Г 27-28

|Г 27r| добре заправлений оцтом і приправами, нічого мені в ньому не бракує, крім оливи, і це додає страві ще більше смаку….. Цей добрий салат новіції подають мені тоді, коли найменше на це чекаю. Господь відкриває завісу, що приховує мої недосконалості, тоді мої любі сестрички, бачачи мене такою, якою я є, вважають, що я абсолютно не відповідаю їхнім уподобанням. З простотою, яка мене захоплює, вони кажуть мені про внутрішню боротьбу, яку мають провадити через мене, про те, що їм у мені не подобається; зрештою, соромляться не більше, ніж якби йшлося про когось іншого; вони знають, що у такий спосіб роблять мені приємне. Ах! Справді, це щось більше, ніж приємність, це прекрасний бенкет, що наповнює мою душу радістю. Не можу собі пояснити, як щось, що так сильно не подобається природі, може приносити таке велике щастя; якби я не пізнала це, не могла б повірити….. Одного дня, коли я особливо прагнула бути приниженою, сталося так, що одна новіція[i] так добре взялася задовольнити мене, що невдовзі я подумала про Семея, який проклинав Давида, й казала собі: Так, це напевно Господь наказує їй казати мені все це….. І душа моя з насолодою тішилася гіркою їжею, яку їй давали з такою щедрістю.

Таким чином Господь піклується про мене. Він не завжди може давати мені зміцнюючий хліб зовнішнього упокорення, але періодично дозволяє мені живитися крихтами, що падають зі столу ДІТЕЙ. Ах! яке велике Його милосердя, зможу

|Г 27v| прославити його тільки в Небі……..

Люба Матінко, оскільки саме з Вами я намагаюся почати прославляти на землі це нескінченне милосердя, мушу ще розповісти Вам про велике благодіяння, яке я отримала завдяки дорученій Вами місії. Раніше, коли я бачила, що якась сестра робить щось, що мені не подобається і має вигляд незгідного зі статутом, я казала собі: Ах! якби я могла сказати їй, що думаю, показати їй, що вона помиляється, яке це було б полегшення для мене! Відколи трохи вже виконую ці функції, запевняю Вас, Матінко моя, що мої почуття радикально змінилися. Коли мені трапляється бачити, що якась сестра робить щось, що здається мені недосконалим, я зітхаю з полегшенням і кажу собі: Яке щастя! Це не новіція, не мушу її поправляти. А потім швидко стараюся виправдати для себе цю сестру й приписати їй добрі наміри, які вона, безсумнівно, має. Ах! Матінко моя, відколи я захворіла, опіка, якою Ви мене оточуєте, дуже навчила мене любові до ближнього. Жодні ліки не здаються Вам дорогими, а якщо виявляються не надто ефективними, невтомно шукаєте чогось іншого. Коли я ходила на рекреацію[ii], як Ви піклувалися, щоб мене розмістили добре, далеко від протягів, –  зрештою, якби я хотіла перелічити все, не могла б закінчити.

Роздумуючи про всі ці речі, я сказала собі, що повинна бути так само співчутлива до духовних слабкостей своїх сестер, як Ви, моя люба Матінко, оскільки з такою любов'ю турбуєтеся про мене.

Я помітила (і це природно), що найсвятіших сестер най-

|Г 28r більше люблять, шукають розмов із ними, роблять їм послуги, хоча вони про це не просять, врешті, ці душі, здатні зносити брак уваги, ввічливості, бачать, що всі дарують їм почуття. Можна застосувати до них слова Отця нашого Св. Йоана від Хреста: Всі блага були мені дані, коли я вже не шукав їх із самолюбства[iii] .

Недосконалі душі, навпаки, зовсім ніхто не шукає, без сумніву, з ними поводяться в межах орденської ввічливості, але, можливо, через страх сказати їм кілька неприємних слів, уникають їхнього товариства. –  Говорячи про недосконалі душі, не хочу зупинятися лише на духовних недосконалостях, адже найсвятіші будуть досконалими тільки в Небі; хочу говорити про брак розсудливості, освіти, дратівливість деяких характерів –  про всі речі, які не роблять життя занадто приємним. Я добре знаю, що ці моральні дефекти хронічні, немає надії на одужання, але так само добре знаю, що моя Матір не припинила би турбуватися про мене, стараючись принести мені полегшення, якби я залишалася хворою все життя. І ось який висновок з цього роблю: під час рекреацій, під час дозволу на відвідини я маю шукати товариства сестер, які мені найменш приємні, виконувати біля тих поранених душ завдання доброго самарянина. Одне слово, одна добра посмішка іноді виявляються достатніми, щоб потішити сумну душу; але зовсім не це є метою, заради якої я хочу практикувати любов до ближнього, бо знаю, що швидко знеохотилася б: слово, яке я скажу з найкращим наміром, може бути трактоване зовсім навпаки. Тому, аби не марнувати час, хочу бути приємною для всіх

|Г 28v| (а особливо для найменш приємних сестер), щоб порадувати Ісуса й відповісти на пораду, яку Він дає в Євангелії приблизно у таких словах: –  "Коли влаштовуєте бенкет, не запрошуйте своїх рідних і друзів з остраху, щоб і вас не запросили, і таким чином ви отримали б вашу відплату; але запросіть бідних, кульгавих, паралітиків, і будете щасливі, що вони не зможуть відплатити вам взаємністю, адже Отець ваш, Який бачить приховане, винагородить вас за це".

Який же інший бенкет могла б подарувати своїм сестрам кармелітка, якщо не духовний бенкет, що складається з приємної та радісної любові до ближнього? Щодо мене, я не знаю іншого й хочу наслідувати Св. Павла, який радів з тими, кого знайшов у радості; правда, він і плакав з тими, хто страждав, і не раз сльози мусять з'явитися на бенкеті, який хочу влаштувати, але завжди буду намагатися під кінець перемінити сльози у радість, оскільки Господь любить тих, хто дає з радістю.

Пригадую добрий учинок, до якого надихнув мене Господь, коли я була ще новіцією, –  це була дрібниця, але Отець наш, Який бачить приховане, Який більше зважає на намір, ніж на велич учинку [iv], вже нагородив мене за це, не чекаючи на інше життя. Це було тоді, коли С. від Св. Петра [v] ще ходила в хор і до трапезної. Під час вечірньої молитви вона сиділа переді мною: якась сестра мусила перервати свою молитву за 10 хвилин шоста, щоб відвести її до трапезної, адже медсестри мали тоді забагато хворих, щоб прийти


[i] Згідно з N ЕСМА, стор. 394, її власна сестра Селіна, сестра Женев'єва...  

[ii] Вже кілька тижнів дедалі тяжче хвора Тереза вже не бере участі у рекреаціях спільноти.

[iii] Вираз, написаний на символічному представлені Гори досконалості, намальованій св. Йоаном від Хреста.

[iv] Вже постуланткою Тереза написала Селіні: "Ісус не так зважає на велич учинків, ані навіть на їхню важкість, як на любов, з якої вони виникають..." (L Т 65 від 22 жовтня 1888 р.). Натхнені ці слова св. ТЕРЕЗОЮ АВІЛЬСЬКОЮ: "Наш Господь звертає увагу не так на велич наших справ, як на любов, з якою їх виконуємо" (Внутрішня твердиня . Сьома кімната, розд. 4). Тереза могла почути це в новіціаті або на проповідях.

[v] Сестра від св. Петра від св. Терези, нар. 1830 р., пом. 10 листопада 1895 р.