Г 17-18

|Г 17r| недостатньо дати кожному, хто в мене просить, треба піти назустріч прагненням, виглядати дуже вдячною та пошанованою тим, що можна зробити послугу, і якщо хтось забирає в мене річ, призначену для мого вжитку, я не повинна виявити, що мені цього шкода, а навпаки, виглядати щасливою, що була від неї звільнена.

Люба моя Матінко, я дуже далека від практикування того, що розумію, але вже саме прагнення цього наповнює мене миром.

Ще більше, ніж в інші дні, відчуваю, що дуже погано це пояснила. Я склала певного роду промову про любов до ближнього, читання якої напевно стомило Вас, пробачте мені, люба Матінко, й подумайте, що саме цієї хвилини санітарки реалізують стосовно мене те, що я щойно описала, не бояться зробити дві тисячі кроків там, де вистачило б і двадцяти, отже, я могла споглядати любов до ближнього у діях! Без сумніву, моя душа має почуватися пошанованою, а якщо говорити про мій розум, то треба визнати, що він трохи паралізований таким самозреченням, і моє перо втратило легкість. Щоб змогти висловити свої думки, я мушу бути як самотний горобець, Пс 101,8 а моя доля рідко така. Коли починаю брати в руки перо, з'являється сестричка, яка проходить неподалік з вилами на плечі. Вона думає, що розважить мене, якщо затримається зі мною поговорити. Сіно, качки, кури, візит лікаря – викладається все; щоправда, це не триває довго, але є й інші милосердні сестрички, й раптом інша сестра, що працює при сіні, кладе мені на коліна квіти, гадаючи, можливо, що надихне мене поетичними думками. Я, яка зовсім не шукаю їх

|Г 17v| у цей момент, воліла б, щоб квіти й далі колихалися на ніжках. Врешті, змучена відкриванням і закриванням знаменитого зошита, я відкриваю книжку (яка в мене постійно закривається) й поважно кажу, що переписую думки з псалмів і Євангелія на іменини Нашої Матері[i]. І це правда, оскільки я не шкодую цитат….. Люба Матінко, думаю, що розважила Вас, розповідаючи всі свої пригоди в заростях Кармелю[ii], не знаю, чи могла я написати без перешкод хоч десять рядків, мене це не повинно смішити чи розважати, однак з любові до Господа й до моїх сестер (таких милосердних до мене) намагаюся виглядати задоволеною, а особливо бути такою….. Ось, будь-ласка, знову якась сестра, що працює при сіні, віддаляється, сказавши мені голосом, повним співчуття: "Бідна моя сестричко, це має дуже стомлювати тебе, так писати цілий день". –  "Будь спокійна, відповіла я їй, це так здається, ніби я багато пишу, а насправді не пишу майже нічого". –  "Тим краще", відповіла вона з потішаючим виразом обличчя, "але все одно, добре, що ми саме зараз перетрушуємо сіно, це хоч якась розвага для тебе". Справді, це така велика розвага для мене (крім відвідин санітарок[iii]), що не обманюю, кажучи, що майже нічого не пишу. На щастя, знеохотити мене нелегко, і щоб це довести, я закінчу пояснювати Вам, чого навчив мене Ісус на тему любові до ближнього. Досі я говорила тільки про зовнішній бік, зараз хотіла б довірити Вам, як розумію

|Г 18r| суто духовну любов до ближнього. Я переконана, що дуже швидко змішаю одну з одною, але, Матінко моя, оскільки я це Вам кажу, напевно Вам не буде важко вхопити мою думку й розплутати мішанину Вашої дитини.

У Кармелі не завжди можливо дослівно застосовувати слова Євангелія, іноді через обов'язки мусиш відмовити комусь зробити послугу, але коли любов до ближнього запустила глибокі корені у душі, вона виявляється й назовні. Існує такий приємний спосіб відмовити у тому, що неможливо дати, що сама відмова приносить стільки ж радості, скільки й дар. Правда, що з меншою сором'язливістю просиш про послугу сестру, яка завжди схильна виявити доброзичливість, але Ісус сказав: "Не відвертайся від того, хто хоче позичити в тебе". Мт 5,42 Тому не належить, використовуючи як привід необхідність відмовити, уникати сестер, які мають звичай постійно просити про послуги. Не треба також бути ввічливою для того, щоби вважатися такою, або з надією, що наступного разу сестра, яка мені зобов'язана, відплатить теж послугою, адже наш Господь сказав ще: "Якщо ви позичаєте тим, від кого сподіваєтеся отримати назад, яка вам нагорода? І грішники позичають грішникам, щоб стільки ж отримати. Ви ж любіть ворогів ваших, чиніть добро й ПОЗИЧАЙТЕ, НІЧОГО НЕ СПОДІВАЮЧИСЬ. І ваша нагорода буде велика". Лк 6,34-35 О, так! Нагорода велика, навіть на землі.... на цій дорозі важкий тільки перший крок. Позичати, не сподіваючись нічого, –  це здається таким складним для природи, хотілося б щось дати, бо річ, яку даємо,

|Г 18v| вже нам не належить. Саме коли тобі кажуть із упевненням на обличчі: "Сестро, мені потрібна твоя допомога на кілька годин, але будь спокійна, у мене є дозвіл від нашої Матері й віддам тобі цей час, який ти даєш, бо знаю, як сильно ти зайнята". Справді, коли дуже добре відомо, що час, який позичається, ніколи не буде відданий, хотілося б сказати: Я тобі його даю. Це задовольнило б самолюбство, бо давати –  більш шляхетно, ніж позичати, а крім того, даєш сестрі відчути, що не розраховуєш на її послуги….. Ах! Наскільки наука Ісуса суперечить природним почуттям, без допомоги благодаті було б неможливо не тільки застосовувати її у практиці, а навіть зрозуміти.. Матінко моя, Ісус дав Вашій дитині той дар, що дозволив їй проникати в таємничі глибини любові до ближнього; якби Ваша дитина вміла висловити те, що розуміє, Ви почули б небесну мелодію, але, на жаль! можу запропонувати Вам тільки дитяче заїкання... Якби самі слова Ісуса не були моєю підтримкою, я піддалася б спокусі просити Вас про милість і полишити перо….. Але ні, треба через послух продовжувати те, що я почала через послух.

Люба Матінко, я писала вчора, що оскільки земні блага мені не належать, мені не має справляти труднощів не вимагати їх ніколи, коли іноді в мене їх відбирають. Небесні Блага належать мені аж ніяк не більше, вони позичені мені Господом, Який може їх у мене


[i] Іменини "Нашої Матері" Марії де Гонзаг, 21 червня. Тереза пише ці слова до цієї дати.  

[ii] Орден Кармелю походить з гори Кармель (нині в Ізраїлі), у ті часи досить дикої. Звідси гумористичний вираз Терези "зарості" Кармелю.

[iii] Сестра від св. Станіслава і сестра Женев'єва, її помічниця.