A 76v-77

Нарешті настав прекрасний день мого вінчання, він був безхмарний, але напередодні в моїй душі розігралася така буря, якої я ще не бачила..... Жоден сумнів щодо свого покликання ще не спадав мені на думку, треба було пізнати й це випробування. Ввечері, коли після утрені я проходила Хресною Дорогою, моє покликання здалося мені ніби мрією, марою... я вважала, що бути в Кармелі –  це дуже гарно, але біс пробуджував у мені впевненість, що я не створена для цього життя, що я ввела в оману настоятелів, ідучи дорогою, до якої не маю покликання.... Моя темрява була така велика, що я бачила й ро

|A 76v| зуміла тільки одне: Я не мала покликання!... Ах! як зобразити глибокий неспокій моєї душі?... Мені здавалося (абсурдна річ, яка показує, що ця спокуса походила від біса), що якби я сказала про свої страхи магістрі, вона не дозволила б мені скласти Святі Обітниці, а все одно я хотіла виконувати волю Господа, й радше повернутися у світ, ніж виконувати свою власну волю, залишаючись у Кармелі; отже, я покликала магістру і з глибоким збентеженням представила їй стан своєї душі.... На щастя, вона бачила ясніше, ніж я, й цілком переконала мене, зрештою, акт покори, який я виконала, звернувшись до неї, прогнав біса, що, мабуть, думав, ніби я не насмілюся визнати спокусу; щойно я закінчила говорити, мої сумніви зникли, однак, щоб завершити акт покори, я хотіла довірити свою дивну спокусу також нашій Матері, яка просто розсміялася з мене.

Вранці 8 вересня я відчувала себе залитою рікою миру, Іс 66,12 і в цьому мирі, "вищому за всяке почуття", Флп 4,7 я склала Святі Обітниці.... Моє поєднання з Ісусом сталося не серед громів і блискавок, тобто надзвичайних благодатей, а серед лагідного вітерця, подібного до того, який відчув на горі наш отець[i] Св. Ілля..... Про скільки ж милостей я просила того дня!... Я почувалася справжньою ЦАРИЦЕЮ, 1 Цар 19,11-13 тому використовувала свій титул, щоб звільнити ув'язнених, отримати прихильність Царя для невдячних підданих, нарешті хотіла звільнити всі душі з чистилища й навернути грішників.... Багато молилася я за свою Матір, за своїх любих Сестер... за всю родину, але особливо за мого Батечка, такого стражденного й такого святого.... Я приносила себе в жертву Ісусові, щоб він досконало виконував у мені Свою волю і щоб створіння ніколи цьому не перешкоджали[ii]...Мф 6,10

|A 77r| Цей гарний день минув, як найсумніші дні, адже після найясніших днів приходить завтра, але я без суму склала свій вінець біля ніг пресвятої Діви Марії, я відчувала, що час не забере в мене мого щастя.... Яке ж гарне свято Різдво Марії, щоб стати нареченою Ісуса! Це маленька, одноденна Пресвята Діва Марія представила Свою маленьку квіточку маленькому Ісусові... того дня все було маленьке, за винятком миру й милостей, які я отримала, за винятком спокійної радості, яку відчула ввечері, дивлячись, як зірки миготять на небосхилі, думаючи, що невдовзі прекрасне Небо відкриється перед моїми захопленими очима, і що я зможу поєднатися з моїм Нареченим на лоні вічної радості…..

24-го відбулася церемонія прийняття вельона, вона вся була сповита вельоном сліз….. Там не було Тата, який би благословив свою царівну... Отець[iii] був у Канаді.... Його Екселенція, який мав приїхати й бути на вечері в Дядька, розхворівся й теж не прибув, врешті все було сумом і гіркотою.... Однак мир, весь час мир був у глибині чаші... Того дня Ісус дозволив, що я не могла стримати сліз, і моїх сліз не зрозуміли[iv]... справді, я зносила без сліз набагато гірші випробування, але тоді мені допомагала потужна благодать; натомість 24-го Ісус навпаки залишив мене моїм власним силам і показав, які вони маленькі.

