A 45-46

Потрібно було, щоб Господь зробив маленьке чудо, аби я могла вирости в одну мить, і це чудо він вчинив незабутнього дня Різдва. Тієї ясної ночі, яка освітлює солодкість Пресвятої Трійці, Ісус, ніжна мала одногодинна Дитина[i], Пс 138,12 замінив ніч моєї душі на потоки світла.... Тієї ночі, коли став слабким і стражденним з любові до мене, Він зробив мене сильною й відважною, прибрав мене в Свою зброю, Еф 6,11 і від тієї благословенної ночі я не була переможена в жодній боротьбі, а навпаки, переходила від перемоги до перемоги, почавши, так би мовити, іг велетня"!...

Пс 18,6 |A 45r| Джерело моїх сліз висохло, й відтоді відкривалося тільки дуже рідко і на превелику силу, і це підтвердило сказані мені колись слова: "Ти стільки плачеш у дитинстві, що потім тобі вже не вистачить сліз, щоб їх проливати!.."

Саме 25 грудня 1886 року я отримала дар виходу з дитинства –  одне слово, дар мого цілковитого навернення. Ми поверталися з вечірньої меси, під час якої я мала щастя прийняти Бога сильного й потужного. Пс 23,8 Повертаючись до Бюісонне, я раділа, що зараз піду по мої черевички, залишені біля каміну, –  цей давній звичай справляв нам стільки радості в дитинстві, що Селіна хотіла й надалі ставитися до мене як до малої дитини, адже я була наймолодша в родині.... Тато любив дивитися на моє щастя й слухати мої вигуки радості від кожної несподіванки, яку я виймала з зачарованих черевичків, а радість мого улюбленого Царя ще збільшувала моє щастя. Але оскільки Ісус хотів показати мені, що я вже маю позбутися дитячих хибних навичок, Він забрав у мене також і невинні радості. Він дозволив, щоб Тато, стомлений месою, відчув нудьгу при вигляді моїх черевичків біля каміну й сказав слова, які пройняли моє серце: "А, нехай, нарешті, це вже останній рік!...." Я саме піднімалася сходами, щоб зняти капелюха, Селіна, знаючи мою вразливість і бачачи, що сльози заблищали в моїх очах, також ледве не розплакалася, адже дуже любила мене й розуміла мій сум. Вона сказала: "О, Терезо! Не сходь, занадто прикро для тебе було б зараз заглядати в черевички". Але це не була вже та сама Тереза, Ісус змінив її серце! Стримуючи сльози, я швидко спустилася сходами і, тамуючи биття серця, взяла свої черевички, поставила їх перед Татусем і радісно, зі щасливим виглядом царівни, вийняла з них усі речі. Тато сміявся, він теж знову став радісний, а Селіна думала, що їй це сниться!..... На щастя, це була солодка дійсність, Тереза знайшла душевні сили, загублені у чотирирічному віці, і мала зберегти їх уже назавжди!.......

|A 45v| У цю ніч світла Пс 138,11 почався третій період мого життя, найпрекрасніший з усіх, найбільш сповнений дарів Неба.... В одну мить Ісус, задовольняючись моєю доброю волею, якої мені ніколи не бракувало, виконав справу, яку я не могла зробити протягом десяти років. Я могла сказати Йому, як Його апостоли: "Господи, я ловила цілу ніч і нічого не впіймала". Лк 5,5-8 Ще милосердніший до мене, ніж до Своїх апостолів, Ісус сам узяв мережу, закинув її й витягнув, повну риб.... Він зробив з мене рибалку душ, я відчула прагнення працювати над наверненням грішників, прагнення, якого раніше не відчувала так живо.... Одне слово, я відчула, як любов до ближнього входить у моє серце, треба забувати про себе, щоб приносити радість, –  і з того моменту я стала щасливою!.... Однієї Неділі, коли я дивилася на фотографію[ii] Нашого Господа на Хресті, мене вразила кров, яка крапала з Його Божественної руки, я відчула велике страждання від думки, що ця кров крапає на землю, а ніхто не поспішає її зібрати, й вирішила, що духом буду стояти біля підніжжя Хреста, щоб приймати Божу росу, яка з нього спливає, одночасно розуміючи, що потім маю розсівати її на душі.... Також волання Ісуса на Хресті постійно бриніло в моєму серці: "Прагну!" Ін 19,28 Ці слова розпалювали у мені досі незнаний і дуже живий жар... Я хотіла дати пити моєму Улюбленому, й сама відчувала, як мене поглинає прагнення душ.... Тоді ще притягували мене не душі священиків, а душі великих грішників, я палала прагненням вирвати їх із вічного вогню…..

