язки, які взяла на себе, тому взялася до справи, намагаючись подвоїти ревність. Треба визнати, що спочатку я не мала втішень, які будили б моє старання; написавши чарівний лист, повний сердечності й шляхетних почуттів, з подякою до матері Агнеси від Ісуса, мій братик[vi] не подавав ознак життя аж до наступного липня, за винятком листівки, яку прислав у листопаді, щоб повідомити, що йде до армії. Це Вам, моя люба Матінко, Господь залишив завершення розпочатої справи; без сумніву, саме молитвою й жертвою можна допомагати місіонерам, але іноді, коли Ісус воліє задля Своєї слави поєднати дві душі, Він дозволяє, щоб час від часу вони могли ділитися своїми думками й заохочувати одна одну до більшої любові до Бога; але для цього потрібна виразна воля настоятелів, адже мені здається, що в іншому разі таке листування спричинило би більше зла, ніж добра, якщо не місіонерові, то в усякому разі кармелітці, схильної через свій спосіб життя постійно

|Г 32v| зосереджуватися на собі, –  тоді, замість того, щоб єднати її з Богом, таке листування (навіть нечасте), якого вона б добивалася, затьмарило б їй розум; уявляючи собі, що виконує великі справи, не робила б нічого крім того, що під виглядом ревності давала б собі непотрібну розвагу. Щодо мене, справи такі, як і в усьому іншому: відчуваю, що аби мої листи приносили добро, треба, щоб були написані через послух і щоб, пишучи їх, я відчувала більше нехіть, ніж приємність. І так, коли розмовляю з новіцією, намагаюся робити це з умертвленням: уникаю ставити їй питання, які задовольняли б мою цікавість, якщо починає говорити про щось цікаве, а потім, не закінчивши, переходить до чогось іншого, що викликає в мене нудьгу, дуже пильнуюся, щоб не " пригадувати їй полишеної теми, адже мені здається, що не можна зробити нічого доброго, коли шукаєш самого себе.

Люба моя Матінко, я помітила, що не виправляюся, знову з усіма моїми розмірковуваннями дуже далеко відійшла від теми –  прошу, пробачте мені й дозвольте на майбутнє знову зробити так, бо інакше я не вмію!... Ви поводитеся як Господь, Який не стомлюється, слухаючи, як просто розповідаю Йому про свої турботи й радості, ніби Він про них не знає….. Також і Ви, Матінко моя, віддавна знаєте, що я думаю, і знаєте усі пам'ятні події мого життя, тому я не могла б сказати Вам нічого нового. Не можу втриматися від сміху на думку, що я скрупульозно описую Вам стільки речей,


[i] Яке почуття гумору виявляє Тереза, коли порівнює це до окроплення свяченою водою! Щовечора в хорі в кінці Комплети настоятелька благословляла таким чином своїх сестер.

[ii] Цей абзац про прагнення вводить опис здійснення "цілком нереального прагнення": мати «брата священика». Тереза матиме двох…  

[iii] Так само, як вступ її сестри Селіни до того самого кармелю, яке здавалося їй «неймовірною мрією».

[iv] 15 жовтня, свято святої Терези Авільської й іменини самої Терези: "букет на іменини", який вона отримує, –  це «перший братик», майбутній «священик».

[v] Моріс Бельєр (10.06.1874-14.07.1907) –  на рік і п'ять місяців молодший за Терезу. Як семінарист поїде до новіціату Білих Отців за день до смерті Терези. Починаючи від жовтня 1896 р. між двома молодими людьми розвивається інтенсивне листування, яке захоплює своєю свіжістю й глибиною. Моріс відкриває свою душу перед Терезою, симпатичні слова якої переказала нам Мати Агнеса. Дивлячись на фото солдата Моріса Бельєра, Тереза одного дня сказала: "Цьому воякові, який виглядає таким бравим, я даю поради зовсім як маленькій дівчинці! Вказую йому дорогу любові й довіри". А дивлячись на фото Бельєра і Руллана: "Я красивіша за них!".

[vi] Листування Терези розвиватиметься, починаючи від звернення "Достойний Отче" у першому листі від 21 жовтня 1896 р. до "Мій любий Братику" в останньому листі від 10 серпня 1897 р.