За вісім днів після мого прийняття вельону відбулося весілля Жанни: для мене було б неможливо розповісти Вам, моя люба Матіню, як її приклад навчив мене ніжності, якою дружина повинна сточувати свого Чоловіка, я жадібно слухала все, що могла довідатися про це, адже не хотіла для мого Любого Ісуса робити менше, ніж Жанна для Франсіса, створіння без сумніву дуже досконалого, але все-таки тільки створіння !.....

|A 77v| Я навіть розважилася, складаючи лист із запрошенням, щоби порівняти його з весільним запрошенням Жанни, ось який був його зміст:

 

Запрошення на Весілля сестри Терези

від Дитятка Ісус й Пресвятого Лику.

 

Всемогутній Бог, Сотворитель Неба і землі, Правлячий Владика Світу й Преславна Діва Марія, Цариця небесного Двору, ласкаво повідомляють про Весілля свого Достославного Сина, Ісуса, Царя Царів і Господа господ, з Дівицею 1 Тим 6,15 Терезою Мартен, нині Дамою й Князівною королівств, даних у посаг її Божественним Нареченим, а саме: Дитинства Ісуса і Його Страждань, оскільки її дворянські титули: Дитятка Ісус Лк 1,35 і Пресвятого Лику.

Пан Людовік Мартен, Власник і Пан помість Страждання і Приниження і Пані Мартен, Князівна й Дама Двору Небесного, ласкаво повідомляють про Весілля своєї Доньки, Терези, з Ісусом, Словом Божим, другою ОсобоюДостойної Поклоніння Трійці, Який за сприяння Духа Святого став Чоловікомі Сином Марії, Цариці Небесної.

 

Хоча ви й не могли бути запрошені на церемонію Шлюбного благословення, яке було мені дане на горі Кармель 8 вересня 1890 р. (туди був допущений тільки небесний двір), вас запрошують на повернення з Весілля, яке відбудеться Завтра, в День Вічності, коли Ісус, Син Божий, прийде на Хмарах Небесних у сяйві своєї Слави, щоб судити Живих і Мертвих[v]. Мф 24,30

Оскільки година ще невідома, вас просять бути напоготові й чувати.


[i] Святий Ілля, який жив на Горі Кармель, вважається духовним "отцем" Ордену Кармелітів. На початку XIII cт. "брати Пресвятої Діви Марії з Гори Кармель" отримали устав з рук Єрусалимського патріарха Альберта.

[ii] Ось текст аркушика, який 8 вересня 1890 р. Тереза носила на своєму серці, складаючи обітниці; в Історії однієї душі від 1898 р. його додали до тексту біографії (скорочений і відредагований): "О, Ісусе, мій Божественний Наречений! Нехай я ніколи не втрачу другої шати мого Хрещення, забери мене, перш ніж я зроблю найменшу свідому помилку. Нехай я завжди шукаю й знаходжу тільки Тебе, щоб створіння були для мене ніщо, а я щоб була ніщо для них, але Ти, Ісусе, будь усім !..... Нехай земні справи ніколи не зможуть збурити спокій моєї душі, щоб ніщо не порушувало мого миру, Ісусе, прошу Тебе лише про мир, а також про любов, любов нескінченну, яка не має іншої межі, як тільки Ти, любов, яка вже не буде мною, але Тобою, мій Ісусе, Ісусе, щоб заради Тебе я померла як мучениця, мучениця серця чи тіла, чи, радше, їх обох... Дай мені виповнити мої обітниці в усій їх досконалості й дай мені зрозуміти, чим має бути Твоя наречена. Вчини, щоб я ніколи не була тягарем для спільноти, але щоб ніхто не переймався мною, щоб мене трактували як погорджувану під ногами, забуту, як малу піщинку, що належить Тобі, Ісусе. Щоб Твоя воля виконалася у мені досконало, щоб я дійшла до місця, яке Ти пішов приготувати для мене... Ісусе, вчини, щоб я врятувала багато душ, щоб сьогодні не було жодної засудженої і щоб усі душі в чистилищі були врятовані.... Ісусе, вибач мені, якщо я кажу речі, яких не повинна казати, я хочу тільки робити Тобі приємне й потішати Тебе" (Молитва 2).

[iii] Отець Пішон.

[iv] На цю урочистість Селіна хотіла привести пана Мартена. Дядько Герен противився. У розмовниці Тереза плакала разом із Селіною. Сестра Агнеса (до якої Тереза тут звертається) суворо насварила її за це. Мати Женев'єва теж відреагувала гостро.

[v]  З Кредо: "Щоб судити живих і мертвих".