Г 29-30

|Г 29r| по неї. Мені було дуже важко запропонувати себе для виконання цієї малої послуги, адже я знала, що нелегко було задовольнити цю бідну С. від Св. Петра, яка так сильно страждала, що не любила змінювати провідницю. А все-таки я не хотіла змарнувати такий чудовий привід повправлятися в любові до ближнього, пам'ятаючи, що Ісус сказав: Що зробите найменшому з братів Моїх, зробите Мені. Тому я дуже смиренно запропонувала відвести її –  не без труднощів мені вдалося отримати згоду на свої послуги! Нарешті я взялася до справи й мала стільки доброї волі, що мені це досконало вдалося.

Щовечора, коли я бачила, що С. від Св. Петра трясе своїм пісочним годинником, я знала, що це означає: ходімо. Неймовірно, як важко мені було відірватися від молитви, особливо спочатку, однак я робила це одразу, а потім починався цілий ритуал. Треба було переставити й віднести столик певним особливим способом, передусім, неквапно, потім починалася подорож. Йшлося про те, щоб іти за бідолашною хворою, притримуючи її за пояс, я робила це як могла ніжно, але якщо, на нещастя, вона спотикалася, їй одразу здавалося, що я погано її тримаю й вона зараз впаде. –  "О, Боже мій! Сестро, Ви йдете так швидко, що я зараз розіб'юсь". Якщо я намагалася йти ще обережніше: –  "Ну-бо, йдіть за мною! я вже не відчуваю Вашої руки, Ви мене зараз відпустите, зараз впаду, ох! я була права, Ви ще занадто молода, щоб вести мене". Нарешті ми без пригод діставалися трапезної; там з'являлися інші труднощі: посадити С. від Св. Петра й поводитися спритно, щоб

|Г 29v| не поранити її, потім закотити їй рукави (теж певним особливим чином), потім мені можна було відійти. Бідолашними деформованими руками, як уміла, вона кришила собі хліб у мисочці. Я швидко це помітила і щовечора не залишала її, поки не зроблю ще й цю дрібну послугу. Оскільки вона мене про неї не просила, була дуже зворушена моєю доброзичливістю, й завдяки цьому способу, про який зовсім не старалася навмисно, я цілковито досягла її прихильності, а особливо (я довідалася про це пізніше) тим, що, порізавши хліб, посміхалася їй найлагіднішою своєю посмішкою, перш ніж відійти.

Люба моя Матінко, можливо, Ви дивуєтеся, що я описую Вам цей дрібний і такий давній учинок любові до ближнього. Ах! якщо я це зробила, то тому, що відчуваю необхідність прославляти з цього приводу милосердя Господа, Який уподобав залишити мені цей спогад як ніжний аромат, що заохочує мене практикувати любов до ближнього. Іноді я пригадую певні подробиці, які для моєї душі ніби весняний вітерець. Ось один із них, який залишився у моїй пам'яті: Одного зимового вечора, своїм звичаєм, я виконувала свої дрібні обов'язки, було холодно, темно.... раптом я почула у віддаленні гармонійний звук музичного інструмента, тому яскраво уявила собі освітлений салон, сяючий позолотою, елегантно вбраних дівчат, які робили компліменти й світські знаки уваги одна одній; потім мій погляд перенісся на хвору, яку я підтримувала; замість мелодії я чула нещасне постукування, замість позолоти

|Г 30r| бачила цеглини нашого суворого монастиря, слабко освітленого тьмяним світлом. Не можу висловити, що діялося у моїй душі, знаю тільки, що Господь освітив її променями істини, які так рішуче брали гору над мороком блискучих світських раутів на землі, що я не могла повірити своєму щастю... Ах! заради тисячі років задоволення на світських раутах я не віддала б і десяти хвилин своєї смиренної послуги любові.... Якщо вже у стражданні, посеред боротьби, можна на мить пізнати щастя, яке перевищує все щастя цієї землі, від думки, що Господь забрав нас зі світу, –  що буде в Небі, коли посеред радості й вічного відочинку побачимо незрівнянну благодать, яку дав нам Господь, вибираючи нас мешкати в Його домі, справжньому переддвір'ї Небес?.....

Не завжди я вправлялася в любові до ближнього з таким радісним захватом, але Ісус хотів, щоб на початку свого монашого життя я відчула, яка насолода бачити Його в душі Його наречених; тому, коли я супроводжувала свою С. від Св. Петра, робила це з такою любов'ю, що для мене було б неможливо зробити це краще, хоч би мала вести самого Ісуса. Практикування милосердя не завжди було для мене солодке, я це щойно сказала Вам, моя люба Матінко; щоб це довести, розповім Вам про дрібні випадки боротьби, які напевно Вас розважать. Тривалий час на вечірній молитві моє місце було перед сестрою[i], яка мала дивну манію і, як думаю... багато світла, адже рідко послуговувалася книжкою, і ось як

|Г 30v| я це помітила. Щойно ця сестра приходила, одразу починала видавати звук, подібний до того, який роблять дві мушлі, якщо їх терти одна об одну. Тільки я це помічала, адже в мене надзвичайно гостре вухо (іноді навіть занадто). Неможливо сказати Вам, Матінко, як сильно цей звук мене стомлював –  я хотіла повернути голову й подивитися на винуватицю, яка, звісно, не помічала свого тику, а це був єдиний спосіб, щоб просвітити її; але у глибині серця я відчувала, що радше варто перетерпіти це заради любові до Господа й щоб не справляти прикрості тій сестрі. Тому я залишалася нерухомою й намагалася з'єднатися з Господом, забути про тихий звук... все було даремно, я відчувала, як мене заливає піт і мусила просто робити молитву страждання, але весь час, страждаючи, намагалася робити це не з роздратуванням, а з любов'ю й миром, принаймні у глибині душі, отже намагалася полюбити цей неприємний тихий звук; замість того, щоб намагатися не чути його (що було неможливо), я напружувала увагу, щоб прислухатися до нього, ніби він був захоплюючим концертом, і вся моя молитва (яка не була молитвою відпочинку[ii]) відбувалася в пожертвуванні цього концерту Ісусові.

Іншого разу під час прання я була перед сестрою [iii], яка бризкала мені брудною водою в обличчя щоразу, коли перевертала хустки на своїй лавці; моїм першим інстинктом було відсунутиcя,


[i] Сестра Марія від Ісуса (1862-1938), яка скрипіла нігтем об зуби... "Манія" і несвідомий "тик", переконує Тереза. N ЕСМА, стор. 396, згадує Марію від Ісуса серед "найсвятіших сестер, про яких Тереза говорить у Г 27v !  

[ii] "Молитва відпочинку" –  за термінологією святої Терези Авільської, ступінь містичної молитви.

[iii] Марія від Святого Йосипа (1858-1936) з неврастенічним характером. У 1896-1897 роки Тереза добровільно стала її помічницею в пральні. Зберігся шерег листівок Терези, з яких видно, що вона стала надзвичайно близька цій "сестричці" (L Т 199) з важким характером.