A 75-76r

|A 75r| Праця в рефекторії[i], яка стала моїм обов'язком одразу після облучин, дала мені не один привід помістити своє самолюбство на його відповідному місці, тобто під ногами.... Це правда, що для мене було великим втішенням мати ту саму працю, що й Ви, моя люба Матінко, і мати змогу зблизька споглядати Ваші чесноти, але ця близькість була приводом для страждання, я не відчувала, як раніше, свободи говорити з Вами про все, треба було дотримуватися уставу, я не могла відкрити перед Вами свою душу, –  зрештою, я була в Кармелі, а не в Бюісонне, під батьківським дахом!.....

Однак Пресвята Діва Марія допомагала мені готувати сукню моєї душі, щойно вона була закінчена, перешкоди зникли самі собою. Його Екселенція прислав мені дозвіл, про який я просила, спільнота погодилася прийняти мене, й складання обітниць було призначене на 8 вересня….

Це все, що я описала щойно в кількох словах, вимагало би багатьох сторінок подробиць, але ті сторінки ніколи не будуть прочитані на землі; невдовзі, моя люба Матінко, розповім Вам про всі ті справи в нашому батьківському домі, у прекрасному Небі, до якого ми підносимо зітхання наших сердець!...

Моя весільна сукня була готова, збагачена старим дорогоцінним камінням, яке дав мені мій Наречений, це не було достатньо для Його щедрості. Він хотів подарувати мені новий діамант із безліччю відблисків. Страждання Тата, разом з усіма болісними подробицями, являло собою давнє каміння, а новим було випробування на перший погляд дрібне, але яке справило мені багато страждання. –  Від якогось часу, оскільки наш Батечко почувався трохи краще, його вивозили у двір на візку, була розмова навіть про подорож залізницею, щоб він міг відвідати нас. Звичайно, Селіна одразу подумала, що треба вибрати день, коли я прийму вельон. Щоб не стомлювати його, казала вона,

|A 75v| приведу його не на цілу урочистість, а тільки наприкінці піду по нього й підвезу його аж до самих ґрат, щоб Тереза могла отримати його благословення. Ах! пізнаю в цьому всьому серце моєї любої Селіни... справді, це істинно, що для любові "можливе все, адже вона вважає, що все їй під силу й усе можна"[ii] .... Людська розсудливість, навпаки, тремтить щокроку й не наважується, так би мовити, зробити крок, тому Господь, Який хотів випробувати мене, використав її, як зручне знаряддя, і в день мого вінчання я була справді сиротою, адже вже не мала Отця на землі, але могла з довірою дивитися в Небо й говорити в повній істині: "Отче наш, що єси на Небі". Мф 6,9

Перш ніж почати говорити Вам про це страждання, я мала, моя люба Матінко, розповісти про реколекції перед моїми обітницями; вони не принесли мені жодного втішення, абсолютна сухість і майже покинутість стали моєю долею. Ісус, як зазвичай, спав у моєму човнику; Мк 4,37-38 ах! я добре знаю, що душі рідко дозволяють Йому спокійно спати в собі. Ісус так стомився постійно трудитися й давати докази прихильності, що використовує можливість відпочинку, яку я Йому надаю, без сумніву, Він не прокинеться до моїх великих реколекцій у вічності, але замість того, щоб непокоїтися цим, я відчуваю від цього велику радість....

Справді, далеко мені до святості, доказом є хоча б те, що замість того, щоб тішитися своєю сухістю, я повинна була б приписати її бракові запалу й вірності, повинна була б непокоїтися тим, що засинаю (вже сім років) під час молитви розмірковування й подяки, але що ж, не непокоюся... думаю, що малі діти однаково подобаються своїм батькам, коли сплять і коли не сплять, думаю, що аби провести операцію, лікарі

|A 76r| присипляють хворих. Нарешті, думаю, що: "Господь бачить нашу слабкість, пам'ятає, що ми –  тільки порох". Пс 102,14

Отже, мої реколекції перед складанням обітниць були, як і всі інші, що прийшли після них, реколекціями великої сухості, однак, хоча я й не помічала цього, Господь ясно показував мені спосіб, як Йому подобатися і як вправлятися в найпіднесеніших чеснотах. Багато разів я помічала, що Ісус не хоче давати мені запасів, щохвилини підживлює мене новою їжею, я помічаю Його в собі, не знаючи, яким чином Він там опинився... Думаю просто, що це Сам Ісус, прихований у глибині мого бідного сердечка, робить мені милість і діє у мені, робить, що я думаю все те, чого Він хоче, аби я зробила в цю хвилину.

За кілька днів перед моїми обітницями я удостоїлася честі отримати благословення від Верховного Пастиря, попросила про це за посередництвом доброго Брата Симеона для Тата і для мене, й великою втіхою стало для мене, що я могла віддячити моєму любому Батечкові за милість, яку він виявив до мене, беручи мене до Рима.


[i] їдальня (трапезна) –  (прим. укр. пер).  

[ii] Наслідування Христа, Книга III, розд. 5. Вже цитоване в А 53v.