Г 3-4

|Г 3r| сходах, у багатих людей їх успішно замінює ліфт. Я теж хотіла знайти ліфт[i], щоб піднестися аж до Ісуса, адже я занадто мала, щоб підніматися крутими сходами досконалості. Отже, я шукала у святих книгах[ii] вказівок з приводу ліфта, об'єкту моїх прагнень, і перечитала ці слова, що походять з уст Предвічної Мудрості: Якщо хтось МАЛЕНЬКИЙ, нехай прийде до мене. Прип 9,4 А отже, я прийшла, здогадуючись, що знайшла те, чого шукала, й бажаючи знати, о мій Боже! що Ти зробиш маленькому, який відповість на Твій заклик. Продовжила свої пошуки й ось що знайшла: –  Як мати пестить свою дитину, так само і Я вас потішу, буду носити вас на Своєму лоні й колисати на колінах! Іс 66,13.12 Ах! ніколи ніжніші й мелодійніші слова не торкалися моєї душі, щоб порадувати її; ліфт, який має підняти мене на Небо, –  це Твої обійми, о Ісусе! З цією метою я не мушу рости, навпаки, треба мені залишитися маленькою, треба ставати дедалі меншою. О, мій Боже, це перевищило всі мої сподівання, й хочу прославляти Твоє Милосердя Пс 88,2 "Ти навчав мене від моєї молодості, аж до цієї миті проголошую Твої чудеса, й надалі розповідатиму про них у найбільш поважному віці. Пс 70" Пс 70,17-18 Яким буде для мене цей поважний вік? Мені здається, що це могло б бути зараз, адже в очах Господа 2000 років –  не більше, ніж 20 років.... ніж один день….. Пс 89,4 Ах! Не думайте, люба Матінко, що Ваша дитина прагне залишити Вас….. не думайте, що вважає

|Г 3v| найбільшим даром померти на світанку, а не на заході дня. Те, що вона вважає, єдине, чого прагне, –  це робити приємне Ісусові….. Тепер, коли здається, що Ісус наближається до неї, щоб пригорнути її до перебування в Його славі, Ваша дитина радіє. Вона давно вже зрозуміла, що Господь, аби чинити на землі добро, не потребує нікого (а ще менше, ніж інших, –  її).

Матінко моя, пробачте мені, якщо я Вас засмучую   ах! Я так сильно хотіла б Вас потішити…. але хіба Ви вважаєте, що якщо Ваші молитви не вислухані на землі, якщо Ісус на кілька днів відлучить дитину від її Матері, то Ваші молитви не будуть вислухані в Небі?.... Пс 89,4

Ваше прагнення, знаю це, –  щоб я виконала при Вас дуже солодку, дуже легку місію; хіба ж я не зможу закінчити цієї місії з висоти Небес?..... Як Ісус сказав одного дня Святому Петрові, Ви сказали своїй дитині: "Паси ягнят моїх", Йн 12,15 і я здивувалася, сказала Вам, що я "занадто мала"... благала, щоб Ви самі пасли своїх маленьких ягнят[iii] і щоб Ви зберегли мене, щоб дозволили мені на шляху благодаті пастись разом із ними. А Ви, моя люба Матінко, почасти відповідаючи на моє слушне прагнення, зберегли малих ягнят разом із вівцями, але доручили мені пасти їх часто в тіні[iv] , рекомендувати їм найкращі трави, найбільш зміцнюючі, докладно показувати засліплюючі квіти, яких вони ніколи не повинні торкатися, хіба що тільки для того, щоб розтоптати їх... Ви не боялися, моя люба Матінко, що я зведу на манівці Ваших малих ягнят; мій брак досвіду, моя

|Г 4r| молодість зовсім не злякали Вас, можливо, Ви пригадали, що Господу часто подобається давати мудрість малим й що одного разу Він у захопленні прославляв Свого Отця, що приховав Свої таємниці від розумних, а відкрив їх маленьким. Мф 11,25 Матінко моя, Ви добре знаєте, як рідко зустрічаються душі, які не міряють божої сили своїми малими думками, бажаючи, щоб скрізь на землі були винятки, а тільки Бог не мав би права їх робити! Віддавна, я знаю, цей спосіб [вимірювання] досвіду за допомогою років практикується людьми, адже у своїй молодості Святий цар Давид співав Господу: –  "Я МОЛОДИЙ і зневажуваний". Пс 118,141 У тому самому псалмі 118 не боїться все-таки сказати: –  "Я став більш розумний, ніж старці: оскільки шукав Твоєї волі.... Пс 118,100 Твоє слово –  це лампа, яка освітлює мої кроки... Пс 118,105 Я готовий виконувати Твої заповіді, й НІЩО мене НЕ НЕПОКОЇТЬ….." Пс 118,60

Люба Матінко, Ви не боялися сказати мені одного дня, що Господь освітлює мою душу й дає мені навіть досвід років.... О, Матінко моя! Я занадто мала, щоб впасти тепер у марнославство, я також занадто мала, щоб переконувати Вас високопарними фразами, що в мені багато смирення, хочу просто визнати, що Всемогутній вчинив великі речі у душі дитини Своєї божественної Матері, Лк 1,49 а найбільша річ –  це те, що показав їй її малість, її неміч.

|Г 4v| Люба Матінко, Ви добре знаєте, що Господь уподобав провести мою душу через багато видів випробувань, я багато вистраждала з моменту, коли з'явилася на землі, але якщо в дитинстві я страждала зі смутком, то тепер уже не страждаю так, а в радості й мирі, я справді щаслива, що страждаю. О, моя Матінко, Ви маєте знати всі таємниці моєї душі, щоб не посміхнутися, читаючи ці рядки, бо на перший погляд –  чи є душа, менш випробовувана, ніж моя? Ах! Якби страждання, яке я зношу вже майже рік, стало явним, яке було б здивування!...