Щоб збудити мою ревність у цьому, Господь показав мені, що прихиляється до моїх прагнень. –  Я почула, як говорили про великого злочинця[iii], який саме отримав смертний вирок за жахливі злочини, і все вказувало на те, що він помре без виявів покаяння. Я за будь-яку ціну не хотіла дозволити йому піти до пекла, і щоб запобігти цьому, вжила всіх засобів, які тільки можна собі уявити. Відчуваючи, що нічого не можу сама від себе, я жертвувала

Пс 23,8 |A 46r| Господу всі безкінечні заслуги Нашого Господа, скарби Святої Церкви, і нарешті попросила Селіну, щоб вона замовила месу в моїх намірах, адже сама я не наважувалася про це просити через острах, що мене змусять визнати, що це робиться за Пранзіні, великого злочинця. Я не хотіла говорити цього й Селіні, але вона так наполегливо й ніжно мене розпитувала, що я довірила їй свою таємницю. Вона мене зовсім не висміяла, а тільки запитала, чи може мені допомогти в наверненні мого грішника. Я погодилася з великою вдячністю, адже хотіла б, щоб усе створіння з'єдналося зі мною у благанні милості для винного. В глибині серця я відчувала впевненість, що наші прагнення будуть вислухані, але щоб додати собі відваги й далі молитися за грішників, я сказала Господу, що впевнена в Його прощенні для бідолашного нещасного Пранзіні, і що буду вірити в це, навіть якщо він не висповідається й не подасть жодного прояву розкаяння, –  настільки я покладалася на безкінечне милосердя Ісуса. Але я просила Його тільки про ЗНАК розкаяння, лише щоб мене втішити….. Моя молитва була вислухана дослівно! Незважаючи на те, що Тато зовсім заборонив нам читати будь-які газети, я вважала, що не порушую цієї заборони, читаючи фрагменти про Пранзіні. Вранці після його страти мені до рук потрапила газета "Ла Круа"[iv]. Поспіхом розгортаю її –  і що бачу?.. Ах! сльози видали моє зворушення, і я мусила сховатися….. Пранзіні не висповідався, вже вступив на ешафот і готувався вкласти голову до смертельного отвору, як раптом, захоплений якимось несподіванним натхненням, повертається, хапає Розп'яття, яке подавав йому священик, і тричі цілує його святі рани!... Потім його душа відійшла, щоб отримати вердикт милосердя у Того, Хто засвідчує, що в Небі буде більша радість через одного наверненого грішника, ніж через 99 праведників, які не потребують навернення!......... Лк 15,7

Я отримала "знак", про який просила, і цей знак був точним віддзеркаленням

|A 46v| милостей, якими наділив мене Ісус, щоб заохотити мене до молитви за грішників. Хіба прагнення душ неввійшло до мого серця під час споглядання ран Ісуса та спливаючої Божественної крові? Я хотіла дати їм напитися цієї непорочної крові, яка мала очистити їх від бруду, й вуста "моєї першої дитини" припали до Святих ран!!!.. Яка невимовно солодка відповідь!.... О! Від самої цієї милості моє прагнення спасати душі зростало щодня. Мені здавалося, що я чую, як Ісус каже мені, наче самарянці: "Дай Мені пити!" Йн 4,7 Це був справжній обмін любов'ю: душам я давала кров Ісуса, Ісусові жертвувала ці самі душі, напоєні Його Божою росою, й мені здавалося, що таким чином я тамую Його спрагу, і що більше давала Йому пити, то більше зростало прагнення моєї бідної маленької душі, а Він саме це гаряче прагнення подавав мені як вишуканий любовний напій……….

За короткий час Господь зміг вирвати мене з вузького кола, в якому я крутилася, не знаючи, як із нього вийти. Я дуже вдячна за те, що побачила дорогу, якою Він наказав мені йти, але треба визнати, що якщо перший великий крок і був зроблений, все-таки дуже багато чого ще залишалося відкинути. Мій розум розвився, звільнений від докорів сумління, від надмірної вразливості. Я завжди любила велике, прекрасне, але тоді мене огорнуло безмірне прагнення знання. Оскільки мені не вистачало уроків і завдань, які давала мені моя вчителька, я взялася за самостійнє вивчення історії та природознавства. До інших предметів я залишалася байдужою, але ці дві частини захоплювали мою увагу, тому протягом кількох місяців я набула знань більше, ніж протягом цілих років навчання в школі. Ах! Це було тільки марнотою й ловленням вітру... Проп 2,11 Мені часто спадав на думку розділ Наслідування, в якому йдеться про науку[v] , але я знаходила спосіб, щоби все одно продовжувати її, кажучи собі, що оскільки я маю шкільний вік, вчитися – 


[i] [Прим. пол. пер.: Варто звернути увагу на дослівне переживання св. Терезою літургії.]  

[ii] [ Прим. пол. пер.: Ймовірно, йдеться про образок з фотографією якогось зображення Господа Ісуса на Хресті].

[iii] Анрі Пранзіні (1857-1887). 17 березня 1887 року перерізав горло двом жінкам і одинацятирічній дівчинці. Його процес тривав від 9 до 13 липня. Пранзіні був страчений на гільйотині 31 серпня. Одна з його жертв, Марія Рено, була знайомою родини Герен.

[iv] Тереза підкреслює слово Хрест (ла Круа), роблячи алюзію до спаситсльного Ісусового Хреста.

[v] Наслідування Христа, Книга III, розд. 43, під назвою: "Проти марної світської вченості".