Люба Матінко, Ви знаєте це страждання, однак розповім про нього, оскільки вважаю його великою милістю, яку отримала під час Вашого благословенного Настоятельства.

Минулого року Господь дав мені таке втішення, що я могла дотримуватися з усією докладністю всіх великопісних практик, я ніколи не почувалася такою сильною, а ця сила збереглася аж до Великодня[v]. Однак Великої П'ятниці Ісус уподобав дати мені надію, що вже невдовзі побачу Його в Небі... Ох! Який же солодкий для мене цей спогад!.... Залишившись біля Гробу[vi] аж до півночі, я повернулася до нашої келії, але ледве встигла покласти голову на подушку, відчула ніби спінену хвилю, що доходила аж до моїх вуст. Я не знала, що це, але думала, що, можливо, помру, й мою душу залила



[i] Символ ліфта (пристрою, з яким Тереза познайомилася під час своєї подорожі до Рима) перший раз з'явився у її творах у листі від 25 травня 1897 р. (LТ 229), незадовго до редагування Рукопису Г. Невдовзі Тереза повернеться до нього (LТ 258 від 18 липня 1897 р. до о. Бельєра). Але реальність, яку Тереза хоче представити за допомогою цього символа, походить з осені 1894 р.: саме відкриття "малої дороги" (вираз, який тут вперше востаннє з'являється в її текстах), дороги так званого "духовного дитинства", –  формулювання, якого Тереза ніколи не вживає у своїх творах, але яке стало класичним для нагадування духовного й біблійного клімату її дитячої довіри до нашого Отця – Авви (пор. Рим 8,15-16 і Гал 4,4-7, а також багато інших місць у Новому Завіті). Тільки тут у червні 1897 р., майже за два з половиною роки після відкриття цієї "малої дороги", Тереза описує її.  

[ii] Тогочасним молодим кармеліткам не дозволялося читати повністю Старий Завіт. Тереза відкрила підставові біблійні тексти, про які говоритиме, в записнику, який Селіна принесла, вступаючи до Кармелю 14 вересня 1894 р., малій антології текстів Старого Завіту, переклад у якій часто сильно відрізнявся від наявних версій. За допомогою цих конкретних текстів, у моменти благодаті й синтезу, Тереза розпізнає великі провідні думки Одкровення; вона дуже добре знала "священну історію", яка була її "улюбленим предметом" у школі (пор. А 13v). Багато подробиць зі Святого Письма або окремі вірші стають для Терези люстерками, у яких вона бачить відображення цілого Сонця. 

[iii] "Ягнята" (на відміну від "овечок", якими є інші сестри) –  тут "новіції", тобто постулантки (але в 1896-1897 рр. їх не було), новіції до складання обітниць і молоді сестри протягом повних трьох років після обітниць (чотири роки –  для сестер, що не належать до хору [у той час сестри, як і брати, поділялися на тих, що належали до хору (інакше –  "перший хор"), і тих, що не належали (інакше –  "другий хор", "кооператори", або "конвертити") –  прим. укр. пер.]). На момент, коли Тереза виконуватиме своє завдання, яке доручила їй Мати де Гонзаг (кінець березня 1896 р.), у новіціаті було п'ятеро "новіцій": Марта від Ісуса (31 рік) і Марія Магдалина від Пресвятих Дарів (27 років), які були ссстрами-"конвертитками", не зобов'язаними до Літургії Годин, але більш відданими важкій домашній праці; Марія від Пресвятой Трійці (23 роки), Женев'єва від Пресвятого Образу (її сестра Сeліна, 27 років) і Марія від Євхаристії (її кузина, Марія Герсн, 26 років). Була ще... Тереза, яка, посилаючись на свою молодість, попросила дозволу залишитися в новіціаті "на шляху благодаті" (Г 3v). Так вона стала вічною "новіцією"... У Рукописі Г Тереза прямо говорить про місію, отриману в березні 1896 р. від Матері Марії де Гонзаг ("Ви", скероване до неї, часто повторюється в цьому контексті). Мимоходом вона зробить алюзію й до свого більш таємного завдання стосовно Марії від Пресвятої Трійці у 1894-1895 роках (Г 24v), єдиної товаришки, молодшої за неї, або до своїх контактів із сестрою Мартою під час їхньої спільної першої формації (Г 20v). 

[iv] Тобто тає мно. Мати де Гонзаг, як наставниця новіціату, є найбільш видимою особою, сонцем, а Тереза –  її тінню. У Г 20r-v Тереза порівнює себе з "пензликом", а Мати де Гонзаг із "коштовним пензлем" Ісуса, Який Сам є "художником", "Художником душ". 

[v] Великдень 5 квітня 1896 р. 

[vi] Темниця Великого Четверга, де були виставлені Пресвяті Дари, яку св. Тереза називає "Гробом" через згоду Ісуса прийняти смерть, яка згадується у Велику П'ятницю.